Решение № 22634968, 05.04.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/1556/12 05.04.2012 05.04.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1060/2011 Головуючий у першій інстанції: Андрощук В.В.

Категорія 48 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 квітня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючогоДанилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В. та Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Громовій Л.В.,

за участі: представника позивачки ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 лютого 2012 року

за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виконання аліментних зобовязань,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2011 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про виконання аліментних зобовязань.

Позивачка зазначала, що на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2001 року відповідач зобовязаний виплачувати на її користь аліменти на доньку у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше половини неоподаткового мінімуму доходів громадян.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, позивачка просила суд стягнути з відповідача 8161 грн. 31 коп. заборгованості по аліментам та 29706 грн. 4 коп. неустойки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 лютого 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8161 грн. 31 коп. заборгованості по аліментам та 3411 грн. 66 коп. пені за прострочення сплати аліментів, а всього 11572 грн. 97 коп. Також суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне зясування обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивачка рішення суду не оскаржувала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліментів на дитину.

Відповідач не повністю оплачував аліменти, в звязку з чим виникла заборгованість. Згідно розрахунку, зробленого державним виконавцем, станом на 1 червня 2006 року заборгованість складала 835 грн. 78 коп., а за період з 1 липня 2006 року по 29 липня 2008 року 7325 грн. 31 коп. Розмір заборгованості відповідач не оскаржував.

Доказів того, що зазначена заборгованість виникла не з його вини відповідач суду не надав.

За таких обставин та виходячи з положень ч. 1 ст. 196 СК України, суд правильно встановив, що позивачка має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір пені в сумі 3411 грн. 66 коп. визначено судом за правилами ч. 2 ст. 196 СК України з врахуванням сімейного стану відповідача.

Доводи апелянта про те, що відповідач має бути взагалі звільнений від стягнення пені, не заслуговують на увагу, оскільки положення ст. 196 СК України не передбачають підстав для звільнення повнолітніх платників аліментів від оплати неустойки.

Разом з тим, суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 194 СК України, стягнувши з відповідача заборгованість за аліментами.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 194 СК України, за рішенням суду стягується заборгованість за аліментами, які платник добровільно відраховує в порядку, передбаченому ст. 187 СК України.

Стягнення в судовому порядку заборгованості за аліментами, яка виникла при виконані рішення суду, чинним законодавством не передбачено.

Така заборгованість має погашатись в порядку виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за аліментами задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення суду підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зі зменшенням загальної суми стягнення по аліментних зобовязаннях з 11572 грн. 97 коп. до 3411 грн. 66 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, також підлягає зміні розподіл судових витрат.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 лютого 2012 року змінити, зменшивши загальну суму по аліментних зобовязаннях, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 з 11572 (одинадцяти тисяч пятисот сімдесяти двох) грн. 97 коп. до 3411 (трьох тисяч чотирьохсот одинадцяти) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 154 грн. 11 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:Судді: