Решение № 22340887, 09.12.2011, Судакский городской суд Автономной Республики Крым

Справа 2-749/11 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Сефлаєвої А.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника Судацької державної нотаріальної контори Журби Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Судацької державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права на звернення з заявою про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся в у листопаді 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_2, Судацької державної нотаріальної контори, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права на звернення з заявою про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, заповівши все належне їй майно своєму синові ОСОБА_2, який 12 січня 2011 року отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, на грошові внески з усіма видами відсотків, спецрахунків та компенсаційних виплат за рахунками № НОМЕР_1, № НОМЕР_2(НОМЕР_1), які зберігаються у відділенні № 4550/055 Ощадбанку України в с. Грушівка, а також на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з надвірними будівлями.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_7, який постійно проживав зі своєю дружиною ОСОБА_6 у вказаному будинку.

Позивач ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6, звертався особисто та через свого представника письмово до державного нотаріуса з клопотанням про ознайомлення з матеріалами спадкової справи з метою подальшого звернення із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. У листопаді 2011 року державний нотаріус роз'яснив приписи ст. 8 Закону України «Про нотаріат» та не дав згоди щодо спадкування ОСОБА_5 частини житлового будинку.

Позивач указував на те, що його батько у зв'язку з похилим віком та за станом здоров'я був непрацездатним, тому мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті дружини, яка складає Ѕ частину спірного будинку. Однак у зв'язку з незадовільним станом здоров'я батько не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_2 не визнає його право на Ѕ частину спірного будинку, як обов'язкову частку ОСОБА_7 після смерті його дружини ОСОБА_6

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 січня 2011 року, виданого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 92, в частині спадкування ОСОБА_2 Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ним право на звернення з заявою про прийняття до Судацької державної нотаріальної контори про право на спадщину за законом після ОСОБА_7

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав заяву про зміну підстав в обґрунтування позову, посилався на те, що ОСОБА_7 був непрацездатною особою та на день смерті його дружини ОСОБА_6, проживав разом із нею у спірному будинку, тому мав право на обов'язкову частку у спадщині. ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, а тому його частка в спірному будинку повинна бути рівною Ѕ.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти його задоволення з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Представник Судацької державної нотаріальної контори позов не визнав, вважав що під час видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом дотримано вимоги закону, який регулює порядок вчинення нотаріальних дій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши подані докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належав в цілому житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Держнотархіву ГУЮ МЮУ в АР Крим від 30 вересня 2010 року за реєстром № 826 та договором дарування, посвідченого секретарем Грушівської сільської ради 26 червня 1987 року за реєстром № 69, зареєстрованих у КРП «БРТІ м. Судака» 22 жовтня 2010 року за № 195 в книзі 10 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 жовтня 2010 року, реєстраційний номер 31844498.

За життя ОСОБА_6 заповіла все своє майно, в тому числі спірний житловий будинок своєму синові ОСОБА_2, шляхом складення заповіту, посвідченого секретарем Грушівської сільської ради 24 травня 1995 року, зареєстрованого в реєстрі за № 103.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.

ОСОБА_2 прийняв спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори 12 січня 2011 року, зареєстрованих в реєстрі за №№ 92, 94, зокрема, на грошові внески з усіма видами відсотків, спецрахунків та компенсаційних виплат за рахунками № НОМЕР_1, № НОМЕР_2(НОМЕР_1), які зберігаються у відділенні № 4550/055 Ощадбанку України в с. Грушівка, а також на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з надвірними будівлями.

Сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_7, знаходячись в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, проживав у спірному будинку як на момент відкриття спадщини так і після вказаних подій.

За будинковою книгою ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, з 12 березня 1980 року по день смерті.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Як свідчить довідка управління Пенсійного фонду України в м. Судаку №10221/05-05 від 08 грудня 2011 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку та одержував пенсію по інвалідності (2 гр. загальне захворювання). Пенсія призначена з 29 серпня 2006 року.

За змістом ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 4 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1299 ЦК України, щодо оформлення права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, або їх невиконання також не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Таким чином, опираючись на зміст закону, який регулює спірні правовідносини, та зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що покійний ОСОБА_7, в силу своєї непрацездатності та спільного проживання з спадкодавицею ОСОБА_6, безумовно, має обовязкову частку у спадщині, яка належала б кожному з спадкоємців у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту.

При такому положенні, на переконання суду позивач, прийнявши у спадщину частину спадкового майна, в розумінні ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. Тому з огляду на те, що ОСОБА_6 на час своєї смерті була власником житлового будинку з господарськими будівлями, її право власності на дане майно в розмірі Ѕ його частини перейшло у порядку спадкування до ОСОБА_5 незалежно від змісту заповіту, у звязку з цим суд вважає позовні вимоги в частині визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Разом з цим, суд ставиться критично до доводів ОСОБА_5 в частині визнання права на звернення з заявою про прийняття спадщини, оскільки, з огляду на встановлені обставини та зміст спірних правовідносин, відсутні підстави вважати, що право позивача підлягає захисту, є порушеним та таким, що буде порушено виключно у майбутньому, а тому заявлені ним позовні вимоги передчасні і в заявлених межах задоволеню не підлягають.

Суд не вирішує питання про повернення позивачу судового збору, оскільки такі вимоги не заявлялись.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1222, 1241, 1268, 1276 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 130, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Судацької державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права на звернення з заявою про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 січня 2011 року, виданого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 92, в частині спадкування ОСОБА_2 Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 недійсним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя