Решение № 23705335, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1382-2012 19.04.12

За позовом Заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»

про стягнення 16 413,68 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1), Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод»(далі -позивач - 2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»(далі -відповідач) про стягнення 16 413,68 грн., а саме 14 117,40 грн. -основного боргу та 2 296,28 грн. -пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору № 520 від 12.08.2008 р. та невиконання ним своїх грошових зобов'язань по відшкодуванню позивачу витрат на утримання прибудинкової території та доріг загального користування, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1382-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Представники прокуратури, позивача-1 та відповідача в судове засідання 14.03.2012 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представником позивача-2 в судовому засіданні 14.03.2012 р. підтримано позовні вимоги прокуратури.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.03.2012 р.

В судовому засіданні 28.03.2012 р. представником позивача-2 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/1382-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на19.04.2012 р.

Представники позивача-2 у судове засідання 19.04.2012 р. не з'явилися, проте через відділ діловодства господарського суду 18.04.2012 р. було подано клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явились, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2008 р. між позивачем-2 (стороною-1) та відповідачем (стороною-2) було укладено договір № 520 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона-2 зобов'язується відшкодувати витрати сторони-1 на утримання прибудинкової території, на якій знаходиться будівля сторони-2 за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, придбане на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі ВЕХ № 308050 від 03.09.2007 р.

Згідно з п. 1.2. Договору сторона-2 зобов'язується відшкодувати витрати сторони-1 на утримання доріг загального користування за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, якими вона користується.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за відшкодування витрат сторони-1 на утримання прибудинкової території установлена в розмірі 379,50 грн. за перший базовий місяць квітень 2008 р. без врахування ПДВ.

Згідно з п. 4.2. Договору оплата за відшкодування витрат сторони-1 на утримання доріг загального користування установлена в розмірі 2,70 грн. за перший базовий місяць квітень 2008 р. без врахування ПДВ.

Розмір оплати за кожний наступний місяць залишається без корегування (4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що оплата перераховується стороною-2 стороні-1 не пізніше 5 числа наступного місяця після закінчення звітного місяця, відповідно до рахунку, який надається стороною-1 не пізніше 3 числа наступного місяця після закінчення звітного місяця.

Відповідно до п. 6.1. Договору він набуває чинності з 01.04.2008 р. та діє до оформлення стороною-2 договору оренди земельної ділянки з Кіровоградською міською

Реорганізація сторони-1 чи сторони-2, або перехід власності на будівлі та споруди до інших осіб, не визначається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і зберігає чинність для нового власника будівлі та споруди (їх правонаступників), якщо інше не передбачено чинним законодавством. (п. 6.3. Договору).

Відповідно до умов Договору позивачем-2 виставлялись відповідачу рахунку на відшкодування витрат по утриманню прибудинкової території та доріг загального користування.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором не сплатив позивачу-2 відшкодування витрат по утриманню прибудинкової території за березень 2009 р. -вересень 2011 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 14 117,40 грн.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем-2 послуг, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо направлення відповідачу рахунків на оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені Договором строки не сплатив позивачеві витрати по утриманню прибудинкової території за період березень 2009 р. -вересень 2011 р., позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 4.5. Договору 2 296,28 грн. пені.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.5. Договору сторони передбачили, що оплата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується зі сторони-2 на користь сторони-1 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у період з 06.04.2009 р. по 05.11.2011 р.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її до періоду, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки останній не відповідає наведеним вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені за визначений період з урахуванням шестимісячного обмеження строку та встановлено, що позивачем завищено її розмір, з огляду на що, з відповідача підлягає стягненню 1 159,47 грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності основного боргу та не заявлено клопотання про застосування строку позовної давності чи вихід за межі позовних вимог, як і не оспорено розрахунок пені.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати наданих позивачем-2 послуг, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи здійснений судом перерахунок пені.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового мита звільняються зокрема, органи прокуратури -при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог та стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»(25006, м. Київ, вул. Т. Драйзера, 4-А кв. 30; код ЄДРПОУ 32377640) на користь Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод»(25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2; код ЄДРПОУ 07646544) 14 117 (сто шістдесят вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 40 коп. основного боргу, 1 159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Найкен»(25006, м. Київ, вул. Т. Драйзера, 4-А кв. 30; код ЄДРПОУ 32377640) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1 498 (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака