№ 24210583, 15.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1393/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_1

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_2

представника відповідача(за довіреністю) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення №0000022200 від 09.02.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення №0000022200 від 09.02.2012 р..

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що Ізмаїльською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТИТАН»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ ТПК «Ресурс -Поділля»за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 21/23-50/25415133 від 18.01.2012 р., яким встановлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ заявленого на розрахунковий рахунок у липні 2011 року в сумі 2 050 687 грн., а також порушення п.200.1 ст.200 та п.200.4 ст.200, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до спеціального фонду бюджету всього у сумі 203691 грн., у тому числі за липень 2011 року в сумі 117174 грн., за серпень 2011 року в сумі 86517 грн..

На думку позивача, висновки вищенаведеного акту перевірки, а також складені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення сформовані Ізмаїльською ОДПІ з порушенням чинного законодавства, оскільки не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням чинного законодавства. Такі доводи базуються на наступному.

Основою висновків за Актом є припущення відповідача про те, що господарські

операції по поставці м'ясосировини в липні та серпні 2011 р. між TOB «ТИТАН»та TOB

ТПК «Ресурс Поділля»не були направлені на реальне настання правових наслідків,

тому договір за яким здійснювались поставки є нікчемним, та оскільки договір нікчемний

TOB «ТИТАН»не мало права включати до податкового кредиту суми коштів за

податковими накладними виданими TOB ТПК «Ресурс Поділля» за період липень-серпень 2011 року.

Ізмаїльська ОДПІ вказує на порушення TOB «ТИТАН»цивільного та податкового законодавства, всупереч наявності усіх передбачених законодавством первинних документів якими повинні бути оформлені господарські операції, незважаючи на належність у відповідності до приписів чинного законодавства України документів робить висновки, про нікчемність договору не надавши жодного доказу.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0000022200 від 09.02.2012 р..

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (а/с. 124-129) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що Ізмаїльською ОДПІ отримано лист Хмільницької об'єднаної ДПІ Вінницької області №4198/23 від 01.12.2011р. з Актом про результати документальної невиїзної перевірки TOB ТПК «Ресурс-Поділля» код ЄДРПОУ 33273446 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період липень, серпень 2011р. № 87-23-33273446 від 23.11.2011р.

З якого вбачається, що перевірка здійснювалась у зв'язку з одержанням інформації з ДПІ у Київському районі м. Харків про наявність у постачальника TOB ТПК «Ресурс Поділля» - TOB «Океан-Сю»(код 37364348) фактів відсутності реального вчинення господарських операцій (лист № 10079/7/23-511 від 24.10.2011р.).

Згідно з базами даних «ІПС»ДПА України, станом на дату складання акту перевірки стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Висновком ВПМ Козятинської ОДПІ № 2377/26-31-02 від16.11.2011р., підтверджено відсутність підприємства за вказаною адресою.

В ході перевірки TOB «ТИТАН»для перевірки відображення в обліку та звітності операцій щодо господарських взаємовідносин з TOB ТПК «Ресурс-Поділля» код ЄДРПОУ 33273446 за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 було встановлено, що між TOB «ТИТАН» та TOB ТПК «Ресурс-Поділля» був укладений договір поставки: №122 від 24.03.2011р. на поставку м'ясних продуктів.

На виконання умов договору TOB ПК «Ресурс-Поділля»на адресу TOB «ТИТАН»поставлено м'ясні продукти на загальну суму 1222147, 83 грн., в тому числі ПДВ 203691,30 грн., на що постачальником виписані видаткові накладні, а перевізником ТОВ «ТИТАН»товарно -транспортні накладні.

Оприбуткування вищезазначених м'ясних продуктів на загальну суму 1222147,83грн. здійснено TOB «ТИТАН»шляхом Д-т pax 26.2 (сировина придбана у постачальників) К-т pax 631.5 на суму 1018456,53 грн. (без ПДВ) (в тому рахунку: липень 2011р.-585872,42грн; серпень 2011р. - 432584,11грн.) та Д-т рах.64 на суму ПДВ 203691,30 грн. (в тому рахунку: липень 201 Ір.-117174,48 грн., серпень 2011р.- 86516,82 грн.).

Вищевказана операція придбання TOB «ТИТАН»м'ясних продуктів у TOB ТПК «Ресурс-Поділля» в липні, серпні 2011 року відображена в податковому обліку наступним чином:

- до податкового кредиту по рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість за липень 2011р.-117174,48 грн., серпень - 86516,82 грн. віднесено податок на додану вартість за зазначеними податковими накладними у сумі 203691,30 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) за липень, серпень 2011 року.

Аналізом програми співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також акту Хмільницької ОДПІ Вінницької області про результати документальної невиїзної перевірки TOB ТПК «Ресурс-Поділля» код ЄДРПОУ 33273446 з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період липень, серпень 2011р. №87-23-33273446 від 23.11.2011р. встановлено, що TOB ТПК «Ресурс-Поділля» при значних обсягах поставок (липень 2011 року - 14018,7 тис. грн. та серпень 2011 року - 18851,5 тис. грн.) має незначні основні фонди (близько 50,0 тис. грн.) та незначні трудові ресурси (до 5 працівників) для здійснення діяльності з закупівлі, зберігання та реалізації м'ясних та інших продуктів.

Отже, вищенаведені факти щодо отримання TOB «ТИТАН»м'ясних продуктів від TOB ТПК «Ресурс-Поділля» в липні - серпні 2011 року на сумі 1 222 147,83 грн., перевіркою не можливо встановити достовірність отримання TOB «Титан»м'ясних продуктів саме від TOB ТПК «Ресурс-Поділля» в липні, серпні 2011 року.

В судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТИТАН»зареєстроване 28.01.1998 року Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 28.01.1998 р. № 1 536 120 0000 000112.

ТОВ «ТИТАН»зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 12.02.1998 р. № 21717565 серії НВ № 621930, індивідуальний податковий № 254151315167.

Відповідно до приписів чинного податкового законодавства, на підставі п.п. 78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТИТАН»код ЄДРПОУ 25415133 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Ресурс - Поділля»код ЄДРПОУ за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 21/23-50/25415133 від 18.01.2012 р. яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ заявленого на розрахунковий рахунок у липні 2011 року в сумі 2 050 687 грн., а також порушення п.200.1 ст.200 та п.200.4 ст.200, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до спеціального фонду бюджету всього у сумі 203691 грн., у тому числі за липень 2011 року в сумі 117174 грн., за серпень 2011 року в сумі 86517 грн. (а/с. 14-21).

На підставі зазначеного Акту, з урахуванням відповіді на заперечення від 06.02.2012 р., у відношенні ТОВ «ТИТАН» прийняте податкове повідомлення -рішення №0000022200 від 09.02.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 203 691 грн. ( а/с. 13).

В ході проведеної перевірки були встановлені порушення:

- завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до спеціального фонду бюджету за липень 2011 року 117174 грн., за серпень 2011 року в сумі 86517 грн..

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Також суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд не погоджується з висновками Ізмаїльської ОДПІ щодо порушень ТОВ «ТИТАН»за правочином, укладеним з ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля» (код 33273446) з огляду на таке.

Дослідивши встановлене та відображене в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що Ізмаїльською ОДПІ не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортні засобів, численності) у ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля», що вказує на порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, з положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, підстав вважати платника вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля»був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а, отже, факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наданих первинних документів, у період взаємовідносин позивача з ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля», воно було належним чином зареєстроване та мали свідоцтво платника ПДВ (а/с.89-93).

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В межах зазначених правочинів, між позивачем та контрагентам були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів: копія договору поставки № 122 від 24.03.2011р.; копія журнал-ордеру за Серпень 2011р.; копія платіжного доручення № 4814 від 9 серпня 2011р.; копія платіжного доручення від 11 серпня 2011р.; копія платіжного доручення від 8 серпня 2011р.; копія податкової накладної від 09.08.2011р. № 69; копія податкової накладної від 15.08.2011р. № 135; копія приходної накладної № ПТН - 002431 від 09.серпня 2011р.; копія видаткової накладної № 883 від 09 серпня 2011р.; копія приходної накладна № ПТН - 002550 від 15 серпня 2011р.; копія специфікації № 1072 від 09.серпня 2011р до договору поставки; копія видаткової накладної № 949 від 15 серпня 2011 р.; копія специфікації № 1154 від 16 серпня 2011р.; виписка із банку №4529 від 05.07.2011р.; виписка із банку №4539 від 07.07.2011р.; виписка із банку №4563 від 08.07.2011р.; виписка із банку № 4590 від 11.07.2011р.; виписка із банку № 4648 від 18.07.2011р.; виписка із банку № 4666 від 21.07.2011р.; виписка із банку № 4685 від 21.07.2011р.; виписка із банку №4503 від 30.06.2011р.; виписка із банку №4814 від 09.08.2011р.; виписка із банку №№4850 від 11.08.2011р.; виписка із банку 4911 від 18.08.2011р.; журнал ордер за липень 2011р.; реєстр отриманих податкових накладних; податкова накладна №86 від 01.07.2011р.; податкова накладна № 68 від 09.07.2011р.; податкова накладна № 80 від 11.07.2011р.; податкова накладна № 128 від 18.07.2011р.; податкова накладна № 169 від 21.07.2011р.;товаротранспортна накладна № 414985 від 1 липня 2011р.; товаротранспортна накладна № 414996 від 8.липня 2011р.; товаротранспортна накладна № 414987 від 11 липня 2011р.; товаротранспортна накладна № 414997 від 18 липня 2011р.; товаротранспортна накладна № 414995 від 22 липня 2011р.; приходна накладна № ПНТ - 001998 від 08 липня 2011р.; видаткова накладна № 1041 від 08 липня 2011р.; приходна накладна № ПНТ -001883 від 01 липня 2011р.; видаткова накладна №972 від 01 липня 2011р.; приходна накладна № ПТН-002019 від 11 липня 2011р.; видаткова накладна № 1055 від 11 липня 2011р.; приходна накладна № ПНТ- 002175 від 18 липня 2011р.; видаткова накладна № 750 від 18 липня 2011р.; специфікація 3 935 від 18 липня 2011р.; приходна накладна № ПНТ -002225 від 22 липня 2011р.; видаткова накладна №792 від 22 липня 2011р.; специфікація № 975 від 22 липня 2011р.; копія товаротранспортної накладної від 15 серпня 2011р № 644871; копія товаротранспортної накладної від 09 серпня 2011р № 644856; копія подорожнього листа № 563993 від 07.серпня 2011р.; копія подорожнього листа № 563919 від 14 серпня 2011р.; копія подорожнього листа № 180822 від 29 червня 2011р.; копія подорожнього листа № 563891 від 06 червня 2011р.; копія подорожнього листа № 563935 від 10 червня 2011р.; копія подорожнього листа №563955 від 17 червня 2011р.; копія подорожнього листа №5640000 від 20 червня 2011р. ( а/с. 34-113).

Крім того, в судовому засіданні представником ТОВ «ТИТАН»в підтвердження факту здійснення перевезення м'ясної продукції з ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля»наданий витяг з наказу № 25 від 12.02.2001 р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду водія з 12.02.2001 р., копію трудової книжки НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, посвідчення про відрядження з 17.07.2011 р. по 19.07.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження; витяг з наказу №18/1 від 12.02.2001 р. про прийняття ОСОБА_5 на посаду водія з 01.05.2007 р., копію трудової книжки НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, посвідчення про відрядження з 06.07.2011 р. по 09.07.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження, посвідчення про відрядження з 20.07.2011 р. по 23.07.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження, посвідчення про відрядження з 09.07.2011 р. по 12.07.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження, договір оренди транспортного засобу 4/01 від 07.07.2011 р., договір оренди транспортного засобу 6/01 від 21.07.2011 р., договір оренди транспортного засобу 5/01 від 10.07.2011 р.; витяг з наказу № 36 від 03.06.2011 р. про прийняття ОСОБА_6 на посаду водія з 03.06.2011 р., копію трудової книжки НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, посвідчення про відрядження з 09.08.2011 р. по 11.08.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження, посвідчення про відрядження з 15.08.2011 р. по 16.08.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження; витяг з наказу № 41 від 06.06.2011 р. про прийняття ОСОБА_7 на посаду водія з 06.06.2011 р., копію трудової книжки НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, посвідчення про відрядження з 01.07.2011 р. по 02.07.2011 р., звіт про використання коштів, наданих на відрядження, договір оренди транспортного засобу 3/01 від 30.06.2011 р.; витяг з наказу № 93/4 від 12.09.2006 р. про прийняття ОСОБА_8 на посаду комірника з 12.09.2006 р., копію трудової книжки НОМЕР_10.

Також зазначені водії, надали письмові пояснення на ім'я начальника Ізмаїльської ОДПІ в яких зазначили, що дійсно перебували в командировці, отримували м'ясну продукцію від ТОВ ТПК «Ресурс - Поділля»на території хладокомбінату № 3 м. Київ, вул. Сагайдачного, 114-а (а/с. 109-113).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочинів.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Крім того, розглядаючи даний адміністративний спір, суд бере до уваги лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»де зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, згідно з яким: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «ТИТАН»приписів п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України ПК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а винесене на підставі вищезазначеного акту перевірки податкове повідомлення -рішення №0000022200 від 09.02.2012 р. підлягає скасуванню.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита), а суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022200 від 09.02.2012 р. такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000022200 від 09.02.2012 р.- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000022200 від 09.02.2012 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000022200 від 09.02.2012 р.- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000022200 від 09.02.2012 р.

15 травня 2012 року.