Решение № 23692467, 17.04.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 17/174/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: представник не зявився,

від відповідача: представник не зявився,

від третьої особи: представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/174/10

За позовом: Публічного акціонерного товариства КРЕДОБАНК(79026, м.Львів,

вул.Сахарова,78 ) в особі Миколаївської філії (54001, м.Миколаїв, вул.Садова, 1-а )

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Кіфа(54000,

м.Миколаїв, вул.Потьомкінська,117)

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні

відповідача: 1)Акціонерне товариство відкритого типу Фірма Аура(54000,

м.Миколаїв, вул.Млинова, 21)

про: стягнення заборгованості у сумі 3 176 539 грн. 00 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство КРЕДОБАНК в особі Миколаївської філії звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кіфа про стягнення заборгованості за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004р., укладеним між ПАТ «Кредобанк»та АТВТ «Фірма Аура»у сумі 628 523,33 грн., яка складається з 528 080,06 грн.- заборгованості по кредиту, 100 443,27 грн.- заборгованості по сплаті відсотків, та за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004р. у сумі 2 548 015,67 грн., яка складається з 1 410 000,00 грн.- заборгованості по кредиту, 1138 015,67 грн.- заборгованості по сплаті відсотків та просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно, які належать ТзОВ «Кіфа»у межах суми 3 202 275,00 грн.

Суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову по даній справі, оскільки позивач не довів суду необхідність забезпечення позову, не вказав обставини, які можуть зробити неможливим виконання рішення в строк.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі кредитного договору № 62-2004 від 02.12.2004р. та кредитного договору № 63-2004 від 02.12.2004р. та додаткових угод до основних договорів, норм ст.ст. 509, 526, 503, 1050, 1048, 1049, 1054, 525, 526 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що за час дії кредитних договорів позичальник неналежним чином виконував свої кредитні зобовязання.

Відповідач позов не визнав та вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке:

Порука є припиненою відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як господарським судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та є припинено відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, так як зобовязання між боржником та кредитором було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Крім того, згідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором лише за порушення зобов'язання боржником. Проте, обов'язок виконувати зобов'язання АТВТ «Фірма «Аура», в тому числі і перед позивачем є зупиненим за ініціативою господарського суду на період дії мораторію, таким чином не відбулося порушення прав та обов'язків позивача. А за таких умов, поручитель не повинен виконувати зобов'язання, яке боржником не порушувалося.

Крім того, відповідач в обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності відносно стягнення суми боргу у розмірі 1 030 000, 00 грн. за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р., а також строк позовної давності по стягненню процентів за користування кредитними коштами, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині.

Ухвалою суду від 05.10.2010р. провадження по справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 4/131/10, у звязку із тим, що у справі №4/131/10 предметом позову є визнання припиненими з 20.05.2007р. правовідносини за договором поруки від 30.11.05р., таким чином рішенням суду у справі №4/131/10 буде встановлено обставини, що вплинуть на збирання та оцінку доказів у справі № 17/174/10, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Ухвалою суду від 29.03.2012р. провадження по справі було поновлено у звязку із набранням чинності судового рішення у справі № 4/131/10 за позовом ТОВ «Кіфа»до ПАТ «Кредитпромбанк», АТВТ «Фрма «Аура»про визнання припиненими правовідносин за довго ром поруки.

Позивач та відповідач у судове засідання призначене на 17.04.2012р. не зявились, ухвала господарського суду від 29.03.2012р. про поновлення провадження у справі була направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу сторін, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (код № 5400116944860, № 5400116944851, № 5400116944924, № 5400116944843) від 30.03.2012р., таким чином позивач та відповідач вважаються належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

Між АТ «Кредит Банк (Україна)», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк»(далі-позивач) та АТВТ «Фірма «Аура»(далі - позичальник) було укладено кредитний договір №62-2004 від 02.12.2004р. (кредитна лінія), у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000000,00 грн. строком до 30.11.2005р. зі сплатою 23% річних та укладено кредитний договір № 63-2004 від 02.12.2004р., у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 500000,00 грн. строком до 30.11.2006р. зі сплатою 23% річних.

Додатковими угодами до кредитних договорів змінювалися умови кредитних договорів, так зокрема згідно додаткової угоди від 30.11.2005 до кредитного договору №62-2004, змінився графік повернення кредиту, строк повернення кредиту був встановлений до 30.05.2007р., сума кредиту - 951 500,00грн. Згідно додаткового договору від 30.05.2007р. до договору №62-2004 термін кредитування було продовжено до 02.09.2007р., відсоткова ставка була зменшена до 18% річних.

Відповідно до додаткової угоди від 30.11.2005 до кредитного договору №63-2004, змінився графік повернення кредиту, термін повернення кредиту було встановлено до 30.11.2007р.

В забезпечення виконання вимог банку, що випливають з кредитного договору № 62-2004 від 02.12.2004р. та кредитного договору № 63-2004 від 02.12.2004р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Кіфа (надалі-відповідач) 30.11.2005р. було укладено договір поруки, у відповідності до п.1.1. та 2.5 якого поручитель зобов'язався відповідати за невиконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами у повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків, комісій, пені). Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Свої зобов'язання за кредитними договорами банк виконав у повному обсязі, оплативши платіжні документи позичальника, що підтверджується зведеними меморіальними ордерами. (арк.спр. 38-42 т.ІІ)

Акціонерне товариство відкритого типу Фірма Аура, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконало, а саме, несвоєчасно сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та не здійснила повернення кредиту.

Так, згідно п.1.2 кредитного договору №62-2004 у редакції від 30.05.2007р., позичальник мав повернути суму кредиту до 02.09.2007р. В зв'язку з невиконанням цього пункту, заборгованість по кредиту за кредитним договором №62-2004 станом на 30.06.2010р. становить 528 080,06грн. Згідно п.4.1, 4.2. кредитного договору №62-2004 відсотки за користування кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості та сплачуються позичальником до кінця поточного місяця. В зв'язку з невиконанням цієї умови договору заборгованість по сплаті відсотків за користування кредиту станом на 30.06.2010р. становить 100 443,27грн.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору №63-2004 у редакції від 30.11.2005р., позичальник мав повернути суму кредиту до 30.11.2007р. В зв'язку з невиконанням цього пункту, заборгованість по кредиту за кредитним договором №63-2004 станом на 30.06.2010р. становить 1 410 000,00 грн. Згідно п.4.1, 4.2. кредитного договору №63-2004 відсотки за користування кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості та сплачуються позичальником до кінця поточного місяця. В зв'язку з невиконанням цієї умови договору заборгованість по сплаті відсотків за користування кредиту станом на 30.06.2010р. становить 1138015,67грн.

Таким чином, станом на 30.06.2010р. заборгованість за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004р., сткладає суму у розмірі 628 523,33 грн., яка складається з 528 080,06 грн.- заборгованості по кредиту та 100 443,27 грн.- заборгованості по сплаті відсотків, та за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004р. у сумі 2 548 015,67 грн., яка складається з 1 410 000,00 грн.- заборгованості по кредиту, 1138 015,67 грн.- заборгованості по сплаті відсотків. Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось раніше, 30.11.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Кіфа було укладено договір поруки б/№ в забезпечення виконання вимог банку, що випливають з кредитних договорів.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами договору поруки, а саме, п. 1.1 встановлено, що поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитних договорів № 62-2004 від 02.12.2004р. та № 63-2004 від 02.12.2004р., а саме: повернути кредит в розмірі визначених у кредитних договорах, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитними договорами.

Відповідно до п.2.5 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Отже, умовами договору поруки чітко встановлено, що поручитель за порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором несе солідарну відповідальність та відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і позичальник.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування заперечення позову на те, що порука є припиненою відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як господарським судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відхиляються судом з огляду на таке:

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що порука є видом, а не заходом в забезпечення виконання зобов'язань. Підстави припинення поруки перелічені в статті 559 ЦК України, у відповідності до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання,

запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого

в договорі поруки. Такої підстави для припинення поруки як введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника ст.559 Цивільного кодексу України не передбачено. Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений стосовно позичальника, не перешкоджає поручителю виконати свої зобов'язання за договором поруки, тобто сплатити кредитору заборгованість. Крім того, в матеріалах справи є лист директора ТОВ «Кіфа»- Єдуша О.М. від 24.04.2007р., в якому він просить банк терміново розглянути питання переоформлення предметів іпотеки та застави, щоб ТОВ «Кіфа»як поручитель могло погасити заборгованість позичальника і до нього перейшли права кредитора (акр. спр. 106, т.І).

Твердження відповідача про те, що порука є припинено відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, так як зобовязання між боржником та кредитором було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, також відхиляються судом з підстав недоведеності та виходячи з такого:

Договір поруки був підписаний 30.11.2005р. одночасно з додатковою угодою до кредитного договору №62-2004 та додатковою угодою до кредитного договору №63-2004. Таким чином, слід розглядати додаткові угоди, які були укладені після 30.11.2005р.

До кредитного договору №62-2004 після 30.11.2005р. було укладено дві додаткової угоди - від 20.12.2005р. та від 30.05.2007р.

Згідно додаткової угоди від 20.12.2005р. було змінено п.2.1 кредитного договору щодо майна, яке є предметом застави: а саме застава майнових прав по контракту №11/10 від 11.10.2004р. (заставною вартістю 729 986,00грн. ) була замінена на заставу обладнання (заставною вартістю 750 000,00грн.), що жодним чином не вплинуло на обсяг відповідальності поручителя.

Згідно додаткової угоди від 30.05.2007р. було змінено п.1.1 кредитного договору - сума кредиту була зменшена з 1 000 000,00грн. до 939 400,00грн., внаслідок чого відповідальність поручителя зменшилася. Термін повернення кредиту продовжився з 30.05.2007р. до 02.09.2007р. внаслідок чого обсяг відповідальності поручителя не змінився. Відсоткова ставка була знижена з 23% річних до 18 % річних - внаслідок чого обсяг відповідальності поручителя зменшився. Інші умови цієї додаткової угоди стосуються внесення змін до договорів забезпечення, страхування майна. Згідно п.6 цієї угоди позичальник зобов'язався заплатити банку комісію у розмірі 100,00грн., а згідно п.7 комісію у розмірі 1409,10грн.

Слід зазначити, що обсяг відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткових угод до кредитного договору №62-2004 зменшився на суму 139 969,48грн. та внаслідок укладення додаткових угод до кредитного договору № 63-2004 зменшився на суму 40 341,13 грн.

Для того, щоб порука припинилася згідно ч.1 ст. ст.559 ЦК України, необхідно наявність обох умов: зміна зобов'язання без згоди поручителя та обсяг відповідальності поручителя має бути збільшеним. На підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що обсяг відповідальності поручителя було зменшено, тому підстав для припинення поруки немає.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, у звязку із тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності відносно стягнення суми боргу у розмірі 1 030 000, 00 грн. за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р., а також строк позовної давності по стягненню процентів за користування кредитними коштами, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, відхиляється судом з огляду на наступне:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Додатковими угодами до кредитних договорів змінювалися умови кредитних договорів, так зокрема згідно додаткової угоди від 30.05.2007р. до договору №62-2004 термін дії договору було продовжено до 02.09.2007р. Відповідно до додаткової угоди від 30.11.2005 до кредитного договору №63-2004, термін дії договору було встановлено до 30.11.2007р.

Позивач звернувся з захистом своїх порушених прав до господарського суду 16.07.2010р., про що свідчить відмітка господарського суду Миколаївської області (вх. № 2747), тобто в межах встановленого трьохрічного строку.

З огляду на вищевикладене, та того, що позичальник не належним чином виконав свої кредитні зобов'язання, відповідачу 24.06.2010р. було направлено вимога-претензію про повернення заборгованості за кредитними договорами, але станом на момент розгляду справи претензія залишилась без належного реагування та заборгованість не сплаченою.

У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки позичальником та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Кіфа не виконані грошові зобовязання за укладеними сторонами договорами, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004р. у сумі 628 523,33 грн., яка складається з 528 080,06 грн.- заборгованості по кредиту, 100 443,27 грн.- заборгованості по сплаті відсотків, та за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004р. у сумі 2 548 015,67 грн., яка складається з 1 410 000,00 грн.- заборгованості по кредиту, 1138 015,67 грн.- заборгованості по сплаті відсотків підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорах сторін, чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кіфа, 54000, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська,117, ідентифікаційний код 31821842, на користь Публічного акціонерного товариства КРЕДОБАНК,79026, м.Львів, вул. Сахарова,78, ідентифікаційний код 09807862, заборгованість за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004р. у сумі 628 523,33 грн., яка складається з 528 080,06 грн. (пятсот двадцять вісім тисяч вісімдесят грн. 06 коп.)- заборгованості по кредиту, 100 443,27 грн. (сто тисяч чотириста сорок три грн. 27 коп.)- заборгованості по сплаті відсотків, та за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004р. у сумі 2 548 015,67 грн., яка складається з 1 410 000,00 грн. (один мільйон чотириста десять тисяч 00 коп.) - заборгованості по кредиту, 1 138 015,67 грн. (один мільйон сто тридцять вісім тисяч пятнадцять грн. 67 коп.)- заборгованості по сплаті відсотків, 25 500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн.. 00 коп.)- державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 23.04.2012 року.