Решение № 22527757, 02.04.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5016/90/2012(8/7)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕЛА”,

04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Агро Флагман”,

55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, провулок Янтарний, 8,

про стягнення заборгованості в сумі 32065 грн. 53 коп.,

Суддя Гриньова Новицька Т.В.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №6 від 04.11.2011р.

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 03.01.2012р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГЕЛА” (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Агро-Флагман” (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 32065грн. 53 коп., з яких: 23120 грн. основний борг за роботи, виконані на підставі договору № 15 від 09.09.2010р.; 2896 грн. 33 коп. пеня; 2312 грн. штраф 10% та 2896 грн. 33 коп. 20 % річних, що нараховані згідно з п.п. 5.3 5.5 вказаного договору, а також про стягнення 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Причиною звернення позивача з цим позовом стало неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №15 від 09.09.2010р.

Виконуючи приписи ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України та з метою повного і всебічного зясування обставин справи, ухвалою від 23.01.2012р. про порушення провадження у справі суд зобовязав сторони провести звірку взаєморозрахунків, позивача вчинити низку дій та надати рахунок № 4/08 від 11.08.2010р. з поясненнями причин його виставлення до дати укладення договору № 15 від 09.09.2010р., а також розгорнутий, обґрунтований розрахунок суми пені, нарахування якої здійснити з моменту порушення зобовязань та з урахуванням часткової оплати (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України). Вимоги суду позивач не виконав, однак у судовому засіданні 02.04.2012р. подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, 20% річних за користування чужими грошовими коштами та 10% штрафу. Відмову прийнято господарським судом і провадження у справі в цій частині припинено.

Відповідач позов визнав частково, в сумі 120 грн.

Ухвалою від 15.03.2012р. господарський суд задовольнив заяву позивача та продовжив строк розгляду справи.

У судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено перерву; 02.04.2012р. засідання поновлено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2010р. між сторонами укладено договір про надання послуг № 15 (далі Договір № 15), за умовами якого позивач зобовязався забезпечити збирання врожаю на сільгоспугіддях відповідача, а останній сплатити вартість наданих послуг. Порядок оплати встановлений п. 4.6 Договору № 15 і полягає у тому, що відповідач повинен здійснити оплату не пізніше 30 днів після підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору № 15 позивач надав відповідачу послуги зі збирання врожаю на загальну суму 53120 грн., що підтверджено актами виконаних робіт від 06.10.2010р. та 02.11.2010р.

Згідно з умовами Договору № 15 відповідач був зобовязаний сплатити послуги в термін до 06.11.2010р. 48960 грн. і до 02.12.2010р. 4160 грн., однак виконав зобовязання частково і неналежним чином сплатив 23000 грн. 11.10.2010р. (платіжне доручення № 403); 10000 грн. 08.02.2011р. (платіжне доручення № 578); 20000 грн. 11.03.2011р. (платіжне доручення № 614). Станом на дату звернення позивача з позовом заборгованість відповідача за одержані послуги складала 120 грн. Несплатою боргу відповідач порушує право позивача, умови Договору № 15 та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, згідно з якою зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 16 ЦК України порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог у сумі, яка залишилася несплаченою на момент звернення з позовом.

У судових засіданнях позивач наполягав на тому, що борг відповідача складає 23120 грн. При цьому посилався на акт звірки взаєморозрахунків від 01.04.2011р. (далі Акт звірки), згідно з яким станом на 25.02.2011р. заборгованість відповідача за договорами № 2 від 17.06.2010р. та № 15 від 09.09.2010р. складає саме 23120 грн.

Суд вважає це посилання хибним виходячи з такого:

по-перше: як вже зазначалося позивач звернувся до суду з позовом, предметом якого були вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та господарських санкцій за Договором № 15 від 09.09.2010р. Усі вимоги позивача побудовані на положеннях саме цього Договору № 15, але не договору № 2 від 17.06.2010р., зазначеного в Акті звірки. В позовній заяві договір № 2 від 17.06.2010р. не згадується взагалі, виконання сторонами зобовязань за договором № 2 від 17.06.2010р. не є предметом розгляду у даній справі. Відтак, суд не може розглядати правовідносини сторін, що склалися на підставі договору № 2 від 17.06.2010р., який не є предметом даного спору, оскільки п.2 ч.1 ст.83 ГПК України встановлено, що при прийнятті рішення господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З клопотанням про вихід за межі позовних вимог позивач до суду не звертався, тому підстав для цього у суду немає.

по-друге: згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Згідно зі ст.1 вказаного Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Акт звірки не є первинним документом в розумінні ст.1 згаданого Закону та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, платіжними дорученнями, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Первинні документи мають містити назву документу, дату здійснення господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити.

Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків.

З огляду на вищенаведене належними доказами по даній справі суд вважає первинні документи: Договір № 15, акти виконаних робіт від 06.10.2010р. та від 02.11.2010р. та платіжні доручення № 403 від 11.10.2010р., № 578 від 08.02.2011р. та № 614 від 11.03.2011р., але ніяк не Акт звірки.

Щодо платіжних доручень №403 від 11.10.2010р. на суму 23000 грн., № 578 від 08.02.2011р. на суму 10000 грн. та № 614 від 11.03.2011р. на суму 20000 грн., якими відповідач сплатив позивачу 53000 грн. за виконані роботи, слід зазначити таке: в усіх трьох документах у рядку “призначення платежу” зазначено одну й ту саму підставу для перерахування коштів, а саме: рахунок №4/08 від 11.08.2010р. Вказаний рахунок на вимогу суду позивач не надав, але у письмових поясненнях від 03.02.2012р. № 08 зазначив, що схожий рахунок - №4/8 від 17.06.2010р., був виставлений відповідачу за іншим договором: № 2 від 17.06.2010р.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що платежі відповідача на суму 30000 грн., що здійснені останнім за платіжними дорученнями № 578 від 08.02.2011р. та № 614 від 11.03.2011р., прийняті позивачем як належне виконання зобовязань за п. 4.6 Договору № 15. Тому логічно вважати, що платіж на суму 23000 грн. за платіжним дорученням № 403 від 11.10.2010р. з таким самим призначенням платежу, що і в платіжних дорученнях №578 від 08.02.2011р. та №614 від 11.03.2011р., був здійсненим відповідачем на виконання зобовязань за Договором № 15, в межах строку, встановленого п.4.6 цього договору.

Доводи відповідача про те, що платіжним дорученням № 403 від 11.10.2010р. на суму 23000 грн. він сплатив акт виконаних робіт від 06.10.2010р. за Договором № 15, позивач не спростував у встановленому статтею 33 ГПК України порядку. А своє твердження про те, що сума 23000 грн. за платіжним дорученням № 403 від 11.10.2010р. сплачена відповідачем на виконання зобовязань за іншим договором, позивач не довів належними і допустимими доказами.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові (господарські) витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст. 49 ГПК України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п.4 ст. 80, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Агро Флагман” (55553, Миколаївська область, Єланецький район, село Калинівка, провулок Янтарний, 8; ідентифікаційний код 33573017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕЛА” (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7; ідентифікаційний код 30551582) грошові кошти у сумі: 120 (сто двадцять) грн. основний борг за Договором № 15 від 09.09.2010р.; 5 (пять) грн. 96 коп. судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 23000 грн. основного боргу за Договором № 15 від 09.09.2010р. відмовити.

В частині стягнення 8945 грн. 53 коп. господарських санкцій за Договором № 15 від 09.09.2010р. провадження у справі припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ГЕЛА” (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7; ідентифікаційний код 30551582) з Державного бюджету України 449 (чотириста сорок девять) грн. 05 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 5 від 11.01.2012р.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 09 квітня 2012 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька