Постановление суда № 23879310, 18.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 9975/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Надвірнянському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними та визнання неправомірними дій посадових осіб ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Серін» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Надвірнянському районі в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0004812301/0 від 09.11.2007р, №0004802301/0 від 09 листопада 2007р. та неправомірними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Надвірнянському районі щодо відображення в актах перевірки від 29.10.2007 року №980/23-32472639 та від 05.09.2007 року №800/23-32472639 неправомірних висновків щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Надвірнянському районі №0004812301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Надвірнянському районі оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами проведеної працівниками ДПІ в Надвірнянському районі виїзної позапланової документальної перевірки (акт від 05.09.2007р.) встановлено порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТзОВ «Серін» в податковій декларації з податку на додану вартість за - червень 2007 року необхідно було зменшити на 60 685,0 грн. залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що відображений в р.26 Декларації з ПДВ. Крім того, 29.10.2007р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку, в результаті якої виявлено п.п.7.4.1. 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.14.6 ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» та п.8 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; порушення п.п.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за І півріччя 2007р. на суму 2 771 807,0грн. та заниження податку на прибуток за і І півріччя 2007 р. на суму 1 848 963грн.

Під час проведеної перевірки виявлено, що готова продукція ТзОВ «Серін», а саме: пиломатеріали букові і хвойні сушені, поставлялась на експорт за цінами, нижчими собівартості її виготовлення. Так за період з 01.04.2007р. по 30.06.2007р. підприємством реатізовано на експорт продукції за цінами нижчими собівартості на суму 1 714 064,62 грн.

За даними бухгалтерського обліку підприємства собівартість готової продукції реалізованої на експорт за цінами нижче собівартості (Дебет рахунку 90) за відповідний період склала 4 601 : 958.83 грн. Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку від продажу товарів(робіт, послуг) пов'язаним особам, визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

З метою визначення розміру звичайних цін податковим органом були направлені запити щодо обґрунтування рівня цін на пиломатеріали до Івано-Франківської митниці, Івано-Франківської торгово -промислової палати та управління статистики, однак ними не було надано обгрунтованих відповідей, які дають можливість встановити рівень звичайних цін.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання .підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та податкових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі' види товарів (робіт, послуг). Відповідно до Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1996 року № 124/96 реалізація певних товарів може здійснюватись по індикативних цінах. Пунктом 5 Положення встановлено, що рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари, зазначені у пункті 3 цього Положення, приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Такі рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Серін» в перевіреному періоді здійснювало реалізацію продукції на експорт, на яку індикативні ціни, передбачені зазначеним Положенням не встановлювались.

Згідно п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) «бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав - «прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «Серін» для цілей оподаткування. дохід отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, зобов'язане було визначати виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу, так як покупці - нерезиденти не є платниками податку, встановленого статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою встановлено, що підприємством у порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід за період з 01,04.2007 р. по 30.06.2007 р. в сумі 2 887 894,2 грн.

Крім того, працівниками ДПІ встановлено, що ТзОВ «Серін» в порушення ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні скоригованого валового доходу за І півріччя 2007 р. не враховано збільшення плановою документальною перевіркою (акт перевірки від 04.07.2007 р. №599/23-32472639) дохід в сумі 604 135 грн. за І квартал 2007 р.

Таким чином, ТзОВ «Серін» в порушення вище вказаних норм занижено валові доходи за І півріччя 2007 року на суму 3 492 029,2 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що 01.08.2003р. між ДП «Серін» ТзОВ «Серін Юкей Лімітед» та приватною європейською компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Seri - UK LTD» укладено контракт про надання консультаційних послуг, однак позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт виконання даної угоди - у ТзОВ «Серін» відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не виникало права на валові витрати. Разом з тим, ТзОВ «Серін» віднесено до витрат підприємства в бухгалтерському обліку та включено до валових витрат в податковому обліку витрати на проживання фізичних осіб, які не перебували в трудових відносинах з ТзОВ «Серін». Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Враховуючи вище наведене, в порушення пп. 5.3.1 і 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Серін» в перевіреному періоді включено до складу валових витрат витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб (які, не перебувають у трудових відносинах з підприємством) в сумі 9 867 грн.

Крім того перевіркою встановлено, що позивачем укладено контракт з швейцарською фірмою «Multidyes LLC» щодо надання консультаційних послуг на суму 45000 євро, що еквівалентно 303424,0 грн. Як з'ясовано під час проведеної перевірки. позивачем відображено поставку зазначених послуг в податковій декларації за квітень 2007р. Крім того поставка послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до п.6.5 ст. 6 Закону. Однак, під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачем не підтверджено та не спростовано того факту, що при наданні відповідних послуг, які створювались власними силами ТзОВ «Серін», відповідальні за надання послуг працівники не відряджалися за межі України. Дослідження проводились на митній території України з використанням засобів масової інформації, законодавчих актів України та спеціалізованої літератури. Результати досліджень оформлялись у вигляді звітів. Проте, надані в ході перевірки звіти по наданих послугах не підписані виконавцями та не затверджені керівником.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу (орендарю).

Таким чином, апелянт вважав, що вище зазначені послуги створені на Україні, надаються нерезиденту «Multidyes LLC» (Швейцарія) на митній території України (а не покупцям, які знаходяться за межами митної території України) і відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом податкування податком на додану вартість.

Враховуючи вище наведене, по операціях надання ТзОВ «Серін» інформаційних (консультаційних) послуг нерезиденту на митній території України згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно було застосувати ставку 20 відсотків бази оподаткування, передбачену п. 6.1 ст 6 цього Закону, в результаті чого перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 60 685 грн.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Надвірнянському районі Івано- Франківської області у період з 14.05.2007 року по 25.06.2007 року проведена виїзна планова документальна перевірка ТзОВ «Серін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2007 р.р., за результатами якої складено акт №980/23-32472639 від 29.10.2007 року, згідно якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.3.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.4.1 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі згаданого акту ДПІ в Надвірнянському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0004812301/0 та №0004802301/0 від 09.11.2007 року, якими відповідно зменшено до відшкодування ПДВ в розмірі 49 293 грн. та застосовано 24 646 грн. штрафних санкцій, а також донараховано 1 848 963 грн. податку на прибуток та застосовано штрафні санкції в сумі 1 294 274,1 грн. Згідно вказаного вище акту перевірки, зазначені порушення виникли у зв'язку із неправильним визначенням ТзОВ «Серін» ціни на пиломатеріали, включення до валових витрат витрат на проживання та проїзд на території України фізичних осіб - працівників ТзОВ «Seri - UK LTD», які надавали позивачу послуги відповідно до контракту від 01.08.03 р., невідображення у податковій декларації про прибуток за перше півріччя 2007 року висновків планової документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість .

В даній спірній ситуації суд першої інстанції встановив, що основна частина зробленої продукції реалізується ТзОВ «Серін» за межі України, тому при відпуску деревообробної продукції нерезидентам позивачем застосовано індикативні ціни, відображенні в листі Митного органу від 10.07.03 №13/13-1680- ЕП, що у спірному випадку відповідають рівню звичайних цін. При цьому для визначення ціни пиломатеріалів хвойних та букових в тому числі(держлісгоспів) відповідно до п.1.20.2 вище зазначеного Закону, а також отримано висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати № В-354 від 22.10.2007 року, згідно якогодоговірні відпускні ціни ТзОВ «Серін» не є меншими від рівня звичайних цін.

Суд першої інстанції правильно врахував, що згідно п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робі, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Оскільки ринкова несправедливість договірної ціни податковим органом доведена не була то суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачем відпускних цін на пиломатеріали.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи податкового органу, що ґрунтуються на п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав; з метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом, бо зазначена правова норм обумовлює її застосування у випадку, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх пунктів.

Крім того суд першої інстанції правильно вважав, що податковим органом не доведено правомірності визначення звичайної ціни на підставі п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Розглядаючи спір судом першої інстанції також встановлено, що на підставі укладених контрактів про надання інформаційно-консультаційних послуг між позивачем та компанією «Multidyes LLC» (Швейцарія) позивачем надано зазначеній компанії послуг за перевірений період на суму 303 424 грн. Податковий орган вважав, що зазначена сума є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п.3.І.п.3.Іст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені послуги створені на території України і надані нерезидентам на митній території України ( а не покупцям , які знаходяться за межами України).

В даному випадку судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.3.1 зазначеного вище Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкта застави позичальнику для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу. Підпунктом «а» п. 6.5 цього Закону встановлено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»-«є» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента, а п.п. «д» п.6.5 встановлено, що місцем поставки послуг є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок, надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарі (послуг) на ринку (промоутерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником на користь іншої особи, надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів). З огляду на це суд першої інстанції підставно вважав, що місце поставки позивачем інформаційно-консультативних послуг підпадає під дію п.п.»д» п. 6.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо не включення до складу валових витрат в сумі 9 866,67 грн витрат на проживання та інше, консультантів ТзОВ «Seri - UK LTD», які надавали послуги відповідно до контракту від 01.08.2003 року, то суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 цієї статті. Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розглядаючи спір в цій частині спірних правовідносин суд першої інстанції правильно вказав, що згідно п.п. 3.1.4, 4.1.2 контракту від 01.08.2003 р. замовник зобов'язується забезпечити персонал виконавця проживанням, харчуванням, здійснити придбання необхідних матеріалів для виконання умов контракту, самостійно оплатити витрати персоналу виконавця, пов'язані з їх проїздом та пересуванням та інші витрати, розрахунки замовника з третіми особами у зв'язку із забезпеченням персоналу виконавця проживанням, харчуванням та іншим, здійснюються ним самостійно та є його прямими витратами за даним контрактом.

Оскільки, витрати по контракту від 01.08.03 р. не відображені в бухгалтерському та податковому обліках ТзОВ «Серін», то податковий орган вважав, що відсутні правові підстави для включення отриманих позивачем послуг на суму 9 866,67 грн. до валових витрат. В той же час, відповідач зазначає, що позивачем віднесено до витрат підприємства в бухгалтерському обліку та включено до складу валових витрат в податковому обліку витрати на проживання та проїзд на території України фізичних осіб, які є працівниками виконавця по договору від 01.08.03 р. та не перебували з позивачем в трудових відносинах, а в підтверджуючих документах про надання їм відповідних послуг замовником та платником цих послуг зазначено ТзОВ «Серін».

З огляду на це суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено витрати персоналу виконавця по вказаному вище договору про надання консультаційних послуг від 01.08.03 р. до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ці витрати понесені позивачем у зв'язку із веденням господарської діяльності.

Щодо виявлених в акті порушень відносно невідображення у податковій декларації про прибуток за І півріччя 2007 року висновків плановою документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 30.03.2007 року, то судом першої інстанції встановлено, що рішення податкового органу за результатами проведено планової документальної перевірки за період з 01.04.2006 року по 30.03.2007 року були оскаржені в судовому порядку до господарського суду Івано-Франківської області, а отже згідно чинного законодавства рішення податкового органу вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Оскільки на момент подання декларації про прибуток за І півріччя 2007 року рішення суду не набрало законної сили, то правильним є висновок, що і не було підстав для відображення висновків попередньої перевірки в зазначеній декларації.

Суд першої інстанції підставно вважав, що висновок ДПІ в Надвірнянському районі, який викладений в акті (та відображений в податковому повідомленні-рішенні) про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 230 625 грн за II квартал 2007 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації за червень 2007 року на суму 215 757 грн. є неправомірним, бо зроблений з врахуванням результатів попередніх перевірок, матеріали по яких не узгоджені, оскільки оскаржені в судовому порядку.

При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відображення в актах перевірки від 29.10.2007 року №980/23-32472639 та від 05.09.2007 року №800/23-32472639 неправомірних висновків щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток та про зменшення податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, результати перевірок органи державної податкової служби відображають у відповідних актах, які є підставою для винесення у разі необхідності податкового повідомлення - рішення. Отже висновки, зроблені при проведенні перевірки посадовими особами податкових органів здійснюються на власний розсуд, не є юридично-значимими, бо вимагають подальшої реалізації шляхом прийняття відповідних рішень, а відтак в діях посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі не має неправомірності дій щодо проведення перевірок та відображення в їх актах відповідних висновків, оскільки зроблені висновки самі по собі не мають юридичних наслідків, та не створюють жодних обов'язків чи позбавляють прав.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вжитий судом першої інстанції при вирішенні спору термін «визнати недійсним податкове повідомлення рішення» є некоректним, бо не відповідає повноваженням адміністративного суду визначеним ст. 162 КАС України, а відтак суд першої інстанції вправі усунути такий недолік шляхом постановлення окремого процесуального документа в порядку ст. 169 КАС України.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Надвірнянському районі - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у справі № 2а-13/08 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 року