Решение № 23656603, 18.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.12 Справа № 5021/479/12.

за позовом Приватного підприємства "Зевс", м. Донецьк в інтересах:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаного

заводу "ПРАЙМ", смт. Малинівка, Харківської області

2) Приватного акціонерного товариства "Кримський винно-

коньячний завод "Бахчисарай", м. Бахчисарай, АРК

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 11 481 грн. 60 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: Зюлковська С.В.

Від відповідача: ОСОБА_2

При секретарі судового засідання Логоші О.М.

Суть спору: позивачі просять суд стягнути з відповідача на користь приватного підприємства «Зевс», м. Донецьк як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаного заводу "ПРАЙМ», смт. Малинівка, Харківської області та Закритого акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай», м. Бахчисарай заборгованість за договором поставки напоїв № ХА-206/09 від 26.08.2011р. в сумі 11 481 грн. 60 коп., в тому числі: 8 382 грн. 60 коп. - основного боргу, 637 грн. 12 коп.- пені, 1 500 грн. 32 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 838 грн. 26 коп. - штрафу, 123 грн. 30 коп. -3% річних та, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач в судове засідання з'явився, але відзиву на позовну заяву не надав. Він зазначив, що проти позову не заперечує, підтверджує свою заборгованість перед позивачем і що на даний час невзмозі сплатити борг, оскільки не має доходів від підприємницької діяльності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

26.08.2011р. між позивачем, діючого на підставі договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 р., № 30/1 1-09-БВЗ від 30.11.2009 р. від імені довірителів - першого і другого відповідачів, та відповідачем укладено договір поставки напоїв № ХА-206/09, у відповідності до якого приватне підприємство «ЗЕВС» зобов'язане поставляти відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 алкогольні напої партіями відповідно до замовлень останнього, а відповідач в свою чергу зобов'язувався приймати і оплачувати такий товар у порядку та на умовах, визначених у договорі.

На підставі зазначеного договору протягом вересня 2011 року відповідач отримав від позивачів алкогольні напої з урахуванням бою на загальну суму 8 682 грн. 54 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи, а саме п. 4.3. договору, встановлено, що відповідач повинен оплачувати отриманий товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту прийняття товару. При цьому, згідно із умовами договору (п. 4.3., розділ 11), п.п.1.1.5. договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009р., та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009р. відповідач зобов'язаний перерахувати грошові кошти за товар на поточний рахунок ГІП «Зевс». Однак, в порушення своїх зобов'язань відповідач отриманий товар оплатив частково, а саме 299 грн. 94 коп., і на сьогоднішній день сума боргу відповідача становить 8 382 грн. 60 коп..

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

З метою досудового врегулювання спору між сторонами 09.12.2011р. відповідачу була направлена претензія № 09/12 від 16.08.2011р. з вимогами виконати свої зобов'язання за договором поставки напоїв та сплатити борг, але відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на даний час сума боргу не сплачена, він не заперечує проти позову, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 8 382 грн. 60 коп. основного боргу, що складає вартість отриманого товару, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 637 грн. 12 коп., 1 500 грн. 32 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами передбачена умовами п.7.3, п. 4.6. договору поставки напоїв № ХА-105/09 від 19.04.2011р.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Тому, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 637 грн. 12 коп.. В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача 838 грн. 26 коп. штрафу. Дані вимоги за невиконання грошового зобов'язання перевищують максимальний розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Оскільки пунктом 7.3. договору вже передбачені штрафні санкції у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що вже застосована позивачем до відповідача за невиконання грошових зобов'язань і вимога про стягнення пені задоволена, тому вимоги позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу три відсотки річних, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 16.09.2011р. по 22.03.2012р. складає 123 грн. 30 коп..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 123 грн. 30 коп. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 500 грн. 32 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається на п. 4.6. договору, згідно якого у разі затримки платежів за прийнятий товар покупець сплачує постачальнику відсотки в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника, та ст. 536 Цивільного кодексу України.

В даному ж випадку встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, а не користування грошовими коштами, відповідальність за яке передбачено п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства «Зевс» (83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, код ЄДРПОУ 31578034) 8 382 грн. 60 коп. основного боргу, 637 грн. 12 коп.- пені, 123 грн. 30 коп. - 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 1 500 грн. 32 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 838 грн. 26 коп. штрафу - відмовити.