Решение № 24061097, 26.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.12р. Справа № 15/5005/3406/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік", м.Бердичів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 647,73 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за дорученням № 433 від 08.09.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сончік" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 6 647,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання перед позивачем по оплаті за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 12.04.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 14.05.12р., зобов'язано до засідання подати:

- позивачу: докази в обґрунтування позову; всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання);

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; контррозрахунок суми позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно з'явитися до позивача. Акт звірки надати у судове засідання.

Зобов'язано позивача повідомити відповідача про день, час та місце розгляду справи, докази належного (поштове повідомлення про вручення) та вчасного повідомлення надати суду.

Попереджено позивача про те, що відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішенню спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

27.04.12р. до господарського суду, на виконання вимоги ухвали господарського суду від 12.04.12р., від позивача надійшли витребувані судом документи (а.с. 35-46), а саме: Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 21.06.07р. по 19.04.12р., докази направлення на адресу відповідача зазначеного Акту, повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи та докази його направлення.

14.05.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважним представником позивача було надано для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що відповідач в судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем в період з 2007 по 2008 рік відбулись бездоговірні відносини щодо поставки товару позивачем відповідачу.

Позивач в судовому засіданні посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, позивач зазначає про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами (ст. 218 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Факт укладення правочину підтверджується первинними документами - видатковими накладними (а.с. 8 - 13), а зобов'язання відповідача по оплаті товару проведеними між сторонами звірками взаєморозрахунків (а.с.14-25).

В матеріалах справи містяться видаткові накладні № 390 від 21.06.2007р. (а.с. 8), № 391 від 21.06.2007р. (а.с.9), № 458 від 11.07.2007р. (а.с.10), № 459 від 11.07.2007р. (а.с. 11), №1219 від 31.10.2007р.(а.с.12), № 2870 від 28.10.2008р. (а.с.13), на які посилається позивач та стверджує, що відповідач розрахувався за даними накладними лише частково та має заборгованість перед позивачем в розмірі 6 647, 73 грн.

Також, в матеріалах справи містяться 3 акти звіряння взаєморозрахунків, які були підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою (а.с.14-25).

20.03.12 р. з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 20.03.11р. (а.с. 27), з вимогою в строк до 30.03.12р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за отримані товари в розмірі 6 647,73 грн. Докази направлення претензії містяться в матеріалах справи (а.с.28).

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з даним позовом до господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 6 647,73 грн.

В свою чергу, відповідач доказів виконання зобов'язання на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № 390 від 21.06.2007р. (а.с.8), № 391 від 21.06.2007р. (а.с.9), № 458 від 11.07.2007р. (а.с.10), № 459 від 11.07.2007р. (а.с. 11), № 1219 від 31.10.2007р.(а.с.12), № 2870 від 28.10.2008р. (а.с.13).

Крім того, між сторонами були проведені звірки взаєморозрахунків, що підтверджують акти, які були підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою, без будь-яких зауважень та заперечень (а.с.14-25). Таким чином, сторони підтвердили свої правовідносини та зобов'язання.

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами був здійснений правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 205, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Красіна, буд.16, код ЄДРПОУ 34126306) заборгованість за поставлений товар в розмірі 6 647,73 грн. (шість тисяч шістсот сорок сім грн. 73 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 16.05.12р.