№ 22438456, 22.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Суський О.І

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року справа №2а-94/11/1228

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Троїцького районного центру зайнятості Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-94/11/1228 (головуючий І інстанції Суський О.І) за позовом Троїцького районного центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Троїцький районний центр зайнятості Луганської області 28.02.2011 року звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_3 з адміністративним позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття борг в сумі 2714,87 гривень мотивуючи наступним.

Троїцьким районним центром зайнятості 29.01.2008 року відповідачці ОСОБА_3 було надано статус безробітного на підставі її заяви, про що видано наказ від 29.01.2008 року № НТ 080129. Крім того, відповідно до вищезазначеного наказу відповідачці було призначено допомогу по безробіттю, яку відповідачка отримувала до 15.10.2008 року. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. № 29/1496 від 03.09.2010 року) відповідачка станом на 29.01.2008 року мала статус суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до вищезазначеної довідки державного реєстратора Троїцької районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.12.2007 року було внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності. 13 лютого 2008 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за рішенням відповідачки. Позивач вважає, що відповідачка свідомо подала до Троїцького районного центру зайнятості недостовірну інформацію, зокрема, приховала, що має статус суб'єкта підприємницької діяльності. За час перебування на обліку в Троїцькому районному цетрі зайнятості відповідачка отримала допомогу по безробіттю в розмірі 2873 грн 87 коп. Троїцьким районним центром зайнятості було направлено лист ОСОБА_3 від 06.12.2010 року № 29/4-886 з вимогою погашення боргу. Станом на 28.02.2011 рік позивачем щодо сплати відповідачкою погашення боргу зараховано кошти в сумі 159 грн 00 копійок. Залишок вищезазначеної суми отриманих коштів відповідачка відмовляється сплатити добровільно. Позивач просив стягнути з відповідача залишок суми в розмірі 2714,87 гривень.

Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог Троїцького районного центру зайнятості відмовлено.

Не погодившись з постановою суду від 03 червня 2011 року, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Троїцьким районним центром зайнятості 29.01.2008 року відповідачці було надано статус безробітного на підставі її заяви, про що видано наказ від 29.01.2008 року № НТ 080129, згідно якого відповідачці було призначено допомогу по безробіттю, яку відповідачка отримувала до 15.10.2008 року. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. № 29/1496 від 03.09.2010 року) відповідачка станом на 29.01.2008 року мала статус суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідно до вищезазначеної довідки державного реєстратора Троїцької районної державної адміністрації Луганської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.12.2007 року було внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності. 13 лютого 2008 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за рішенням відповідачки.

Вказані обставини встановлені судом першої та апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів та не були спростовані сторонами.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 29.01.2008 року нею було зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності./А.С.6/.

Частиною 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755 передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Згідно ст. 1 ч.3 п. «б» Закону України «Про зайнятість населення» субєкти підприємницької діяльності належать до зайнятого населення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 11.12.2007 року було внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності, а тільки 13 лютого 2008 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за рішенням відповідачки, що не відповідає положенням вищезазначених норм Закону, факт несвоєчасного зняття з державної реєстрації державним реєстратором відповідача не є доказом того, що відповідач займалася підприємницькою діяльністю та отримувала прибуток.

Судова колегія має зазначити, що в судовому порядку не були встановлені неправомірні дії чи бездіяльність державного реєстратора щодо проведення процедури зняття з державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Отже висновки суду першої інстанції з цих питань є передчасними. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач за період з 28 лютого 2011 року(час звернення центру зайнятості з адміністративним позовом до суду) по 03 червня 2011 року ( ухвалення постанови Троїцького районного суду Луганської області) не зверталась з позовом до державного реєстратора щодо визнання його дій чи бездіяльності щодо припинення державної реєстрації неправомірними. Крім того, оскільки судом першої інстанції надавалась оцінка діям (бездіяльності) державного реєстратора, суд повинен був залучити в якості третьої особи зазначену особу.

На підставі викладеного судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Крім того, судова колегія має зазначити, що відповідно до вимог ст. 18 ч.2 КАС України, спори зазначеної категорії за предметною підсудністю, підсудні окружним адміністративним судам.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Троїцького районного центру зайнятості Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-94/11/1228 задовольнити.

Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 03 червня 2011 року у справі № 2а-94/11/1228 скасувати.

Позовні вимоги Троїцького районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття борг в сумі 2714,87 гривень (код ЄДРПОУ 24048454, розрахунковий рахунок 37172974900354 в ГУ ДКУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.А.Васильєва

Судді В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв