Постановление суда № 2395917, 05.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2008 року № К-5406/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є. Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на ухвалуКиївськогоапеляційного господарського суду від 12.02.2007 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 30.10.2006 р.

у справі№ 25/457-А господарського суду м. Києва

за позовомУправління промислових підприємств Укрзалізниці

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

проскасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 30.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р., задоволено позовні вимоги Управління промислових підприємств Укрзалізниці та скасовано рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва про застосування штрафних санкцій від 23.03.2006 р. № 0000252202/0.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Соломянському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щоДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України згідно інформації ДПА у м. Києві по контракту № 86 від 23.08.1996 р. з фірмою «Міромал Інтернешнл Інвестменс Інк.» (Канада) за період з 30.12.2003 р. по 03.03.2006 р., за результатами якої складено акт № 2658-0618/22-02-24249750 від 13.03.2006 р.

Перевіркою станом на 03.03.2006 р. встановлено прострочену дебіторську заборгованість, яка враховується на позабалансовому рахунку позивача по контракту № 86 від 23.08.1996 р. з фірмою «Міромал Інтернешнл Інвестменс Інк.» (Канада) на суму 192000 дол. США, яка відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» підлягає обовязковому декларуванню.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було прийнято рішення від 23.03.2006 р. № 0000252202/0 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6647 грн.

Статтею 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 р. № 319/94 зобовязано субєктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, щоквартально декларувати наявні належні їм валютні цінності, які знаходяться за межами України.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 (далі по тексту - Декрет) передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідальність за порушення визначеної норми встановлена ст. 16 Декрету, згідно якої до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Також відповідальність за порушення положень ст. 9 Декрету встановлена Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою Правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000 р., п. 2.7 якого передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно вказано на те, що застосовуючи до позивача штрафні санкції податковим органом не були враховані обставини щодо своєчасного вжиття правопопередником Управління промислових підприємств Укрзалізниці всіх передбачених законодавством заходів для стягнення заборгованості (вартості неотриманої продукції) за укладеним з нерезидентом України контрактом № 86 від 23.08.1995 року, що підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 02.12.1999 р. у справі № 8/111 та виданим на його виконання наказом, а також обставини щодо списання відповідної стягненої за рішенням суду дебіторської заборгованості як безнадійної та обрахування її на позабалансовому рахунку для подальшого обліку та контролю згідно наказу Управління № ЦПГЗ-2-29 від 30.12.2003 р. Таким чином, на балансових рахунках позивача дебіторська валютна заборгованість за визначеним контрактом, що стягнена згідно вказаного рішення Вищого арбітражного суду України, не обліковується та не обраховується, а є безнадійною, тобто не відноситься до активів Управління, у звязку з чим не відноситься до валютних цінностей та іншого майна резидента - позивача, яке перебуває за межами України та підлягає обовязковому декларуванню у розумінні ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та виходячи з положень наведених норм законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що списана безнадійна дебіторська заборгованість з валютних цінностей резидента України, яка перебуває за межами України, не підлягає обовязковому декларуванню відповідно до ст. 1 Указу та ст. 9 Декрету, у звязку з чим застосування відповідачем до позивача спірним рішенням штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 16 Декрету та п. 2.7 Положення є безпідставним.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відхилити.

УхвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 30.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Бившева Л.І.

(підпис) Маринчак Н.Є.

(підпис) Нечитайло О.М.

(підпис) Степашко О.І.