Постановление суда № 23890607, 03.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/9897/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

у справі № 2-а-12038/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010551503/0 від 14 вересня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Аваль Інвест»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період: квітень 2010 року та червень 2010 року в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт № 5072/15-208/36456998 від 26 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010551503/0 від 14 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 286 634,60 грн. (204 960,00 грн. -основний платіж, 81 674,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно договорів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Градієнт», Приватним підприємством «БК Профіт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Осот», з огляду на їх нікчемність.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з незвітуванням контрагентів позивача до податкових органів за місцем реєстрації, відсутністю на вказаних підприємствах управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гранум Груп», ТОВ Фірма «Градієнт», ПП «БК Профіт»укладено ряд догорів про надання юридичних, представницьких, інформаційно-консультаційних послуг та оренди нежитлових приміщень, факт виконання яких підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції підтримав позицію відповідача про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Аваль Інвест»та ТОВ «Гранум Груп», ТОВ Фірма «Градієнт», ПП «БК Профіт» з огляду на відсутність у позивача наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладання спірних правочинів, оскільки, на думку Харківського апеляційного адміністративного суду, укладаючи договори про надання інформаційно-консультаційних, юридичних послуг, а також оренди нежитлових приміщень з ТОВ «Гранум Груп», ТОВ Фірма «Градієнт», ПП «БК Профіт»сторони не домовлялись про істотні умови правочинів, а саме про обсяг послуг та їх вартість.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Гранум Груп», ТОВ Фірма «Градієнт»та ПП «БК Профіт»робіт (послуг), на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, Харківським окружним адміністративним судом встановлено, що на момент укладення угод та їх виконання, сторони були наділені належною господарською компетенцією та знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Також, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача відповідної правоздатності, відповідачем надано не було.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач керувався лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що зазначені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Харківського окружного адміністративного суду про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо платник має всі документальні підтвердження його розміру.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест»задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.