Решение № 2373731, 13.08.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "13" серпня 2008 р. по справі № 1/99-45

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз"

про стягнення 155 965,53 грн.

Суддя Гончар М.М.

Представники:

Від позивача:ОСОБА_2., довір. від 20.05.2008 року

Від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз" 155 965 грн. 53 коп., з них 136 086 грн. 97 коп. заборгованості за надані послуги по перевезенню та 20 430 грн. 26 коп. пені.

Представник позивача в судовому засіданні подав суду заяву про уточнення позовних вимог від 12.08.2008 року, в якій просить суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз" 152 178 грн. 21 коп. , з них 136 086 грн. 97 коп. заборгованості за надані послуги по перевезенню, 11861грн. 78 коп. пені, 2546,29 грн. річних.

Відповідач вимоги ухвали суду від 26.06.2008 року не виконав, в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що відповідно до ст.75 ГПК України в разі неподачі відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами, господарський суд,

встановив:

30 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" "замовник", та підприємцемОСОБА_1, "виконавець", був укладений договір про надання послуг № 82.

Відповідно до п. 1.1 договору № 82 від 30.12.2005 року замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику транспорт для перевезення пасажирів.

29 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" "замовник", та підприємцемОСОБА_1, "виконавець", був укладений договір про надання послуг № 222.

В п. 4.1 договорів №82 та №222 сторони обумовили розрахунки за один рейс за кожний день в сумі 50,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору № 222 від 29.12.2006 року замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику транспорт для перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Отже, з моменту укладення договорів між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями, зокрема, перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України).

Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до закону та договору, надав послуги, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, відповідачем зобов'язання виконані частково.

Заборгованість на день розгляду справи складає 136 086 грн. 97 коп., підтверджена матеріалами справи і в цій сумі позов підлягає задоволенню відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, оскільки господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Пунктом 6.3 договорів №82 від 30.12.2005 року та №222 від 29.12.2006 року сторонами за несвоєчасне проведення розрахунків передбачена пеня, що складає 11861грн. 78 коп. і в цій сумі підлягає задоволенню відповідно до ст. ст. 230, 343 Господарського кодексу України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України), що за період з 06.07.2007 року по 06.04.2008 року складає 2546,29 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 1565,17 грн. та стягнути з відповідача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 343 Господарського кодексу України, статтями 11, 625, 909 Цивільного кодексу України, статтями 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства "Санрайз", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1, код 21738684 (р/р26000301000182 у АКБ "Мрія", МФО 303473) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, 136 086 грн. 97 коп. заборгованості за надані послуги по перевезенню, 11 861 грн. 78 коп. пені, 2546,29 грн. річних, 1565 грн. 17коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті суми позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.М. Гончар