Решение № 23998613, 08.05.2012, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2012Справа №5002-28/681-2012

За позовом - Одеської залізниці, м. Одеса.

До відповідача - Приватного акціонерного товариства «Кримський титан», м. Армянськ.

Про стягнення 55 200,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність від 03.01.2012 р.

Від відповідача - ОСОБА_3, представник, довіреність № 01-02-14/17267 від 29.12.2011р.

Суть спору: Одеська залізниця звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» про стягнення 55 200,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та мотивовані тим, що відповідач невірно зазначив у накладній масу вантажу, у зв'язку з чим, у відповідності до Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 55 200,00 грн., який і просить стягнути.

15 березня 2012р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що в різних документах вказано різні типи ваг, отже неможливо підтвердити дійсну вагу вантажу при зважуванні відповідачем спірних вагонів, яка зафіксована у комерційному акті.

26 квітня 2012р. від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що залізницею додержано порядок відображення факту невідповідності маси порівняно з перевізним документом, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Правовим актом, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом є Статут залізниць України (далі - Статут), якій затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 року.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

03 вересня 2011р. приватним акціонерним товариством «Кримський титан» зі станції Вільногірськ Придніпровської залізниці відправлені шість вагонів з вантажем - пісок формувальний, на ім'я одержувача - ВАТ «Нововолинський ливарний завод» за груповою залізничною накладною № 47917869 (а. с. 10).

В накладній зазначено, що вантаж перевозиться насипом, загальна вага вантажу - 270000 кг, по 45 000 кг в кожному вагоні, вантаж зважено вантажовідправником на 150-тонних вагонних вагах. Вартість перевезення становить 3 680,00 грн. за кожний вагон, а всього - 22 080,00 грн.

04 вересня 2011 року під час приймання поїзду на станції Знам'янка здійснено переваження вагонів з вантажем на тензометричних вагах, за результатами якого виявлено невідповідність ваги вантажу відомостям, які зазначені у залізничній накладній, у зв'язку з чим складено акт загальної форми № 25424 (а. с. 12).

Таким чином, у трьох вагонах (№ 44478584, № 44563245, № 44028421) виявлено невідповідність зазначеної в накладній ваги нетто вантажу, а саме: у вагоні 44478584 - 7 000 кг в бік зменшення, у вагоні 44563245 - 7 500 кг в бік зменшення, у вагоні 44028421 - 8 200 кг в бік зменшення, що також вбачається з виписок з книги переваження станції Знам'янка (а. с. 13).

05 вересня 2011р. позивачем на додаток до акту ст. Знам'янка Одеської залізниці № 25424 від 04.09.2011р. складено комерційний акт АА № 021155/846 (а. с. 16), в якому зазначено, що при перевірці виявлено навантаження навалом пагобкоподібно вище бортів 300 мм, торцеві та бокові борта щільно закриті, просипання вантажу відсутнє, ознак крадіжки та втрати вантажу не виявлено. Зважування вагонів здійснено 05.09.2011р. на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка Од. (держповірка вагів 16.05.2011р.) працівником станції ОСОБА_1 в присутності зас. ОСОБА_4, ОСОБА_5. При зважуванні виявилось в вагоні 44478584 - брутто 58 200 кг, тара з бруса - 20 500 кг, нетто - 37 700 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 7 300 кг, в вагоні 44563245 - брутто 59 300 кг, тара з бруса - 22 000 кг, нетто - 37 300 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 7 700 кг, в вагоні 44028421 - брутто - 58 500 кг, тара з бруса - 20 900 кг, нетто - 37 600 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 7 400 кг, а загальна різниця ваги складає 22 400 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця ваги в сторону зменшення підтвердилась.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно зі статтею 37 Статуту, відправник повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. У накладній № 47917869 відправник вказав наступну вагу товару: вагон № 44478584: тара вагону - 20 500 кг, маса вантажу - 45 000 кг, вагон № 44563245: тара вагону - 22 000 кг, маса вантажу - 45 000 кг, вагон № 44028421: тара вагону - 20 900 кг, маса вантажу - 45 000 кг.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Проте, факт невірно зазначеної маси вантажу зафіксовано комерційним актом АА № 021155/846 від 05.09.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст. 118 та 122 Статуту, позивач нарахував відповідачу до сплати суму штрафу у розмірі 55 200,00 грн. (3680,00 грн. х 3 х 5).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (в редакції, яка діяла під час спірного перевезення), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Відправлення відповідачем піску формувального (вантажу) оформлено залізничної накладної № 47917869, в якій відправник вказав вагу товару.

Відповідно до п. 2.2 зазначених Правил, відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси» - зазначається, яким способом визначено масу вантажу. Зважування проводилось на 150-тоних залізничних вагах відправника, про що зроблено відповідну відмітку у графі накладної.

Відповідно до п. 2.3 Правил, у графі «Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Як вбачається з накладної, правильність внесених в останню відомостей підтверджена представником відправника ОСОБА_6, про що свідчить підпис останньої у відповідної графі.

Відповідно до розділу 3 Правил визначено заповнення комплекту перевізних документів станцією відправлення.

Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

На станції Знам'янка Одеської залізниці здійснено контрольне зважування спірних вагонів та виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній в сторону зменшення, про що 05.09.2011р. складено комерційний акт АА № 021155/846.

Як пояснив позивач, зважування всього поїзда у складі якого були спірні вагони відбулось 04.09.2011 року на тензометричних динамічних вагах, які застосовуються для зважування в рухомому стані вагонів. У зв'язку з виявленням різниці у спірних вагонах, вони були відчеплені від складу поїзда для контрольного зважування про, що було складено акт № 25424. Також, 05.09.2011 року вагони зважувались на вагонних вагах, повна назва яких - статичні механічні вагонні ваги), за показниками яких складено комерційний акт.

Судом встановлено, що згідно з експлуатаційним паспортом на механічні ваги ВЦ-150С (а. с. 14-15), дані ваги застосовуються для зважування вагонів, вантажопід'ємністю до 150 тон.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2044р. за № 527/9126, для визначення маси вантажів, що перевозиться залізничним транспортом застосовуються механічні та тензометричні ваги. Вагонні ваги можуть бути призначені для зважування із зупинкою (статичні) або під час руху (динамічні).

Згідно з ГОСТ 29329-92. «Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги. Додаток 3, п. 1.8, ваги для статичного зважування - це ваги, на яких в процесі зважування вантаж, що зважується не пересувається відносно вантажоприймального пристрою та маса вантажу протягом часу важення залишається незмінною.

Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно з перевізними документами (накладна № 47917869), про спосіб визначення маси, вантажовідправником зазначено в графі 26, де зазначено, що маса визначалась за допомогою вагонних ваг вантажопідйомністю 150 тон. Дана вимога станцією Знам'янка додержана, оскільки контрольне зважування також відбуваюсь на вагонних 150 тонних вагах.

Враховуючи викладене, суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості підтвердити дійсну вагу вантажу при зважуванні спірних вагонів.

У комерційному акті також вказано, що вагон при перевірці виявлено навантаження навалом пагобкоподібно вище бортів 300 мм, торцеві та бокові борта щільно закриті, просипання вантажу відсутнє, ознак крадіжки та втрати вантажу не виявлено.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерству транспорту України від 28.05.2002р. № 334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Акт складено та підписано в.о. начальника станції Мірошниченко, працівником станції ОСОБА_1, зас. ОСОБА_4, про що свідчать відповідні відмітки на акті. Також, в комерційному акті зазначено, що завідувача вантажним двором немає.

З врахуванням вищевказаного, суд вважає, що при складенні комерційного акту позивачем не було допущено порушень Правил складання актів.

Таким чином, має місце факт неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у відповідних графах накладної.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи «Маса вантажу в кг визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником, а також згідно із ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Провізна плата одного вагону складає 3680,00 грн.

У зв'язку з виявленим порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством у розмірі 55 200,00 грн. (3680,00 грн. х 3 х 5).

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача , його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У Роз'ясненнях Вищого господарського суду від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що у застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Наведені доводи відповідача не спростовують підтвердженого належними засобами доказування факту виявлення залізницею нестачі вантажу та відповідно невірного зазначення у накладній маси вантажу та не можуть вплинути на результат розгляду даного предмету спору.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Листа Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» на запитання: чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України? Вищий господарський суд України, зазначив, що виходячи із того, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (код ЄДРПО України 32785994) на користь Одеської залізниці (код ЄДРПО України 01071315) штраф у розмірі 55 200,00 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 08.05.2012р.

Повне рішення складено - 14.05.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.