Постановление суда № 23909621, 12.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р.Справа № 2а-15207/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-15207/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ленд"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ленд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000041800 від 08.06.2011 року, прийнятого на підставі акту перевірки за № 997/18-22717690 від 19.05.2011 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження перевіряючого органу про відсутність зв'язку між придбанням робіт у ТОВ "Промспецконсалтинг" та власною господарською діяльністю ТОВ фірми "Ленд" є помилковими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ленд" задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000041800 від 08.06.2011 року, прийняте на підставі акту перевірки за № 997/18-22717690 від 19.05.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ленд", код ЄДРПОУ 22717690, є юридичною особою, узяте на податковий облік у Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Промспецконсалтинг" за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.05.2011 року № 997/18-22717690, яким встановлено, що правовідносини між ТОВ фірма «Ленд» та ТОВ «Промспецконсалтиг» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 658 ,215, 203 ЦК України. Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 68865,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму ПДВ 1600 грн.; за жовтень 2010 року на суму ПДВ 22817,00 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 14632,00 грн., за грудень 2010 року на суму ПДВ 29816,00 грн. (а.с.41-47)

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0000041800, яким підприємству визначено податкове зобов'язання у розмірі 68865,00 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та штрафні санкції - 17216,25 грн.

Задовольяючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки від 19.05.2011 року № 997/18-22717690, фактичною підставою встановлення порушень позивачем вимог п.п..7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" стало встановлення нікчемності угод, укладених між ТОВ фірма "Ленд" та ТОВ "Промспецконсалтинг" .

Судовим розглядом на підставі довідки ЄДРПОУ АА № 424869 встановлено та не заперечується сторонами по справі, що одними з основних видів діяльності ТОВ фірми "Ленд" за КВЕД є 74.20.3 - діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; 74.20.2 - діяльність у сфері геології та геологорозвідування (а.с.64).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ароф» укладено договори на виконання проектно-вишукувальних робіт від 25.07.2010 № 072/2010, від 25.08.2010 року № 086/2010, від 25.08.2010 року № 084/20101, від 05.07.2010 року № 071/2010, № 038/2010 на об'єктах зазначених у договорах (а.с.68, 89-90,92-93,95-96,111-112); СПДФО Князевим В.В. на виконання вишукувальних робіт від 09.08.2010 року № 078/2010, на об'єктах зазначених у договорах (а.с.71); КП «Харківські теплові мережі» на топо-геодезичні вишукування для розробки проектів реконструкції теплових мереж в м. Харкові на об'єктах, зазначених у договорах від 14.06.2010 року № 055/2010/250417, від 14.06.2010 року № 055/2010/250417 (а.с.85, 101-103, 167-169,188-190); ХОБФ «Соціальна служба допомоги» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах зазначених у договорах від 14.07.2010 року № 057/2010 (а.с.98-99); ТОВ фірма «Борн» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах зазначених у договорах від 31.03.2009 року № 055/2009, від 31.03.2009 року № 054/2009 (а.с.10-106, 108- 109); ТОВ «НПФ «Союз-Кадуцей» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах зазначених у договорах від 22.10.201 Ороку № 097/2010, № 098/2010 від 22.10.2010, від 27.10.2010 року № 099/2010 (а.с. 114-115, 117-118,129-130); ТОВ «Стройпроект плюс» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах, зазначених у договорах від 29.10.2010 року № 101/2010, від 29.10.2010 року № 101/2010 (а.с. 120-121,148-149); ТОВ «Металліст-А» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах, зазначених у договорах від 27.10.2010 року № 100/2010 (а.с.132-133); ПП «Грін+» на виконання проектно-вишукувальних робіт на об'єктах, зазначених у договорах від 26.04.2010 року № 027/2010 (а.с. 135-136); ПСП «Агрофірма «Прогрес» на виконання вишукувальних робіт на об'єктах зазначених у договорах № 025/2010 (а.с.138-140, 180-182); ТОВ «Епіцентр К» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах, зазначених у договорах від 17.11.2010 року № 105/2010 , від 06.12.2010 року № 107/2010 (а.с. 142-143, 171-172); ТОВ компанія «Строма» на створення (передачу) науково-технічної продукції на об'єктах, зазначених у договорах від 21.09.2010 року № 144/2009 (а.с. 145-146); НБУ в Харківській області лист від 15.11.2010 року № 15-247/10908 (а.с.151); Вовчанським районним центром зайнятості на виконання вишукувальних робіт на об'єктах, зазначених у договорах від 08.11.2010 року № 049/2010 (а.с. 154-156); АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» на виконання інженерно-геодезичних вишукувальних робіт на об'єктах, зазначених у договорах від 01.10.2009 року № 101 (а.с.174-178); ХНУ ім. Каразіна В.Н. на консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом від 10.12.2010 року № 104/2010 (а.с.184-186).

На виконання вказаних договорів позивачем з ТОВ «Промспецконсалтинг» у період з 01.09.2010 по 31.12.2010 року укладено договори про надання консультаційно-організаційних послуг по виконанню робіт на об'єктах зазначених у договорах: № 1 від 01.09.2010 року на суму 9600 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн.; № 2 від 01.10.2010 року на загальну суму 136902,00 грн., в т.ч. ПДВ 22817,00 грн.; № 3 від 01.11.2010 року на загальну суму 87792,00 грн., в т.ч. ПДВ 14632,00 грн.; № 4 від 01.12.2010 року на загальну суму 178896,00 грн., в т.ч. ПДВ 29816,00 грн. (а.с.13-16).

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні". Доказів такого звернення відповідачем не надано.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із копій первинних документів встановлено, що на виконання договорів ТОВ «Промспецконсалтинг» позивачеві видані податкові накладні (а.с.67, 75-78, 124-125, 159-160). Дослідивши вказані податкові накладні колегія суддів встановила, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с. 79-84, 126-128, 161-166), проведених банком, вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних послуг; факт отримання позивачем послуг за вказаними договорами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів (а.с. 17-20), податковими накладеними, виданими на адресу контрагентів-замовників та дослідженими в судовому засіданні оригіналами технічних звітів, копії яких вибірково долучені до матеріалів справи (а.с.207-225).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Промспецконсалтинг" мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими.

Колегія суддів також зауважує, що підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платник податку на додану вартість -особа, яка відповідно до вказаного закону зобов'язана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, ст.ст. 1,4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе персональну відповідальність з порушення правил ведення податкового обліку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

Відповідач в силу положень ст.71 КАС України не надав суду доказів того, що на момент укладання договорів з позивачем ТОВ "Промспецконсалтинг" свідоцтво платника податку на додану вартість останнього на момент укладення спірних договорів було анульовано.

Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по послугах отриманих від ТОВ «Промспецконсалтинг» на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем в силу положень ст.71 КАС України суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.03.2011 року № 349/23-03-05 щодо перевірки ТОВ "Промспецконсалтинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2011 року, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає його необгрунтованим. Оскільки на момент розгляду справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за №189 від 25.02.11 "На проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспецконсалтинг" (код за СДРПОУ 37091549)" та визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецконсалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.2011 за №349/23-03- 05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспецконсалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010. Означене рішення набуло законної сили (а.с.52-59).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 08.12.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-15207/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.