Решение № 23676013, 24.04.2012, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2012Справа №5002-22/1195-2012

за позовом - ДП «Дельта - лоцман», м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до - ДП «КД - Керч», м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1

про стягнення 760,90 доларів США

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - ОСОБА_2, представник, дов від 30.12.2011

від відповідача - не з'явився

Позивач - ДП «Дельта - лоцман» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ДП «КД - Керч», просить суд стягнути з відповідача 760,90 доларів США пені, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору № 35/П-11 від 01.01.2011.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

01 січня 2011 року між державним підприємством «Дельта-лоцман» (позивач) та дочірнім підприємством «КД - Керч» (відповідач) було укладено договір № 35/П-11 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько - Дніпровсько - лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4. відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у терміни, позначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. в редакції додаткової угоди до договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.5. Договору «Агент» несе повну матеріальну відповідальність перед «Підприємством» за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного договору позивач у квітні - грудні 2011 року надав послуги лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам, які знаходилось під агентуванням відповідача.

Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки, які були оплачені відповідачем з порушенням строків, встановлених н.4.2.2. Договору в редакції додаткової угоди від 15.04.2011.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виставлених рахунків, позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 760,90 доларів США.

Відповідно до ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади. Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарський кодекс України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, згідно з п. 5.3 та п 5.4 Договору, за несвоєчасну оплату рахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 по справі № 5002-2/5109-2011.

Так, за розрахунком суду, пеня за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань повинна складати 322,25 доларів США, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити позивачу у частині вимоги про стягнення з відповідача 438,65 доларів США пені.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду доказів сплати позивачу пені у розмірі 322,25 доларів США,

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДП «КД - Керч» (м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1, рахунок № 26003039105 в КФ АБ «Експрес - Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 32992979) на користь ДП «Дельта - лоцман» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 вал.980, № 26007001010084 вал.840, в філії ВАТ «Державний Експортно - Імпортний Банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 322,25 доларів США пені.

3. Стягнути з ДП «КД - Керч» (м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1, рахунок № 26003039105 в КФ АБ «Експрес - Банк» м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 32992979) на користь ДП «Дельта - лоцман» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 вал.980, № 26007001010084 вал.840, в філії ВАТ «Державний Експортно - Імпортний Банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 681,64 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 438,65 доларів США пені - відмовити.

Повне рішення складено 24.04.2012.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.