№ 24212095, 18.05.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1510/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бородавкіної С.В.

при секретарі - Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про часткове скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

03.05.2012 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправними дії відповідача в частині донарахування податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 6069,69 грн. та в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн. та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003901720 від 07.12.2011 року в частині донарахування відповідачем податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 6069,69 грн. та №0003911720 від 07.12.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн. Згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України №507 від 16.03.2000 р. "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу). Оскільки перевищення обсягу виручки від наданих послуг було допущено позивачем у 4 кварталі 2010 року, то загальна система оподаткування для визначення його податкового зобов'язання повинна застосовуватися починаючи з 1 кварталу 2011 року. В зв'язку з тим, що позивач у 4 кварталі 2010 року знаходився на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок, то він не може бути одночасно платником податку з доходів фізичних осіб за цей період. За таких обставин, в частині донарахування відповідачем податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян в сумі 6069,69 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню в цій частині.

Позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ згідно з належним чином оформленими податковими накладними, отриманими із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції за 2010 рік. У разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. За таких підстав, також необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися в часі, що в свою чергу спростовує позицію відповідача про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна. Також, є необґрунтоване посилання відповідача на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами. Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що перевіркою було встановлено порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме позивачем перевищено граничний розмір річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 500 тис.грн. протягом 4 кварталу 2010 року на суму 65031,37 грн. Відповідно до ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Таким чином, згідно ст.5 зазначеного Указу, у зв'язку з перевищенням обсягу виручки, отриманої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 протягом 4 кварталу 2010 року, з 01.01.2011 р. ФОП ОСОБА_1 повинна застосовувати загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Крім того, в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 включила до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2500,00 грн., сплачену у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджену податковими накладними контрагента ТОВ «ЕКОТЕХ-СМУ», у зв'язку з чим була завищена сума податкового кредиту з ПДВ у сумі 2500,00 грн., в т.ч. за 4 кв. 2010р. на 2500,00 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не зверталася до ДПІ у м. Чернігів зі скаргою на постачальників (які відмовили в наданні податкової накладної), яка є законною підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. ФОП ОСОБА_1 в ході перевірки не надала документального підтвердження факту отримання податкових накладних в тому періоді коли відобразила їх у складі податкового кредиту звітного періоду. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.41 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на 37191,32 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 р. на 16582,81 грн., за 3 квартал 2010 р. на 18097,15 грн., за 4 квартал 2010 р. на 2511,36 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14.09.2009 р. (а.с.10).

28.10.2011 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Чернігові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2009 р. по 31.03.2011 р. За результатами перевірки було складено акт №3117/17/НОМЕР_1 від 28.10.2011 р. (а.с.11-32).

Перевіркою було встановлено порушення:

ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.п.49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. «в» п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України (п.п. «б» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України №2181), а саме: ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м.Чернігові не подано декларацію про доходи за 4 квартал 2010 року (граничний термін подання - 09.02.2011 р.) та не подано декларацію на закриття за 2011 рік (граничний термін подання - 10.05.2011 р.);

ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», ст.177 Податкового кодексу України внаслідок порушення ведення обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід за 4 квартал 2010 р. на 40664,61 грн., за січень - березень 2011 р. на 58110,78 грн.;

п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 була завищена сума податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 2500,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 р. на 2500,00 грн.

п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на 37191,32 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 р. на 16582,81 грн., за 3 квартал 2010 р. на 18097,15 грн., за 4 квартал 2010 р. на 2511,36 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2011 року №0003911720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49614,00 грн., а саме: +39691,00 грн. - за основним платежем та 9923,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.37) та №0003901720 від 07.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15599,12 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.38).

Позивач не заперечує, що ним перевищені граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Відповідно п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» №727/98 від 03.07.1998 р. (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених вказаним Указом положень.

При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо дохід платника єдиного податку не перевищує 500000 грн. на рік.

Пунктом 5 цього Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до п.п. 9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що підприємець отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, ніж ті, які можуть обкладатись єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 11.04.2011 р. по справі №21-18а11.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 6069,69 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення №0003901720 від 07.12.2011 року задоволенню не підлягають.

Відповідно 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.8 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем до складу податкового кредиту у 2 кварталі 2010 року по податковій накладній № 312 по постачальнику ТОВ «Буделектрокабель» було включено податковий кредит в сумі 16582,81 грн. (а.с.33), у 3 кварталі 2010 року по податкових накладних №948, №280 по постачальникам ТОВ «Буделектрокабель» та ПП «Єдина мережа» було включено податковий кредит в сумі 18097,15 грн. (а.с.34, 36), у 4 кварталі 2010 року по податковій накладній № 960 по постачальнику ТОВ «Буделектрокабель» було включено податковий кредит в сумі 2511,36 грн. (а.с.35).

Отримання податкових накладних підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.40-45).

Оскільки порядок включення до податкового кредиту регулюється статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, та податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг ) і відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 даного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених саме податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Посилання відповідача на п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» про те, що платник не подав заяву зі скаргою на такого постачальника, то відповідно до даного пункту це є правом, а не обов'язком платника, і дана заява подається якщо постачальник відмовляється надати податкову накладну, але постачальники не відмовляли в наданні податкових накладних.

Отже, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 05.12.2011 р. по справі №21-245а11.

Оскільки податковим органом не встановлено будь-яких порушень щодо оформлення спірних податкових накладних, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003911720 від 07.12.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн.

Враховуючи, що оскільки позивачем не було порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Чернігові в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення №0003911720 від 07.12.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003911720 від 07.12.2011 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37191,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 9298,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: Державний бюджет м.Чернігова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 448,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Бородавкіна С.В.