№ 23674957, 04.04.2012, Окружной административный суд города Киева

Дата принятия
04.04.2012
Номер дела
2а-599/12/2670
Номер документа
23674957
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2012 року 12:49 № 2а-599/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: В.М. Денисенко (керівник, діє на підставі статуту), ОСОБА_2 (довіреність від 01.12.2011 р.), ОСОБА_3 (довіреність від 28.02.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 06.12.2012 р. № 17889/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Києвапро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2011 р. № 0001500703,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнень, позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0001500703, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірах:

- декларація за грудень 2006 року від 22.01.2007 року № 468679 на суму 95826 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.;

- декларація за лютий 2008 року від 20.03.2008 р. № 47493 -на 102179 грн. та застосовано штраф у розмірі 1 грн.;

- декларація за березень 2008 року від 18.04.2008 р. № 106716 -на суму 36222 грн. та застосовано штраф у розмірі 1 грн.;

- декларація за липень 2008 року від 20.08.2008 року № 382023 -на суму 132597 грн. та застосовано штраф у розмірі 1 грн.;

- декларація за вересень 2008 року від 20.10.2008 р. № 482991 -на суму 19092 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- декларація за лютий 2009 р. від 19.03.2009 р. № 68733 -на суму 71948 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- декларація за березень 2009 р. від 17.04.2009 р. № 140354 -на суму 4150 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- декларація за травень 2009 року від 18.06.2009 року № 257828 -на суму 57331 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- декларація за серпень 2009 року від 17.09.2009 р. № 431701 -на суму 58191 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.;

- декларація за вересень 2009 року від 19.10.2009 р. № 499442 -на суму 28417 грн. та застосовано штрафні санкції -1 грн.

Позивач зазначає, що в період з квітня 2008 року по травень 2010 року ДПІ регулярно (помісячно) проводило перевірки відшкодування ПДВ та порушень встановлено не було, Довідки ДПІ щодо чого надані позивачем до матеріалів справи. Всі податкові накладні по податковому кредиту за цей період надавалися для перевірки. Позивач зазначає, що за окремими епізодами ДПІ приймається рішення відносно ПДВ поза межами строків давності. Позиція ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, як зазначає позивач, взагалі визначена загальними висловами та фразами, не містить посилань на конкретні операції щодо яких зменшується ПДВ, а в окремих випадках позивач взагалі на мав правовідносин з підприємствами про які йдеться в акті перевірки та зменшується сума ПДВ, що на думку позивача підтверджується додатками № 5 до декларацій. Позивач також зазначає, що в окремих випадках неможливо встановити з яких складових ДПІ виводиться загальна сума зменшення ПДВ. В окремих випадках, як зазначає позивач, позиція ДПІ ґрунтується на тому, що деякі контрагенти позивача, а також контрагенти контрагентів позивача не задекларували податкових зобов'язань за відносинами з позивачем або за відносинами з контрагентами контрагентів позивача, відповідальності за що позивач не може нести та, при цьому, як зазначає позивач відсутні будь-які докази того, що контрагенти не декларували податкових зобов'язань.

Представник ДПІ, присутній у судовому засіданні, не зміг пояснити з чого виходив інспектор, який проводив перевірку, визначаючи в акті перевірки певні обставини, у т.ч. відносно зменшення сум ПДВ поза межами строків давності. Представник ДПІ відносно заявленого позову заявив, що підтримує оскаржуване рішення з підстав, викладених в акті перевірки.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком»(код з ЄДР 24258565, зареєстроване 21.02.1996 р., платником ПДВ є з 03.07.1997 р.; адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 18) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, за лютий, березень, липень, вересень 2008 року, за лютий, березень, травень, серпень, вересень 2009 року.

Позивач є правонаступником ЗАТ «Авіаком», що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДР.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2011 року № 124/07-03/24258565.

Згідно з Актом перевірки фактичний вид діяльності позивача -експорт авіадвигунів та авіамайна для цивільної авіації.

Причиною виникнення від'ємного значення, як зазначено в Акті перевірки, є: експорт авіаційного обладнання (електродвигунів, гідравлічних установок, виробів із чорних металів, авіаційних газотурбінних двигунів) до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Аналізом наявної інформації щодо експортних операцій, здійснених платником у періоді, що підлягає перевірці за даними податкових декларацій з ПДВ, ВМД, АРМ «Митниця»порушень не встановлено.

Окрім того, як зазначено на стор. 4 Акту перевірки, за даними баз даних АРМ «Митниця», ВМД, не встановлено і порушень відносно імпортних операцій.

За результатами перевірки не встановлено наявність правовідносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що під час розгляду справи позивачем надано Довідки ДПІ про перевірки бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006 року, лютий, березень 2008 р., липень, вересень 2008 року, лютий, березень 2009 р., травень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року.

У той же час, в Акті перевірки (стор. 8) ДПІ зазначає, що в листопаді 2006 року (перший епізод) позивачем сформовано податковий кредит на 95 826 грн. за рахунок підприємства, що має ознаки фіктивності. Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України Державним підприємством «Новатор» (код з ЄДР -22987900) не задекларовано податкові зобов'язання в декларації з ПДВ. Отже, на порушення п/п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2006 року вищезгадану суму ПДВ.

Акт перевірки не містить інших підстав невизнання права позивача на зазначену суму податкового кредиту.

Під час розгляду не надано будь-яких документальних доказів формування податкового кредиту за рахунок зазначеного контрагента, як і власне підтверджень недекларування контрагентом позивача зазначеної суми податкових зобов'язань.

Представник ДПІ під час розгляду справи не зміг пояснити мотивів визначення інспектором зазначених доводів та правового значення визначення «має ознаки фіктивності»та правових наслідків наявності таких ознак (сумнівів у чомусь податкового органу), без документального підтвердження фіктивності підприємства або угоди.

Як зазначає позивач дана сума ПДВ є сумою невідшкодованого на його рахунок ПДВ, сформованого за декількома операціями з різними контрагентами. Зазначена сума ПДВ є сумою заявленого до відшкодування ПДВ, відображеною в декларації з ПДВ за грудень 2006 року та додатку № 3 до декларації (Розрахунок бюджетного відшкодування). Наведені позивачем відомості підтверджуються змістом вищезгаданих документів.

При цьому, за даним епізодом позивачем також надано додаток № 5 до декларації за листопад 2006 року, з якого вбачається, що позивач взагалі не декларував податкового кредиту за відносинами з цим підприємством. Під час розгляду справи ДПІ не надано в цьому контексті документальних підтверджень щодо подання позивачем уточнюючого розрахунку в якому б був задекларований податковий кредит із вищезгаданою особою. У взаємозв'язку з вищенаведеним позивачем також надано витяг з реєстру отриманих податкових накладних за згаданий період, з якого також вбачається, що позивач не отримував податкових накладних від зазначеного контрагента.

З наведеного вбачається, що по суті під час перевірки штучним шляхом через складання акту перевірки, позивачу зменшено суму ПДВ, яка підлягала відшкодуванню, без будь-якої прив'язки до певних операцій, без будь-якого документального підтвердження викладених в акті перевірки висновків, з чого та вищенаведеного в сукупності вбачається, що викладені в акті перевірки обставини є нічим необґрунтованими, а отже спірне рішення, що ґрунтується на наведених вище висновках, вже лише з цих підстав не може вважатися обґрунтованим та, відповідно, правомірним.

Надалі в Акті перевірки зазначено, що в січні 2008 року (другий епізод) позивач формує податковий кредит у розмірі 102 179 грн. за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності. Згідно даних автоматизованого співставлення ТОВ ВКП «Інтер-Авіа»(код 32296703) стан платника -9, витрати на оплату праці «0». В свою чергу ТОВ «ВКП «Інтер-Авіа» формує податковий кредит за рахунок ВКП «Укравіаресурс», що не включило суму податкових зобов'язань та спричинило виникнення податкової ями на суму ПДВ -33 333,33 грн. Отже, як зазначено в Акті перевірки, позивач неправомірно включив до податкового кредиту за січень 2008 року суму ПДВ у розмірі 102179 грн. Тобто, претензії ДПІ фактично зводяться до того, що контрагент контрагента позивача не задекларував податкових зобов'язань з контрагентом позивача, а тому позивач не має права на податковий кредит за відносинами із своїм контрагентом.

У свою чергу позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та сталих відносин із зазначеним підприємством надано податкові накладні № 9 від 23.01.2008 р. від ТОВ «ВКП «Інтер-Авіа»на суму 181620 грн. з ПДВ -30 270 грн. (щодо поставки насосу-регулятора), № 7 від 18.01.2008 р. на суму 1771008,00 грн. з ПДВ -295168 грн. та № 11 від 17.01.2008 р. на суму 161928 грн. з ПДВ -26988 грн.; видаткову накладну № РН-0000008 від 23.01.2008 р., договір № 18/07 від 12.06.2007 року, специфікацію, видаткову накладну № РН-0000012 від 11.03.2008 р., видаткову накладну № РН-000024 від 18.06.2008 року, договір № 26/07 від 31.10.2007 року. Окрім того, на підтвердження фактичного виконання спірних операцій ТОВ ВКП «Інтер-Авіа»на запит суду листом від 22.02.2012 р. № 22/01 надало сукупність первинних та банківських документів на підтвердження фактичного проведення спірних операцій, у т.ч. щодо наявності складських ресурсів, штатний розклад за спірний період. В контексті наведеного позивачем також надано реєстр отриманих податкових накладних за січень 2008 року, де відображені податкові накладні за січень 2008 року із зазначеним контрагентом.

Загалом за січень 2008 року по відносинах із зазначеним підприємством податковий кредит сформований в сумі 352426 грн. Представник ДПІ не зміг пояснити з чого виходив інспектор визначаючи суму ПДВ за відносинами із зазначеним контрагентом позивача у розмірі 102179 грн. та чому інспектор при проведенні перевірки вбачав порушення у частці загальної суми ПДВ, а в іншій не вбачав порушення.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки (третій та четвертий епізоди), в лютому 2008 року та в червні 2008 року позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі 36 222 грн. та відповідно 132 597 грн. за рахунок Державного підприємства «Новатор», яке, як зазначено в Акті перевірки, має ознаки фіктивності та не задекларувало податкові зобов'язання за ці періоди. Акт перевірки не містить викладу обставин, які інспектор ДПІ вважає такими, що свідчать про фіктивність державного підприємства. Акт не містить посилання на документальні підтвердження неподання цим підприємством податкової звітності або її невизнання податковим органом.

Акт перевірки не містить інших доводів в обґрунтування оскаржуваного рішення за цим епізодом.

В контексті наведених висновків позивачем зазначається, підтверджується матеріалами справи, у т.ч. додатком № 5 до декларації з ПДВ позивача за червень 2008 року, та наданим документами з боку Державного підприємства «Новатор», що позивач не формував податковий кредит за відносинами з цим підприємством у листопаді 2006 року (перший епізод) та у червні 2008 року (четвертий епізод) за рахунок цього підприємства. Доводи ДПІ за цими епізодами документально є непідтвердженими, а отже покладені в основу акту перевірки висновки ДПІ є безпідставними. Щодо відносин з позивачем за лютий 2008 року ДП «Новатор»підтвердило відповідні відносини та надало на запит суду підтверджуючі документи відносно формування податкового кредиту позивачем (договір, податкові накладні, витяг з реєстру податкових накладних, банківські виписки), з яких вбачається формування податкового кредиту позивачем у лютому 2008 року за рахунок податкових накладних № 538 від 17.01.2008 р. на суму 250 240 грн. з ПДВ -41 706, 67 грн. та від 26.02.2008 р. на суму 1020 грн. з ПДВ -170 грн.

Представник ДПІ не зміг пояснити з чого виходив інспектор визначаючи суму ПДВ за відносинами із зазначеним контрагентом позивача у розмірі 36 222 грн. та чому інспектор при проведенні перевірки вбачав порушення у частці загальної суми ПДВ, а в іншій не вбачав порушення. Під час розгляду справи не надано доказів недекларування контрагентом податкових зобов'язань та фіктивності державного підприємства.

Щодо наведених епізодів, строків давності та висновків податкового органу, покладених в основу оскаржуваного рішення за цими епізодами, суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.1. ПК України, яка набрала чинності з 01.01.2011 року, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Під час розгляду справи не встановлено обставин та підстав для незастосування зазначених строків щодо відносин за вищезгаданими епізодами.

Відтак, виходячи з наведеного, беручи до уваги граничні строки подання декларацій за вищезгадані періоди, спірне рішення ДПІ, яке ґрунтується на вищезгаданих висновках ДПІ щодо невизнання сум податкового кредиту з ПДВ за вищезгаданими епізодами, зменшення у зв'язку з цим в кінцевому результаті сум бюджетного відшкодування та нарахування штрафу поза межами строків давності є протиправним в цій частині, а отже оскаржуване рішення в частині, що ґрунтується на вищезгаданих висновках, які до того ж не підтверджені ДПІ документально, підлягає скасуванню.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що позивач у серпні 2008 року (п'ятий епізод) формує податковий кредит у розмірі 19092 грн. за рахунок ТОВ «Алюмінієві системи»(код з ЄДР -32773423). Зазначене підприємство визнано банкрутом, витрати на оплату праці становлять «0». Отже, як зазначає ДПІ, на порушення п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ, позивачем безпідставно сформовано спірні суми податкового кредиту. На зазначену суму спірним рішення зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією за вересень 2008 року де загальна заявлена сума бюджетного відшкодування, що підлягає зарахуванню на рахунок, як зазначено в Акті перевірки, складає 274991 грн.

В Акті перевірки (стор. 9) також зазначено, що в листопаді 2008 року (шостий епізод) позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств імпортерів на суму 49 148 грн. Враховуючи вимоги п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ, право на бюджетне відшкодування виникло в грудні 2008 року на суму від'ємного значення в листопаді 2008 року оплаченого в листопаді 2008 року, а як відображено в декларації за лютий 2009 року. Отже, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, на порушення вимог п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ позивачем занижено суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 49 148 грн. та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року.

Тобто, по суті, виходячи із змісту висновків ДПІ за цим епізодом, претензії ДПІ полягають у тому, що позивач своєчасно (у грудні 2008 р.) не скористався правом на бюджетне відшкодування, а отже втрачає право на це відшкодування, заявлене у лютому 2009 року.

Як вбачається з декларації позивача з ПДВ за листопад 2009 року визначена інспектором сума по суті відповідає сумі платежів з ПДВ сплачених митним органам (рядок 12.1.), яка складає 49148 грн.

Надалі в Акті перевірки зазначено, що у грудні 2008 року (сьомий епізод) позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів на суму 232423 грн. Враховуючи вимоги п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, право на бюджетне відшкодування виникло у січні 2008 року на суму від'ємного значення в грудні 2008 року в розмірі 232 423 грн., оплаченого у грудні 2008 року. Отже, як зазначає ДПІ, на порушення п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ ТОВ «АК «Авіаком»заниження суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 232423 грн., яка відповідає сумі сплаченій митним органам при митному оформленні імпорту.

Тобто, по суті, виходячи із змісту висновків ДПІ за цим епізодом, претензії ДПІ зводяться до того, що позивач своєчасно не скористався правом на бюджетне відшкодування, а отже втрачає право на це відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що спірна сума є сумою ПДВ сплаченою під час митного оформлення імпорту, яка відображена у рядку 12.1. декларації з ПДВ за грудень 2008 р., яка є складовою загальної суми податкового кредиту 628242 грн.

Окрім того, в Акті перевірки (стор. 9 -10) зазначено, що в березні 2009 року (восьмий епізод) позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів на суму 321 860 грн. Враховуючи вимоги п/п.7.7.2. Закону про ПДВ право на бюджетне відшкодування виникло в квітні 2009 року на суму від'ємного значення в березні 2009 року в розмірі 200 237 грн., оплаченого у березні 2009 року. Отже, як зазначено в акті перевірки, на порушення п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ, ТОВ «АК «Авіаком»занижено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 200 237 грн.

Тобто, по суті, виходячи із змісту висновків ДПІ за цим епізодом, претензії ДПІ полягають у тому, що позивач своєчасно не скористався правом на бюджетне відшкодування, а отже втрачає право на це відшкодування.

Як і в попередніх випадках сума у розмірі 321860 грн. складає суму ПДВ сплаченого при митному оформленні імпорту.

В акті перевірки також зазначено, що в липні 2009 (дев'ятий епізод) позивач формує податковий кредит у розмірі 58191 грн. за рахунок ТОВ «Спецавіакомплект» (код з ЄДР -33237827), визнано банкрутом, витрати на оплату праці становлять «0»; ПВКП «Акорд»(код з ЄДР 30575080) -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, витрати на оплату праці «0». Отже, як зазначено в Акті перевірки, на порушення вимог п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту 58 191 грн. На зазначену суму зменшено бюджетне відшкодування за декларацією за серпень 2009 р.

В квітні 2009 року (десятий епізод), як зазначено в Акті перевірки (стор. 10), позивач формує податковий кредит у розмірі 28 417 грн. за рахунок ТОВ «Алп-Груп». Встановлено розбіжність між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту. Отже, як зазначено в Акті перевірки, позивачем в порушення п/п.7.4.1. Закону про ПДВ безпідставно включено до податкового кредиту за квітень 2009 року ПДВ в розмірі 28417 грн. Інших підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення за цим епізодом Акт перевірки не містить.

Як пояснив позивач в контексті наведеного, спірні суми ПДВ є сумами відшкодування ПДВ, які фактично не надійшли на його рахунок та, на його думку, таким чином інспектор намагався штучним шляхом, протиправно та безпідставно зменшити обов'язок держави щодо відшкодування сум на рахунки платника податків.

Надалі, з посиланням на п/п. 7.7.7., 7.7.2. Закону про ПДВ, ДПІ в Акті зазначає, що право на бюджетне відшкодування на суму 49 148 грн. виникло у грудні 2008 р., на суму 232423 грн. виникло у січні 2009 року, на суму 200 237 грн. виникло у квітні 2009 року. За результатами перевірки враховуючи вимоги п. 200.14. ПК України встановлено заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 481 808 грн. З посиланням на п/п. 7.7.1, 7.7.2., 7.7.7. Закону про ПДВ, ДПІ приходить до висновку про безпідставне декларування та про завищення суми до бюджетного відшкодування на суми, що визначені в оскаржуваному рішенні.

У свою чергу, позивач в обґрунтування позову крім іншого зазначає, що не спростовано ДПІ під час розгляду справи та підтверджено в Акті перевірки посилання на ВМД та відомості з бази даних «Митниця», що в листопаді 2008 року імпортував товар на суму 294886,33 грн. у т.ч. ПДВ 49147,72 грн. (сума ПДВ сплачена 21.11.2008 р.), у грудні 2008 року на суму 1394538,24 грн. у т.ч. 232423, 24 грн. (сума ПДВ сплачена 05.12.2008 р., 19.12.2008 р., 22.12.2008 р.); в березні 2009 року на суму 1931160 грн., у т.ч. ПДВ -321860 грн. (сума ПДВ сплачена 23.03.2009 р.). Сплачені суми ПДВ були включені до податкового кредиту за листопад 2008 року (49148 грн.), за грудень 2008 року (232423 грн.), за березень 2009 року (321860 грн.). Згідно вимог. п/п.7.7.2. Закону про ПДВ, як зазначає позивач, всі суми сплачені на митницю було включено до бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

В контексті наведеного, суд зазначає, що вищевказані періоди відносно бюджетного відшкодування були перевірені ДПІ до проведення даної перевірки про що складено вищезгадані довідки ДПІ.

Щодо оскарження спірного рішення, позивач зазначив, що за результатами адміністративного оскарження, за наслідками якого спірне рішення скасовано в частині санкцій -10 грн., інших рішень він не отримував. Доказів зворотного ДПІ також не надано.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті (в частині п'ятого, дев'ятого, десятого епізодів), суд виходить з наступного.

Щодо відносин з формування податкового кредиту до 2011 року, слід зазначити наступне. Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відтак, Законом про ПДВ визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

Закон про ПДВ не містить норм, відповідно до яких відомості «автоматизованого співставлення»та недекларування контрагентом податкових зобов'язань за відносинами з покупцем позбавляють останнього права на формування відповідних сум податкового кредиту.

Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, доказів чого ДПІ не надало в даному випадку, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, як зазначено у наведеному роз'ясненні, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, вирішуючи спір по суті, також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, що визначені в акті перевірки.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, згідно з ч. 1 і 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку відносно вищенаведених епізодів один -чотири, як зазначено вище, висновки ДПІ в акті перевірки та оскаржуване рішення прийняті без врахування строків давності, а отже спірне рішення в частині, що ґрунтується вищезгаданих обставинах за епізодами 1 -4, як вже зазначено вище, є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Відносно формування податкового кредиту у серпні 2008 року (п'ятий епізод) за рахунок ТОВ «Алюмінієві системи»(код з ЄДР -32773423), слід зазначити, що зазначене підприємство згідно даних з офіційного сайту ДПС України з 25.12.2003 року по цей час є платником ПДВ. Згідно із Спеціальним витягом з ЄДР, зазначене підприємство на час розгляду справи не припинено.

В контексті наведеного до матеріалів справи позивачем залучено додаток № 5 до декларації за серпень 2008 року, реєстр отриманих податкових накладних за цей же період, з яких вбачається, що позивач не формував податковий кредит за відносинами з цим підприємством. ДПІ під час розгляду справи не надано доказів подання позивачем уточнюючого розрахунку за цей період в наступному з декларування податкового кредиту за відносинами із зазначеним підприємством. Під час розгляду справи ДПІ не надано документального виразу «автоматизованого співставлення». Акт перевірки не містить посилання на документальні підтвердження взаємовідносин позивача з цим підприємством, а також щодо дати визнання цього підприємства банкрутом, а також відомостей щодо періоду відсутності нарахування заробітної плати на що, як підстави невизнання права позивача на податковий кредит, вказує ДПІ в Акті перевірки. По суті доводи ДПІ в Акті перевірки за цим епізодом є нічим не обґрунтованими у зв'язку з цим спірне рішення, яке ґрунтується на висновках інспектора за цим епізодом, не може вважатися таким, що прийнято з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення в цій частині, а отже не може вважатися правомірним.

Відносно невизнання права позивача на податковий кредит у липні 2009 (дев'ятий епізод) за взаємовідносинами з ТОВ «Спецавіакомплект»(код з ЄДР -33237827) з підстав визнання цього підприємства банкрутом та відсутності витрат на оплату праці, а також за відносинами з ПВКП «Акорд»(код з ЄДР 30575080) у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням та витрат на оплату праці, слід зазначити наступне.

Як вбачається з наданих позивачем податкових накладних, за відносинами з цими підприємствами позивачем сформовано податковий кредит: за податковою накладною № 120 від 17.07.2009 р. на суму ПДВ -10279 грн. (ТОВ «Спецавіакомплект») та № 12 від 01.07.2009 р. на суму ПДВ -107124,15 грн. (ПВКП «Акорд»), що відображено у додатку № 5 до декларації з ПДВ.

Слід зазначити, що перше підприємство припинено 27.09.2011 р. (згідно відомостей ДП «Інформаційно-ресурсний центр»з офіційного сайту). Реєстрація цього підприємства як платника ПДВ анульована 19.05.2011 р. згідно даних з офіційного сайту ДПС України, тобто поза межами періоду формування податкового кредиту. Відносно другого підприємства 06.10.2011 в ЄДР підтверджено відомості про юридичну особу (згідно даних ДП «Інформаційно-ресурсний центр»), реєстрація цього підприємства як платника ПДВ анульована за ініціативою самого платника 10.03.2011 р., тобто поза межами спірного періоду. Акт перевірки не містить посилання на документальні підтвердження дати визнання першого підприємства банкрутом та цих відомостей не надано з боку ДПІ під час розгляду справи. Акт перевірки не містить відомостей щодо періоду відсутності нарахування заробітної плати у зазначених підприємств, а отже не є доказом відсутності у зазначених підприємств трудових ресурсів. Розрахунків з ПДФО, з комунального податку (відносно кількості працюючих на цих підприємствах у спірний період) під час розгляду справи з боку ДПІ не надано. Під час розгляду справи не надано доказів недекларування цими контрагентами податкових зобов'язань та фіктивності підприємства. Під час розгляду справи ДПІ не надано актів перевірок цих підприємств та актів про відсутність цих підприємству на момент вчинення спірних операцій за їх місцезнаходженням, що при цьому, само по собі не визначено Законом про ПДВ, як підстава для позбавлення прав позивача на податковий кредит. Акт перевірки не містить посилання на інші обставини, які б виключали можливість формування позивачем податкового кредиту та які б були покладені ДПІ в основу оскаржуваного рішення. Як вбачається з Акту перевірки ДПІ в порушення вимог п/п. 75.1.2. ПК України не досліджувало та не аналізувало первинні документи за відносинам з цими підприємствами.

Представник ДПІ не зміг пояснити з чого виходив інспектор визначаючи суму ПДВ за відносинами із зазначеними контрагентами позивача у розмірі 58191 грн. та чому інспектор при проведенні перевірки вбачав порушення у частці загальної суми ПДВ, а в іншій не вбачав порушення.

Під час розгляду справи ДПІ не доведено наявності обставин та підстав, які б позбавляли позивача права на спірні суми податкового кредиту, а надані позивачем документи не свідчать про нездійснення операцій за цим епізодом.

Беручи до уваги, що Акт не містить інших підстав в обґрунтування оскаржуваного рішення за цим епізодом, яке ґрунтується на вищевказаних висновках ДПІ, спірне рішення в цій частині не може вважатися обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, а отже є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що ґрунтується на наведених вище обставинах акту перевірки.

Відносно невизнання права позивача на сформовані у квітні 2009 року суми податкового кредиту (десятий епізод) за відносинами з ТОВ «Алп-Груп»у зв'язку із встановленням розбіжностей, слід зазначити наступне.

Як позивач, так і ТОВ «Алп-Груп»надали на запит суду первинні документи та, зокрема, податкову накладну № 1 від 21.04.2009 р. на суму 565167,48 грн. з ПДВ 94 194,58 грн., а також договори, копії довіреностей, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН, а контрагент також штатний розклад, сукупність яких не дає сумніву у реальності поставки.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано документальних підтверджень недекларування цим підприємством податкових зобов'язань або неподання ним звітності.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, представник ДПІ не зміг пояснити з чого виходив інспектор визначаючи суму ПДВ за відносинами із зазначеним контрагентом позивача у розмірі 28 417 грн. та чому інспектор при проведенні перевірки вбачав порушення у частці загальної суми ПДВ, а в іншій не вбачав порушення.

Як зазначено вище, навіть у випадку недекларування контрагентом податкових зобов'язань, наведене не позбавляє права позивача на податковий кредит.

Як вбачається з Акту перевірки ДПІ в порушення вимог п/п. 75.1.2. ПК України не досліджувала та не аналізувала первинні документи за відносинам з цими підприємством, а отже спірне рішення не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття спірного рішення, в частині, що ґрунтується на наведених вище обставинах. В даному випадку з боку ДПІ не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем у зазначений період правил формування податкового кредиту, а отже не доведено правомірності і обґрунтованості спірного рішення в частині, що ґрунтується на наведених вище обставинах, викладених в Акті перевірки.

Відносно шостого -восьмого епізодів, слід зазначити, що виходячи із змісту висновків ДПІ за цим епізодом, як зазначено вже вище, претензії ДПІ полягають у тому, позивач своєчасно не скористався правом на бюджетне відшкодування, а отже, на думку ДПІ, втрачає право на це відшкодування.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п/п. 7.7.1. Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчить правова позиція Верховного Суду України у постанові від 10 жовтня 2011 року №21-231а11, що розміщена на офіційному сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень», за змістом наведеної норми (в редакції до 1 січня 2008 року) попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції, як вказав Верховний Суд України, підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, як зазначив у своїй постанові Верховний Суд України, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до приписів ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виходячи з наведених норм законодавства, правової позиції Верховного Суду України та встановлених судом обставин в контексті спірних відносин за наведеними вище епізодами, суд не вбачає обставин та підстав, які б позбавляли позивача права на суми бюджетного відшкодування за наведених вище обставин за наведеними вище епізодами, у т.ч. на підставі п/п. «а»п/п. 7.7.7. Закону про ПДВ, висновки щодо чого по суті викладені в акті перевірки в обґрунтування зменшення сум бюджетного відшкодування та, відповідно, оскаржуваного рішення в частині зазначених епізодів.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем наведених вище вимог законодавства, які б спричиняли зменшення сум бюджетного відшкодування у спірні періоди, визначені в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в цілому (за всіма вищенаведеними епізодами), у зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком»(код з ЄДР 24258656; 01103, м. Київ, Кловський узвіз, 18) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.08.2011 р. № 0001500703.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2012.

Часті запитання

Який тип судового документу № 23674957 ?

Документ № 23674957 це

Яка дата ухвалення судового документу № 23674957 ?

Дата ухвалення - 04.04.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 23674957 ?

Форма судочинства - Административное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 23674957 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 23674957, Окружной административный суд города Киева

Судебное решение № 23674957, Окружной административный суд города Киева было принято 04.04.2012. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – . На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные сведения.

Судебное решение № 23674957 относится к делу № 2а-599/12/2670

то решение относится к делу № 2а-599/12/2670. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 23674947
Следующий документ : 23674958