№ 23987175, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11225/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро», третя особа -ОСОБА_3 про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (далі -позивач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Спіро»зареєстровано Солом'янською районною у місті Києві державної адміністрацією 10.07.2007 року за адресою: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, код юридичної особи 35250347. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва відповідача взято на облік.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі -Закон № 755-IV) передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому з Прикінцевих положень розділу VIII Закону № 755-IV випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.07.2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, положення п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з викладеного, заявлену позовну вимогу про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро», яка фактично є вимогою про скасування державної реєстрації зазначеного підприємства, суду першої інстанції слід було розцінити як вимогу про припинення юридичної особи, яка в свою чергу відповідає повноваженням органу державної податкової служби, і внаслідок цього є компетенцією адміністративних судів.

Частина 2 ст. 38 Закону № 755-IV вказує на те, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Такою підставою для звернення до суду з позовною вимогою є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичною особи, які не можна усунути, згідно ч. 2 ст. 38 Закону № 755-IV.

Згідно з п. 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків -про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до них.

При розгляді вимог апелянта про визнання нечинним статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро»слід було виходити з того, що такі вимоги не могли бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу статті 38 Закону № 755-IV, статут, свідоцтво платника податку на додану вартість підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи. Визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається.

Особливістю процесуальної правосуб'єктності державної податкової служби як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві є можливість звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом. Проте жодним законом України не передбачено право органів державної податкової служби на оскарження установчих документів платника. Реєстрація останніх та їх перевірка також перебуває поза межами компетенції податкового органу, позаяк не стосується сфери оподаткування. Посилання податкових органів на недійсність установчих документів може бути підставою позову про припинення юридичної особи, але не самостійним предметом позову.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити частково. Припинити державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро»з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру з 10.07.2004 року.

В частині відмови визнання недійсним Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро»з моменту державної реєстрації та визнання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Спіро»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 10.04.2012 року