№ 23915813, 28.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5021/2848/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Бабакова Л.М. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача -не з'явився

ПАТ "КБ "Надра"- ОСОБА_1 за довіреністю № 1-11-17510 від 15.08.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра", м. Київ (вх. № 994С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2011 р. у справі № 5021/2848/11

за позовом ЗАТ «Суми-Агротехніка», м. Суми

до ТОВ «Суми-Біофарм», м. Суми

про визнання недійсним договору

встановила:

В листопаді 2011 р. ЗАТ «Суми-Агротехніка» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним договору про внесення змін від 21.11.2008 року до договору доручення №19/3 від 12.11.2008 року, укладеного між ЗАТ «Суми-Агротехніка»та ТОВ «Суми-БіоФарм».

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2011 р. по справі № 5021/2848/11 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "КБ "Надра" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити у якості третьої особи ПАТ "КБ "Надра" та скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким визнати недійсним договір від 21.11.2008 р. про внесення змін до договору доручення № 19/3 від 12.11.2008 р., посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що відповідно до договору доручення № 19/3 від 12.11.2008 р., укладеного між ЗАТ «Суми-Агротехніка»та ТОВ «Суми-БіоФарм», ЗАТ «Суми-Агротехніка»взяло на себе зобов'язання по закупівлі паливно-мастильних матеріалів на користь ТОВ «Суми-БіоФарм»на суму 8343446,90 грн. В подальшому між сторонами було укладено спірний договір про внесення змін до договору доручення № 19/3 від 12.11.2008 р., відповідно до умов якого у випадку прострочення виконання зобов'язання ЗАТ «Суми-Агротехніка»повинен сплатити ТОВ «Суми-БіоФарм», 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що, на думку апелянта, є грубим порушенням Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, підставою скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначає, що невизнання недійсним договору про внесення змін від 21.11.2008 року до договору доручення №19/3 від 12.11.2008 року, укладеного між ЗАТ «Суми-Агротехніка»та ТОВ «Суми-БіоФарм»порушує його права, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна ЗАТ «Суми-Агротехніка»та, як учасника провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2012 р.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду 17.04.2012 р. за вх. № 3335 апелянт надав письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі, в яких зазначив, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні норм матеріального права, є таким, на думку позивача, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2012 р.

23.04.2012 р. за вх. № 3528 апелянтом надані пояснення до апеляційної скарги, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання 25.04.2012 року представники позивача та відповідача не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали про відкладення.

Колегія суддів, зважаючи на те, що позивач та відповідач не скористались належним їм правом участі у судовому засіданні, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" за відсутності позивача та відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника ПАТ "КБ "Надра", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, постановою господарського суду Сумської області по справі № 19/143-10 від 19.07.2011 року визнано банкрутом ЗАТ «Суми-Агротехніка»(40000, м. Суми, вул. Пролетарська, 35; код 30760056), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Савочку Андрія Анатолійовича.

12.11.2008 року між ЗАТ «Суми-Агротехніка» та ТОВ «Суми-БіоФарм»був укладений договір доручення № 19/3, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання по закупівлі паливно -мастильних матеріалів у відповідності з замовленнями ТОВ «Суми-БіоФарм», а саме дизельне паливо у кількості 1300т на суму 5 538 287,92 грн. та бензин А-80 у кількості 350 т на суму 1 414 584,50 грн. Всього на загальну суму 8 343 446,90 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що для виконання робіт, передбачених цим договором, відповідач перераховує позивачу грошові кошти в сумі 8 343 446,90 грн. в строк до 31.12.2008 року.

Відповідач, на виконання умов договору, перерахував позивачу грошові кошти в сумі 8 343 446,90 грн.

Позивач не виконав свої зобов'язання за договором, про що 21.11.2008 року на адресу відповідача направив повідомлення про неможливість виконати доручення за договором № 19/3 та про повернення отриманих для цього коштів.

21.11.2008 року між сторонами у справі був укладений договір про внесення змін до договору доручення № 19/3, яким п.5.4. доповнено словами такого змісту: «У випадку прострочення виконання зобов'язання позивач зобов'язаний сплатити 2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є нарахованими за кожен день прострочення відсотками річних, збільшені відносно розміру, встановленого частиною 2 статті 625 ЦК України".

Позивач та ПАТ "КБ "Надра" вважають договір про внесення змін від 21.11.2011р. до договору доручення № 19/3 від 12.11.2008 року незаконним і укладеним з порушенням ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, а тому, на їх думку, має бути визнаний недійсним, оскільки укладений під впливом тяжкої обставини, так як позивач не міг виконати передбачені договором зобов'язання щодо повернення грошових коштів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено ліквідатором позивача Савочка А.А. грошові кошти, сплачені відповідачем на користь позивача в сумі 8 343 446,90 грн., були використані позивачем та не повернуті ТОВ «Суми-БіоФарм».

Дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування позову та заперечень проти нього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Суми-Агротехніка»з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст.215 ЦК України (недійсність правочину) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно зазначено те, що позивачем не доведено що керівником ЗАТ «Суми-Агротехніка»Строченко Б.В. договір про внесення змін до договору доручення № 19/3 був підписаний вимушено, під впливом тяжкої обставини.

Посилання позивача на те, що договір про внесення змін був підписаний як гарантія повернення в десятиденний строк отриманих грошових коштів, не підтверджується матеріалами справи. Зокрема, договором доручення № 19/3 від 12.11.2008 р. сторони узгодили, що довіритель (ТОВ «Суми-БіоФарм») перераховує повіреному (ЗАТ «Суми-Агротехніка») кошти в сумі 8 343 446,90 грн. в строк до 31.12.2008 р. (п. 3.1 договору), а повірений придбає та поставляє продукцію довірителю в строк до 31.12.2009 р. (п. 2.4 договору). Вимоги про повернення перерахованих 18.11.2008 р. коштів в сумі 8 343 446,90 грн. в 10-денний строк позивачем не надано.

Посилання позивача, що договір про внесення змін до договору доручення № 19/3 не ґрунтується на добросовісності, розумності і справедливості не узгоджуються з приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, тощо. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). При укладенні договору про внесення змін позивач не заперечував проти його умов.

Частиною 1 статті 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Доказів вчинення правочину під впливом тяжких обставин позивачем не надано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки апелянтом не зазначено жодної підстави визнання недійсним договору, передбаченої ст. 203, 215 ЦК України.

Надаючи правову оцінку аргументам апеляційної скарги ПАТ «КБ «Надра», колегія суддів зазначає, що самостійними підставами для відмови в задоволенні апеляції є як відсутність у ПАТ «КБ «Надра»процесуального інтересу на отримання судового захисту, так і безпідставність вимог апелянта.

Так, відповідно до змісту апеляційної скарги, апелянт вважає, що визнання спірної угоди недійсною викличе зміни повноважень у комітеті кредиторів на користь апелянта.

В цій частині колегія суддів зазначає, що бажання апелянта покращити свій статус в процедурі банкрутства не є правом, яке передбачено законом і отримує судовий захист.

Також колегія суддів зазначає, що згідно системного тлумачення ч.9 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон), ч.6 ст. 14, ч.2 ст. 26 Закону, заставний кредитор безумовно отримує задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна і рішеннями комітету кредиторів цей принцип змінений бути не може.

Будь-яких даних про недостатність заставного майна для задоволення вимог ПАТ «КБ «Надра»останнім суду не надано.

За таких умов колегія суддів не вбачає можливості порушення прав заставного кредитора -ПАТ «КБ «Приватбанк»незалежно від дійсності спірного договору, а отже і права на отримання судового захисту шляхом визнання угоди недійсною.

Такий висновок колегії суддів повністю відповідає роз'ясненню Верховного Суду України, наведеному в Узагальненні від 24.11.2008 р., де, зокрема, зазначено: "Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду".

Крім того, колегія суддів, оцінюючи наявність у апелянта права на отримання судового захисту, вважає за необхідне зауважити таке.

ПАТ «КБ «Надра»є самостійним учасником спору -апелянтом.

В апеляційній скарзі банку міститься вимога про прийняття нового рішення, яким позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі (а.с. 66).

З процесуальної точки зору таке прохання не є підтриманням правової позиції ЗАТ «Суми-Агротехніка», оскільки з аналізу апеляційної скарги вбачається, що підстави визнання угоди недійсною грунтуються на окремому, самостійному інтересі апелянта і останній посилається на інші підстави, аніж позивач по справі.

Тому таке прохання колегія суддів розцінює як волю ПАТ «КБ «Надра», спрямовану на визнання спірних угод недійсними, з причин, що обумовлені його власними цілями та господарськими потребами.

Враховуючи відсутність позову ПАТ «КБ «Надра»про визнання спірного правочину недійсним, колегія суддів позбавлена права кваліфікувати спірний правочин як недійсний і задовольнити прохання апеляційної скарги.

Так, відповідно до приписів ст. 1,2 ГПК України, захист порушеного права відбувається шляхом подання позову.

Як зазначалося вище, банк позову про визнання правочину недійсними не подавав.

Тому в силу принципу змагальності (ст. 4-3 ГПК України) та принципу диспозитивності, колегія суддів позбавлена права винести рішення про недійсність правочину за відсутності відповідного позову, поданого у встановленому законом порядку.

Оцінюючи наведені апелянтом підстави недійсності спірного договору, колегія суддів зазначає про їх невідповідність закону з огляду на наступне.

ПАТ "КБ "Надра" як підставу визнання недійсним спірного договору посилається на те, що при укладанні спірного договору були грубо порушені норми Конституції України, Цивільного кодексу та Законів України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», «Про захист прав споживачів». Конкретних норм, які нібито порушені, апелянт не зазначає.

Колегія суддів відзначає, що Закон України «Про захист прав споживачів»не надає споживацького захисту ані апелянту, ані сторонам спору, оскільки відповідно до п.22 ч.1 даного Закону споживачами в розумінні цього нормативного акту визнаються виключно фізичні особи.

Також до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки зобов'язання сторони договору -позивача у даній справі носить натуральний, а не грошовий характер.

Інші підстави апеляційної скарги є необґрунтованими з тієї причини, що апелянтом не вказано які конкретно норми чинного законодавства були порушені ЗАТ «Суми-Агротехніка»та ТОВ «Суми-БіоФарм»при укладанні спірного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним є обґрунтований та зроблений у відповідності до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження ПАТ "КБ "Надра", викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра", м. Київ на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2011 р. у справі № 5021/2848/11 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2011 р. у справі № 5021/2848/11 - залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови складено 28.04.2012 року.