Решение № 238191, 07.11.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.06р.

Справа № 33/210-06

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.», м. Запоріжжя

до відповідача: приватного науково-виробничого підприємства «Апогей-плюс», м. Дніпроптеровськ

про: стягнення 243321 грн. 04 коп. заборгованності

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: адвокат Грибова І.В. за довіреністю №1 від 01.08.04р.

від відповідача: не з'явився

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 243321 грн. 04 коп. заборгованності, в т.ч. - 229348 грн. 59 коп. боргу, 8812 грн. 12 коп. інфляційних, 5160 грн. 33 коп три проценти річних та судові витрати по справі.

Позивач 24.10.06 надав уточнення розрахунків до позовної заяви. Просить стягнути з відповідача229348 грн. 59 коп. суму боргу, 8812 грн. 12 коп. суму інфляції та 5160 грн. 33 коп. три проценти річних.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України просить стянути з відповідача 2433 гррн. 21 коп. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу та 11467 грн. 40 коп. витрати по сплаті послуг адвоката.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити його в заявленій сумі.

Відповідач у відзиві на позов позов визнав частково, заперерчує проти оплати послуг адвоката, необгрунтувавши заперерчення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

Між сторонами був укладений договір поставки № 10 від 1 січня 2005 року (далі –договір).

Термін дії договору встановлено до 31.12.2005 року.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товар відповідно до рахунку, який доданий до цього договору та є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах договору.

Представниками сторін не надано доказів оскарження договору та вказаної специфікації в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач договірні зобов’язання –це п.п. 4.1- 4.4 договору виконав, поставивши продукції на суму 387844 грн. 92 коп.

Відповідач продукцію отримав та частково провів оплату на суму 158496 грн. 33 коп., решта заборгованості в сумі 229348 грн. 59 коп. не оплачена. Вказаний борг відповідач визнає, що підтверджується листом від 26.06.06 № 19 ( а.с. 15).

На день розгляду справи відповідачем не сплачено 229348 грн. 59 коп. коштів, відповідних доказів суду не надано.

Пунктом 5.1 договору сторони обумовили, що покупець оплачує товар протягом 20-ти календарних днів з дати отримання товару, згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 8812 грн. 12 коп. інфляційних та 5160 грн. 33 коп. три проценти річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Перевіривши розрахунок, суд приходить до висновку про стягнення вказаних сум з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача 11467 грн. 40 коп. витрати по сплаті послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати підлягають сплаті тільки за участю адвоката в тому випадку, якщо укладено відповідну угоду з адвокатом та такі витрати оплачені адвокату і сплата їх підтверджується відповідним фінансовим документом. З наданого позивачем оригіналу договору № 5/06 від 21.04.2006 року, укладеного між позивачем та адвокатом Грибовою І.В. вбачається, що договір підписав комерційний директор, повноваження якого статутом не передбачені. Наданий представником позивача Акт прийняття-здачі виконаних робіт № 5/06 від 21 квітня 2006 року про надання правових послуг адвокатом від 24.11.2006 року таким доказом бути не може, так як підписаний 24.11.2006 року (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 01.10.2002 р.). Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що судові витрати по сплаті послуг адвоката підлягають стягненню частково в сумі 5000 грн., в решті суми суд відмовляє.

Статтею 49 Господарського процесуально кодексу України передбачено, що при задоволенні позову судові витрати покладають на відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства «Апогей-плюс»(49000, м. Дніпроптеровськ, вул. Колодязна, буд. 2-а; код 31313193) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.»(60097, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 7; код 13638750) 229348 грн. 59 коп. боргу, 8812 грн. 12 коп. інфляційних, 5160 грн. 33 коп три проценти річних, 2433 грн. 21 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті послуг адвоката у сумі 5000 грн.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

Суддя Т. Разіна