Решение № 22604295, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/49817.11.11 за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 20782312

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11731,01 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11731,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Вратських Валентину Геннадійовичу страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №002055 від 26.06.2010р., внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач надав заперечення проти позову б/н від 16.11.2011р., посилаючись на те, що позивачем не доведено відсутності вини у зіткненні автомобілів інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого, на думку відповідача, до встановленя ступеня вини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернення з позовом про стягнення 11731,01 грн. з відповідача є передчасним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 26.06.2010р. між позивачем (страховик) та Вратських Валентином Геннадійовичем (страхувальник) було підписано договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №002055, предметом якого є наступний транспортний засіб:

марка/модель: Toyota Corolla,

реєстраційний номер: НОМЕР_1,

рік випуску 2008.

Відповідно до п.п.а п.6 підписаного сторонами договору страховим ризиком було визначено дорожньо-транспортну подію.

Строк дії договору АМ №002055 від 26.06.2010р. сторони погодили з 26.06.2010р. до 25.06.2011р.

Виходячи зі змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 26.01.2011р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Тойота Корола, номерний знак НОМЕР_1 отримав наступні механічні пошкодження: деформовано передній бампер, переднє праве крило, розбита права фара.

Відповідно до листа №7113-2683 від 23.03.2011р. відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру (м.Одеси) та автомобільно-технічної експертизи при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 26.01.2011р. в м.Одесі була скоєна дорожньо-транспортна пригода, за участю водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 Внаслідок пригоди транспортним засобам нанесено механічні пошкодження. Причиною вказаної пригоди стало порушення вимог ПДР України водіями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Одночасно, постановою від 09.03.2011р. Суворовського районного суду міста Одеси по справі №3-1334/11 встановлено вину ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді 26.01.2011р.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

06.02.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна»було складено звіт №1429/11, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер - НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП 26.01.2011р. складає 12147,36 грн.

Одночасно, відповідно до страхових актів №UA2011012600001/L01/01 від 23.03.2011р., №UA2011012600001/L01/02 від 12.05.2012р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»позивачем було погоджено страхове відшкодування на загальну суму 12241,01 грн.

Як встановлено судом на підставі платіжних доручень №3381 від 29.03.2011р., №5436 від 19.05.2011р. позивач виконав свої зобовязання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №002055 від 26.06.2010р., та перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Пальміра», як виконавця відновлювальних робіт Toyota Corolla, реєстраційний номер - НОМЕР_1, страхове відшкодування у розмірі 3873,30 грн. та 8367,71, що в сумі становить 12241,01 грн.

08.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №428/3/2011-01/ИР про відшкодування шкоди у розмірі 12241,01 грн.

При цьому, як зазначає позивач, відповідач встановлений законом обовязок по компенсації, виплаченого позивачем відшкодування не здійснив, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»заявлено вимоги про стягнення суми збитків у розмірі 12241,01 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»встановлено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, у позивача в силу приписів вказаних норм законодавства виникло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6, діями якої було спричинено дорожньо-транспортну пригоду 26.01.2011р., що потягнуло заподіяння шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Corolla, реєстраційний номер - НОМЕР_1, застраховано Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6783577).

Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із звітом №1429/11 від 06.02.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна»вартість матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу Toyota Corolla, реєстраційний номер - НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП 26.01.2011р. складає 12147,36 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм законодавства, враховуючи, що Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»здійснило виплату страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №002055 від 26.06.2010р., до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, та як наслідок до страховика такої особи на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку.

Одночасно, згідно із п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Виходячи з того, що згідно із п.2 полісом №ВЕ/6783577 було встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн. та франшизу в сумі 510 грн., суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 11637,36 грн. (12147,36 грн. 510 грн.).

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не доведено відсутності вини у зіткненні автомобілів інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого, на думку відповідача, до встановленя ступеня вини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернення з позовом про стягнення 11731,01 грн. з відповідача є передчасним, судом до уваги не приймається, з огляду на таке:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 4 ст.614 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача збитків, що означає, що особа, яка завдала збитки, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем всупереч вимог вказаних приписів законодавства в обґрунтування своїх заперечень не представлено належних та допустимих доказів відсутності вини ОСОБА_6, або наявності, поряд з виною останньої, вини інших учасників дорожньо-транспортної пригоди 26.01.2011р. та, як наслідок, можливості притягнення до цивільної відповідальності інших фізичних або юридичних осіб.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, суд вважає заперечення відповідача б/н від 16.11.2011р. безпідставними.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем суми збитків, заподіяних ОСОБА_6, враховуючи, що сума заборгованості була розрахована позивачем без урахування звіту №1429/11 від 06.02.2011р., де встановлено вартість матеріального збитку на рівні 12147,36 грн., та без урахування франшизи в сумі 510 грн., встановленої полісом №ВЕ/6783577, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 11637,36 грн.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м.Київ, вул.Артема, 42, ЄДРПОУ 20782312) 11637,36 грн. в якості відшкодування шкоди в порядку регресу, а також державне мито в сумі 116,37 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,11 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м.Київ, вул.Артема, 42, ЄДРПОУ 20782312) державне мито в сумі 1,14 грн., яке внесено у розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством.

Суддя Катрич В.С.

Повне рішення складено 10.04.2012р.