Приговор № 22650482, 17.04.2012, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/643/2012

Провадження №1/2518/47/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

за участю секретаря Нерус Н. І.

прокурора Софієнка В. В.,

потерпілого ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2

та його захисника,- адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки справу про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Гулістанської сільради Джизакського району Сир-Дарїнської області, Узбекистан, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, невійськовозобовязаного, непрацюючого, розлученого, на утриманні 1 дитина, не судимого (ст. 89 КК України), потерпілого від чорнобильської катастрофи (категорія 4), жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

22 грудня 2011 року, приблизно о 02 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, застосувуючи фізичну силу, праву руку ОСОБА_1 завів за спину останього і надавив на руку коліном, через що спричинив потерпілому закритий уламковий перелом правої плечової кістки у нижній третині зі зміщенням, тобто, середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоровя потерпілого.

У судовому засіданні підсудний вину в предявленому обвинуваченні і цивільний позов визнав повністю. ОСОБА_2 показав суду, що тієї ночі з іншими особами та потерпілим вживав алкогольні напої. Останній через спяніння не контролював себе і неодноразово починав бійки, бійку у АДРЕСА_2 також розпочав він. ОСОБА_4 давав відсіч, через що впали на підлогу та продовжили боротьбу, під час якої заломав ОСОБА_4 руку за спину і надавив коліном, що й призвело до перелому. В подальшому потерпілого вложив у ліжко і пішов додому. У вчиненому кається. Зараз з потерпілим досягли примирення.

Зібрані по справі докази ОСОБА_2 визнав в суді без їх дослідження. Оскільки фактичні обставини справи учасниками не оспорюються, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного в обємі обвинувачення, - він умисно заподіяв потерпілому ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але за ознакою спричинення тривалого розладу здоровя є тілесним ушкодженням середньої тяжкості. Його дії кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 122 КК України, ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинене.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Обставиною що помякшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття. За таку суд

визнає і примирення з потерпілим. Обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Одночасно суд враховує особу винного, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, постраждалий від чорнобильської катастрофи (категорія 4), непрацевлаштований, строкову військову службу не проходив через хворобу, на спеціалізованих медичних обліках не перебуває, за висновком судово психіатричної експертизи має емоційно-нестабільний розлад особистості, застосування примусових заходів медичного характеру йому не показане, його вік та сімейний стан, те що він утримує малолітню дитину (а.с. 65-68; 104-115).

Сукупність вищевикладеного призводить суд до висновку, що підстави для застосування ст. 69 КК України у справі відсутні, тому для виправлення підсудного та попередження нових злочинів ОСОБА_2 необхідно й достатньо призначити покарання у виді обмеження волі, оскільки з урахуванням думок сторін позбавлення волі на певний строк є занадто тяжким видом покарання за вчинене, а призначення виправних робіт непрацевлаштованому підсудному неможливе. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням певних обовязків за ст. 76 КК України.

Речові докази та судові витрати відсутні, розмір цивільного позову підтверджено належним розрахунком, тому він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування показання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням відповідно до ст. 76 КК України обовязку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти кримінально виконавчій інспекції про зміну місця проживання та періодично зявлятися в цю інспекцію для реєстрації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком сили залишити без змін, - підписку про невиїзд.

Цивільний позов задовольнити. На відшкодування витрат понесених закладом охорони здоровя на лікування потерпілого ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Гулістанської сільради Джизакського району Сир-Дарїнської області, жителя АДРЕСА_1 (реєстраційний № облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь державного лікувально-профілактичного закладу «Ріпкинська центральна районна лікарня»(код 02006478, МФО 853592, р/р 35418002173 в ГУДК у Чернігівській області) стягнути 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. (реквізити а.с. 103).

Речові докази та судові витрати відсутні.

На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд.

Суддя В. І. Шляхов