№ 2324648, 07.08.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07.08.2008 р.                                                                                                     № 6/215

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман Ко"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

провизнання нечинними податкового повідомлення-рішення , Суддя Добрянська Я.І. секретар судового засідання Зубко Л.П.

Представники: від позивачаІльїна О.П. (довіреність від 23.05.2008 р. № 123) від відповідача Большакова К.А. (довіреність від 01.02.2007 р. № 1056/9/10-209), Терещенко І.В. (довіреність від 14.07.2008 р.) 07.08.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2007 р. № 2554/10/25-011. В ході судового розгляду позивач подав уточнення до позову від 21.05.2008 р., в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення –рішення від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127403,48 грн., з яких 84935,65 грн. основного платежу та 42467,83 грн. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2007 р. № 2554/10/25-011.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення ТОВ «Гетьман і Ко» вимог п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в частині завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 362834,70 грн. Оскільки, на думку позивача ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми погашених податкових векселів в листопаді 2005 р. на загальну суму 74613,63 грн., в грудні 2005 р. –59294,52 грн., в квітні 2006 р. –92715,20 грн., в травні 2006 р. –165532,71 грн., за лютий 2006 р. та за червень 2006 р. –362834,71 грн. відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує та вказує на той факт, що позивачем при здійсненні поставки товарів за імпортними контрактами, сплата ПДВ була відстрочена шляхом видачі податкових векселів. Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо порядку видачі адміністрування та погашення податкових векселів», оприлюднених листом ДПА України від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517, сума бюджетного відшкодування повинна бути підтверджена актом перевірки. У позивача відсутній факт підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування, що підтверджується висновками достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за квітень 2004 р. Тому, відповідач вважає, що ТОВ «Гетьман і Ко»погасив 5 податкових векселів на суму 362834,71 грн. за рахунок не підтверджених податковим органом сум бюджетного відшкодування.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Гетьман Ко»з питань правильності та достовірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 року та складено Акт № 404/23-14/24926972 від 17.07.2007 року.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006362314/0 від 27.07.07 р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127 403,48 грн. (основний платіж 84 935,65 грн., штрафні санкції - 42 467,83 грн.).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням рішенням Позивач звертався зі скаргами до ДПА у м. Києві та ДПА України.

Але рішеннями ДПА у м. Києві № 25541/10/25-011 від 03.09.07 р. та ДПА України № 9272/7/25-114 від 12.11.07 р. скарги Позивача було залишено без задоволення та відповідно було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006362314/1 від 10.09.07 р., № 0006362314/2 від 18.12.07 р.

Відповідач стверджує, що термін «підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування»розкривається у Методичних рекомендаціях щодо порядку видачі адміністрування та погашення податкових векселів, оприлюднених Листом ДПА України від 22.12.05 р. № 25595/7/16-1517.

Відповідно до Методичних рекомендацій, підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.05 р. № 350). Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.

Тому, на думку відповідача у позивача відсутній факт підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування, що підтверджується висновками перевірки достовірності заявлених до відшкодування ТОВ «Гетьман Ко»сум ПДВ за квітень 2004 р., результати якої викладено в Акті СДШ по роботі з великими платниками податків № 538/15-4/24926972 від 12.08.04 р. За таких обставин, ТОВ «Гетьман Ко»5 податкових векселів на суму 362 834,71 грн. було погашено за рахунок не підтверджених податковим органом сум бюджетного відшкодування, що є порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у 2006 році позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність по імпорту товару. В 2006 році ТОВ «Гетьман Ко»здійснювало поставку товарів за наступними імпортними контрактами:

                    1.          Контракт № 2/08 від 02.08.05 р. між ТОВ «Гетьман Ко»та іноземним підприємством Limited». Предмет контракту –придбання парнокрісельних підйомників. Реалізація парнокрісельних підйомників проводилась згідно договору від 11.10.2005 року б/н укладеного між позивачем та ПП «Вішка».                     2.          Контракт № 10/01/06 від 10.01.2006 року між позивачем та іноземним підприємством Saгау (Турція). Предмет контракту - придбання металопродукції (листи нержавіючої сталі, труби та ін.). Реалізація металопродукції здійснювалась згідно договору від 01.12.2005 року № 1/12-05, укладеного між Позивачем та ТОВ «Профіль».

                    3.          Контракт № 01/11/05 від 01.01.2005 р. між позивачем та іноземним підприємством Ultimo LLC (США). Предмет контракту –придбання металопродукції (алюмінієвий профіль, пустотілі профілі та ін.). Реалізація металопродукції здійснювалась згідно договору від 01.12.2005 р. № 1/12-05, укладеного між позивачем та ТОВ «Профіль».

Між ТОВ «Гетьман Ко»(Комітент) та ТОВ «Дваис»(Комісіонер) 31.10.2005 року було укладено договір комісії № 2 . Згідно умов даного договору комісіонер зобов'язується по дорученню Комітента, за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітента одну чи декілька зовнішньоекономічних угод. Предметом договору є придбання металопродукції (листи нержавіючої сталі).

                    4.          Контракт між ТОВ «Дваис»та Better Investments Limited (Великобританія) № 1/11-05 від 01.11.2005 року. Предметом даного договору є придбання металопродукції (листи нержавіючої сталі). Реалізація металопродукції здійснювалась згідно договору від 31.03.2006 року № 31/03-01, укладеного між позивачем та ТОВ «Енергосталь».

                    Згідно інформації ТОВ «Гетьман Ко», вказаній у вантажно-митних деклараціях, поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва, позивачем у січні, березні, квітні та травні 2006 року було ввезено на митну територію України товари, сплату ПДВ за які було відстрочено шляхом видачі податкових векселів, згідно вище наведених контрактів, укладених між позивачем та нерезидентами України (продавцями).

До складу податкового кредиту у 2006 році товариством включено суми погашених податкових векселів за квітень 2006 року - травень 2006 року, векселі погашені за рахунок включення до податкових зобов'язань в декларації на загальну суму –255 247,9 грн. та за лютий 2006 року, червень 2006 року у розмірі 362 834,71 грн. - векселі погашені за рахунок суми, що була заявлена підприємством до бюджетного відшкодування у квітні 2004 року.

Відповідач стверджує, що сума бюджетного відшкодування за квітень 2004 р. не була підтверджена податковим органом за результатами перевірки, які були викладені в акті від 12.08.2004 р. № 538/15/-4/24926972 та в якому встановлено порушення товариством п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, відповідач вказує на той факт, що постановою СВ ПМ ДПІ у Солом’янському районі м, Києва від 29.09.2004 р. порушена кримінальна справа № 79-00131 відносно службових осіб ТОВ «Гетьман і Ко»за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що ТОВ «Гетьман і Ко»в квітні 2004 р. здійснювала псевдо діяльність з експортування програмно –технічного комплексу «Реверс», який був придбаний у ТОВ «ЗБК ІКОМ»на загальну суму 31500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5250000,00 грн. та через комісіонера ТОВ «Ювенал»реалізований компанії «NORGA GmbH», яка зареєстрована в Німеччині. Внаслідок неправомірного включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту товариством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, оскільки викладене вище спростовується матеріалами справи, а саме.

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.02.2005 р. по справі № 32/65, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2005 р. по справі № 32/65 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2006 р. встановлено, що сума податкового кредиту позивача у розмірі 5250000,00 грн., сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 22.04.2004 р. № 8, отриманої від ТОВ «ЗБК ІКОМ», зареєстрованого як платник податку на додану вартість. Наявність вказаної податкової накладної у позивача в акті перевірки не заперечується.

Окрім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2008 р. по справі за скаргою Генерального директора ТОВ «Гетьман і Ко»Гектара І.М. скасована постанова старшого слідчого відділу податкової міліції ДПА у м. Києві від 29.08.2007 р. про порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Також, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена виписка по банківському рахунку № 260073010347 за період з 01.04.2004 р. по 30.04.2004 р. в ЗАТ «ПРАЙМ - Банк», яка підтверджує сплату позивачем грошових коштів ТОВ «ЗБК ІКОМ»по договору постачання від 09.04.2004 р. № 09-04.

Як встановлює ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді;

Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на операції із ввезення на митну територію України: підакцизних товарів;

товарів, що відносяться до товарних груп 1 - 24 згідно з УКТ ЗЕД;

товарів за товарною підпозицією 2709 00 та товарними позиціями 2710, 2711 згідно з УКТ ЗЕД;

будь-яких товарів, що здійснюється особою, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення, крім товарів, що ввозяться з метою включення до складу основних фондів такого платника податку за рішенням Кабінету Міністрів України;

будь-яких товарів, що здійснюється суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом.

платниками податку, що виконують проекти технологічних парків згідно із Законом України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків", при імпорті нових устаткування, обладнання, комплектуючих надається органам митного контролю податковий вексель зі строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріалів, які не виробляються в Україні, надається податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на 180 календарний день з дня надання векселя органу митного контролю.

          Вказана норма права регламентує порядок видачі та погашення податкових векселів, а не регулює формування бюджетного відшкодування, а тому не можливо завищити або занизити суму бюджетного відшкодування.

          Окрім того, висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо порушення позивачем п. 11.5 ст. 11 Закону України № 168/97-ВР базується на «Методичних рекомендацій щодо порядку видачі адміністрування та погашення податкових векселів», оприлюднених листом ДПА України від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517, який не є обов’язковим для використання платником податку, оскільки не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, в порядку передбаченому ст.. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. № 493/92. Згідно якої нормативно –правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або такі, що мають міжвідомчий характер набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України або обласними і прирівняними до них управліннями юстиції, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності.

На підставі вищенаведеного та враховуючі вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.07.2007 р. № 0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. № 0006362314/2 та від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127403,48 грн.

В частині визнання нечинним рішення про результати розгляду первинної скарги від 03.09.2007 р. № 25541/10/25-011 суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги з огляду на наступне.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення –рішення, які є підставою для сплати податкового зобов’язання.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно –правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним, як цього вимагає позивач.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито».

          У зв’язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення від 27.07.2007 р. №0006362314/0, від 10.09.2007 р. № 0006362314/1, від 18.12.2007 р. №0006362314/2 та від 19.03.2008 р. № 0006362314/3 на загальну суму 127403,48 грн., з яких 84935,65 грн. основного платежу та 42467,83 грн.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман і Ко» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.