№ 24256949, 21.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 5023/401/12

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Немченко Д.О.

відповідача -Сільченко С.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №1268Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.12 року у справі № 5023/401/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова, м. Харків

до Національного фармацевтичного університету, м. Харків

про стягнення 21923, 17 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Національного фармацевтичного університету на користь Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова суму матеріальної шкоди у розмірі 21923,17 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.12 року по справі №5023/401/12 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності - відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного фармацевтичного університету на користь Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова 21923,17 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з Національного фармацевтичного університету на користь Державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідно до ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим, і позовні вимоги про стягнення шкоди визнав такими, що грунтуються на Законі та підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права при його прийнятті.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п.38 Порядку подання та офомлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (в редакції, що діяла в 2005-2006 р.) при прийнятті документів, орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів. Абз. 2 п. 38 вказаного Порядку передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обгрунтованість їх видачі.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що судом першої інстанції не було з'ясовано факту належного виконання позивачем обов'язку щодо перевірки наданих ОСОБА_4 документів відповідно до п. 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Крім того відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував наслідки спливу строку позовної давності, оскільки на думку апелянта, перебіг строку позовної давності мав розпочатися не з моменту направлення позивачем на його адресу претензії про сплату (15.11.2011 року), а по закінченні 10-денного строку, встановленого п. 39 Порядку подання та офомлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, протягом якого орган Пенсійного фонду України мав прийняти рішення за поданою ОСОБА_4 заявою про перерахунок пенсії.

Апелянт також надав до суду додаткові пояснення по справі, де наголошує на неможливості застосування судом першої інстанції в якості правової підстави ст. 116 ЦК України та ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з наявністю іншого нормативно-правового акту, що регулює відносини між органами Пенсійного фонду України та юридичними і фізичними особами.

Відповідач не погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, оскільки, на думку відповідача, на підставі аналізу матеріалів справи не можна зробити висновку щодо наявності безпосереднього зв'язку між діями скаржника та наслідками у вигляді переплати певної суми пенсії ОСОБА_4 Адже, посилаючись на ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»позивач ігнорує обов'язок органу, що призначає пенсію, перевіряти обгрунтованість видачі документів, виданих підприємствами. Адже у будь-якому разі, за фактом звернення позивач мав прийняти рішення в межах своєї компетенції і з достатнім ступенем обачності та добросовісності. На думку відповідача, відсутність на документі дати його видачі мала спонукати працівника Пенсійного фонду або здійснити перевірку такого документу, або повернути його заявникові. Тому, як вважає відповідач, саме невиконання працівником позивача свого обов'язку і стало причиною прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_4

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує на повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та прийняття рішення відповідно до норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що при прийнятті документів від громадянки ОСОБА_4 управлінням було здійснено перевірку правильності оформлення заяви та відповідності викладених в ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж. При проведенні даної перевірки зауважень встановлено не було, оскільки документи були підписані посадовими особами Національного фармацевтичного університету та скріплені печаткою. Звірити ж відповідність даних, зазначених у довідках з трудовою книжкою не було можливим, оскільки на момент звернення вона перебувала у роботодавця (тобто, відповідача).

Крім того, позивач вважає, що ним не було порушено строку позовної давності, оскільки Управлінню стало відомо про невідповідність даних, зазначених у довідці, трудовій книжці лише 14.02.2011 року, в момент, коли громадянка ОСОБА_4 звернулась із заявою про перехід на пенсію за віком. Внаслідок направомірних дій відповідача управлінню була завдана матеріальна шкода в розмірі 21923,17 грн., яка повинна бути відшкодована відповідачем відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, причиною виникнення даного спору є завдання збитків.

При дослідженні наданих сторонами доказів, судом встановлено, що 20.06.2006 року ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова із заявою про перерахунок наукової пенсії від стажу та заробітної плати, надавши при цьому необхідні документи, а саме: довідку №176/11 без дати, про роботу на посаді старшого викладача кафедри фізичного виховання та здоров'я на умовах контракту та довідку №2590 без дати (видану Національним фармацевтичним університетом та завірену гербовою печаткою університету, і підписану керівником та головним бухгалтером), про заробітну плату за період з 01.01.2004 р. по 31.05.2006 р. На підставі наданої довідки про заробітну плату, громадянці ОСОБА_4 було зроблено перерахунок призначеної пенсії відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 07.07.2006 р.

14.02.2011р. ОСОБА_4 звернулася до управління із заявою про перехід з наукової пенсії на пенсію за віком, та надала при цьому трудову книжку, згідно якої було встановлено невідповідність записів у трудовій книжці та інфомації, яка містилася в наданій у 2006 році довідці. За вказаних обставин, управління провело позапланову перевірку достовірності довідок про заробітну плату та стажу роботи, наданих Національним фармацевтичним університетом для перерахунку пенсії управлінням за період 2005-2006 р. (Акт № 16), .в ході якої було встановлено, що згідно наказу від 25.10.2005 р. за № 629-к, ОСОБА_4, 0,5 ставки посади старшого викладача кафедри фізвиховання та здоров'я, переведено на 0,5 ставки посади старшого лаборанта по темі № 20-05 кафедри фармакології з 03 жовтня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. включно, з окладом 223,00 грн., дозволено їй працювати додатково на 0,5 ставки посади старшого лаборанта по темі "Удосконалення сучасних методів діагностики, профілактики та лікування ЦД та його ускладнень" цієї ж кафедри з 03 жовтня 2005р. по 31 грудня 2005р. включно на умовах контракту з окладом 223,00грн. та дозволено їй працювати за сумісництвом на 0,5 ставки посади старшого викладача кафедри фізичного виховання та здоров'я на умовах контракту з 03 жовтня 2005р. по 31 грудня 2005р. включно з окладом 418,03 грн.

На підставі виданих Національним фармацевтичним університетом довідок, управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова безпідставно було проведено перерахунок наукової пенсії з 20.06.2006 року, оскільки посада старшого лаборанта не передбачена Переліком посад наукових працівників, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2004 року № 257, що спричинило переплату пенсії ОСОБА_4 в сумі 21923,17 грн., та як наслідок, була заподіяна матеріальна шкода управлінню на вищевказану суму.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За завдану шкоду, спричинену поданням органу Пенсійного фонду України недостовірного документа, відповідач відповідно до наведених вище положень чинного законодавства несе матеріальну відповідальність, незважаючи на те, що орган Пенсійного фонду зобов'язаний перевіряти правильність оформлення документів на перерахування пенсії. Тим більше, що при поданні вказаних документів громадянкою ОСОБА_4, управлінням було здійснено перевірку правильності оформлення заяви та відповідності викладених в ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж. При проведенні даної перевірки зауважень встановлено не було, оскільки документи були підписані посадовими особами Національного фармацевтичного університету та скріплені його печаткою в зв'язку із чим громадянці було зайво нарахованою пенсією.

Тому посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було встановлено причинного зв'язку між неправомірними діями особи (відповідача), яка завдала шкоду, і самою шкодою, безпідставне.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, та визнав позовні вимоги про стягнення шкоди такими, що грунтуються на Законі та підлягають задоволенню.

Не можуть братися судом до уваги і посилання відповідача на те, що суд першої інстанції помилково не застосував наслідки спливу строку позовної давності, оскільки Управлінню Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова стало відомо про невідповідність даних, зазначених у довідці, трудовій книжці лише 14.02.2011 року, в момент, коли громадянка ОСОБА_4 звернулась із заявою про перехід на пенсію за віком.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року по справі №5023/401/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року по справі №5023/401/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 21.05.2012 року.