Решение № 22645555, 10.04.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5016/468/2012(3/36)

за позовом: Обласного комунального підприємства

Миколаївоблтеплоенерго

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5 а

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма Миколаївбуд

54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2 а

про: стягнення заборгованості в сумі 62 296,40 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 61 324,50 грн., 74,33 грн. збитків від інфляції, 145,55 грн. 3% річних та 752,02 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 3323.20 від 01.09.2010 року та додатків до договору, наряду № 2311 від 11.10.11 р. про включення, відомостей споживання теплової енергії, актів, рахунків на оплату, норм ст.ст. 525, 526, 625, 610, 611 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що за період з 01.11.11 р. по 29.02.12 р. відповідачем спожито теплової енергії на 61 324,50 грн., але останній не виконує умови договору в частині оплати наданих послуг.

Відповідач відзив по суті позову не надав, витребуваний ухвалою суду відзив не представив, в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення № 5402902999123.

Водночас, 09.04.2012 року, відповідач скерував до суду листа (вих. № 112/01-8) в якому просить відкласти розгляд справи на травень 2012 року в звязку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 10.04.12 р. по причині знаходження 10.04.12 р. в Одеському апеляційному адміністративному суді по справі № 2а-614/11. При цьому, відповідач в підтвердження викладеного належних доказів суду не надав.

Ознайомившись з наданим зверненням суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні в звязку з тим, що вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

10.04.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2010 року між сторонами був укладений договір № 3323.20 «на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам»згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався відпускати, а відповідач, як споживач, використовувати теплову енергію для обєктів перерахованих в додатку № 1 цього договору та здійснювати розрахунки за поставлену енергію.

Пунктами 1.7, 1.8 та 1.9 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства постачальника. Усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом року шляхом перерахування авансових платежів на наступний місяць у розмірі, вказаному у додатку № 1 договору до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 25 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 20 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковим підприємствами.

Строк дії договору сторони встановили до 01.09.2015 року.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про поставку.

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали даної судової справи свідчать, що згідно вищевказаному договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2011 року по 01.12.2011 рік згідно встановленого тарифу за 1 Г Кал, з 01.12.11 р. по 07.12.2011 р. згідно тарифу за 1 кв.м. (з причин виходу із ладу теплолічильника, про що свідчить відповідний акт інспектора), з 07.12.2011 р. по 29.02.12 р. згідно тарифу за 1 Г кал, на загальну суму 61 324,50 грн.(11749,02+13668,41+13253,17+22653,90), що підтверджується нарядом на включення системи опалення № 2311 від 11.10.11 р.; щомісячними відомостями споживання теплової енергії, рахунками-фактурами, які були надані постачальником споживачу згідно журналу реєстрації надання рахунків та актами від 01.12.11 р. та від 07.12.11 р.

За змістом п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Але, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи споживач жодної проплати за поставлену енергію постачальнику не здійснив.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, шляхом надання відповідних доказів, факт належного виконання договірних зобовязань.

Отже, станом на день подачі позову основний борг відповідача перед позивачем за розрахунком останнього цілком правомірно складає в розмірі 61 324,50 грн.

За приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Умовами п.5.1 договору № 3323.20 від 01.09.10 р. сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.9 договору, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з правилами ст. 610, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм права, умов договору та обставин справи вбачається, що позивач правомірно нарахував відповідачу за невиконання грошових зобовязань до стягнення 74,33 грн. збитків від інфляції, 145,55 грн. 3% річних та 752,02 грн. пені.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в звязку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і вищенаведені санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма Миколаївбуд (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2 а, код ЄДРПОУ 01273036) на користь Обласного комунального підприємстваМиколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код ЄДРПОУ 31319242) 61 324,50 грн. борг за послуги по договору; 74,33 грн. збитків від інфляції; 145,55 грн. 3% річних, 752,02 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 17.04.2012 року.