Постановление суда № 234857, 22.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -8251 2006 р. Голов . в 1 -й інстан. Дмитрієв П. О.

Категорія 19 Доповідач Пономарьова О.М

УХВАЛА І М ЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Стельмах Н.С., Бабенка П.М.,

при секретарі Ставріновій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2006 року, -

встановив:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2006 року , яким на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області стягнуто 27000 грн. у відшкодування моральної шкоди

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області просило скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні вимог, оскільки позивачем в судовому засіданні не надано переконливих доказів заподіяння моральної шкоди, рішення суду базується лише на поясненнях позивача, висновок МСЕК про заподіяння моральної шкоди відсутній. Крім того, п. 27 ст.77 Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 просив погодитись з рішенням суду і відхилити скаргу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач понад 10 років працював на підприємствах вугільної промисловості в шкідливих умовах і отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 17 вересня 2001 року йому вперше безстроково встановлено вірата професійної працездатності 40 % і він визнаний інвалідом 3 групи. Внаслідок ушкодження здоров'я умовами виробництва позивачу заподіяна моральна шкода, яку в добровільному порядку відповідач не бажає відшкодовувати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну радікулопатію з вираженим м'язово - тонічним та лівостороннім коріньковим больовим синдромом, парезом лівої стопи, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання, який складений підприємством. Відповідно до висновку МСЕК від 17 вересня 2001 року ОСОБА_1 вперше безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманим професійним захворюванням і він визнаний інвалідом 3 групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди , заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, що він отримав на виробництві професійне захворювання хронічну вертеброгенну радікулопатію з вираженим м'язово - тонічним та лівостороннім коріньковим больовим синдромом, парезом лівої стопи , у зв'язку з чим частково втратив працездатність, став інвалідом, втратив роботу, що поставило його в пригнічений стан, постійно відчуває моральні та фізичні страждання, не може виконувати тяжку роботу, погіршився стан його здоров'я і часто вимушений звертатись в лікарню та купувати ліки, змінилися умови і звичайний ритм його життя, що пов'язано з погіршення стану здоров'я, й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 27000 грн..

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими і не спростовують висновків суду.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідач не оплачував витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1,50 грн..

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 1,50 грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .