Постановление суда № 24202370, 25.04.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1774/12 25.04.2012 25.04.2012 25.04.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1220/12 Головуючий у 1-й інстанції: Семенова Л.М.

Категорія 42 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

Ухвала

Іменем України

25 квітня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання: Громовій Л.В.,

за участю: ОСОБА_2 - представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду від 01 березня 2012 року у справі за його позовом до ОСОБА_4, третя особа - садівниче товариство «Бірюза», про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - садівниче товариство «Бірюза» (далі - СТ «Бірюза»), про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 та садового будинку, розташованого на цій ділянці. Власником сусідньої земельної ділянки № 674 та садового будинку є відповідач, який в порушення будівельних норм та правил самочинно звів вбиральню на межі вказаних земельних ділянок, а зливну яму облаштував на відстані 7 метрів від його (позивача) садового будинку. Такими діями відповідач порушує його права щодо користування земельною ділянкою та садовим будинком.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача, а саме: знести самочинно зведену господарську будівлю та вбиральню; улаштувати зливну яму на відстані не менше 15 метрів від його садового будинку. Крім цього позивач просив стягнути на його користь 1600 грн. моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду від 01 березня 2012 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, посилаючись на те що викладені в ньому висновки не відповідають наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 та садового будинку, який розташовано на цій земельній ділянці. Суміжна земельна ділянка № 674 та садовий будинок ( літ. А) з господарськими будівлями, спорудами та огорожами належить на праві власності ОСОБА_4 Дані обставини підтверджуються держаними актами на право приватної власності, виданими13 листопада 2007 року Жовтневою районною державною адміністрацією на ім'я позивача, а на ім`я відповідача - 30 серпня 2007 року, та довідками про державну реєстрацію права власності сторін на нерухоме майно.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_3 посилався на те, що господарську будівлю, вбиральню та зливну яму відповідач звів самочинно по межі його земельних ділянок, що є порушенням державних будівельних норм і правил, яке може призвести до підтоплення його земельної ділянки та підвалу каналізаційними стоками. Вважаючи господарську будівлю та вбиральню самочинно зведеними, просив зобов'язати відповідача перенести їх на відстань одного метра від межі, а зливну яму - на відстань 15 метрів від його (позивача) будинку.

Між тим, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 120 - 1792 від 15 листопада 2011 року господарська будівля, розташована на земельній ділянці відповідача, в якій розміщено вбиральню, не є самочинною, включена до технічного паспорту і належить йому на праві власності.

Крім цього, позивач 12 липня 2009 року у заяві на адресу правління СТ «Бірюза» надав згоду на будівництво господарської споруди по межі спірних ділянок, крім використання будівлі для вбиральні. У висновку вказаної експертизи зазначено, що вбиральня, є закритою і знаходиться на відстані 10 м від садового будинку позивача, а зливна яма - на відстані 8,6 м від цього будинку.

Відповідно до ст. 153 ЗК, ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач не довів наявність з вини відповідача перешкод у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком, а посилався на негативні наслідки, які можуть наступити в майбутньому. Суд також вірно вважав, що перенесення зливної ями на відстань 15 м від садового будинку відповідача неможливе, оскільки ширина земельної ділянки, власником якої він є, становить лише 16 м.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду від 01 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: