ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
21 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/5872/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
Суддів: Томчука Андрія Валерійовича
Загороднюк Андрій Григорович
за участю:
секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни
представника позивача: ОСОБА_2.,
представників відповідача:ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуст - альфа"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуст - альфа" (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками ДПА у Вінницькій області проведено перевірку позивача, результат якої оформлений актом від 09.08.2011р. № 87/3530/33553184 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства" (надалі - акт від 09.08.2011р.). Зокрема в ході якої встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за 2009р. в загальній сумі 2916667 грн. Дана обставина слугувала підставою для прийняття ДПІ у м. Вінниці податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, яким визначено грошове зобовязання в сумі 3645834 грн. Оскільки відповідачем в ході проведення перевірки зроблені хибні висновки, стосовно зафіксованих порушень, позивач змушений був звернутись до суду з позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, додатково зазначили, що в ході проведення перевірки встановлено недійсність правочинів позивача з ПП торгова фірма «Арт Експопром», адже відсутні документи що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мангуст - альфа" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради за ідент. номером 33553184, за адресою - м. Вінниця, площа Жовтнева, буд.1. У відповідності до довідки виданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області, керівником даного підприємства є ОСОБА_5 (а.с.59-60).
У період з 20.07.2011р. по 02.08.2011р. Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мангуст-альфа» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні правових відносин з платником податків з ПП Торгова фірма «Арт- Експопром» за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р., результат якої оформлений актом від 09.08.2011р. В ході якої встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень в сумі 2916667 грн. (а.с.10-25).
Не погодившись з даним фактом позивачем подано заперечення до акту від 09.08.2011р.(а.с.26-32), які листом ДПА у Вінницькій області від 09.09.2011р. № 19/35-30/33553184 залишені без задоволення, а висновки акту від 09.08.2011р. без змін. (а.с.33-40).
09.09.2011р. ДПІ у м. Вінниці сформовано податкове повідомлення - рішення № 0000273500, яким визначеного грошове зобовязання в сумі 3645834 грн., з них за основним платежем 2916667 грн. та за штрафними санкціями 729167 грн. (а.с.41).
ТОВ "Мангуст - альфа" подало скаргу на імя ДПА у Вінницькій області (а.с. 42-50), яка своїм рішенням про результати скарги від 19.12.2011р. 37785/6/10-2115 податкове повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500 залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення ( а.с. 51-54).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів виходила з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України (надалі - ПК України) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положення п. 86.1. ст.86 передбачають, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У відповідності до п.86.3. ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
А податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у відповідності до п.86.8.ст. 86 ПК України.
Таким чином, вищезазначені норми встановлюють право податкового органу на проведення перевірки та за наслідками виносити податкові повідомлення рішення. Так, досліджуючи правомірність проведення перевірки судом встановлено, що податковим органом не порушено строків, порядку здійснення та оформлення результатів перевірки, даний факт не заперечувався представником позивача в ході судового розгляду справи.
Стосовно зафіксованих порушень, що стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Як свідчать матеріали акту від 09.08.2011р., при проведенні перевірки були використанні матеріли, що були надані в ДПІ у м. Вінниці з них зокрема: матеріали оперативного відпрацювання надані ВОЗСПБ УПМ ДПА у Вінницькій області, пояснення директора ПП Торгова фірма « Арт- Експопром» ОСОБА_6 від 17.03.2010р., висновок почеркознавчого дослідження підписів від імені ОСОБА_6 № 998 від 29.06.2010р., договір поставки № 120 від 01.04.2009р. між позивачем та ПП Торгова фірма « Арт- Експопром» ; специфікація № 1 від 01.04.2009р., договір зберігання від 09.06.2009р. укладений між позивачем та ПП Торгова фірма « Арт- Експопром», акт передачі майна на зберігання, акт здачі прийняття обладнання, видаткова накладна, податкова накладна (а.с.13-14).
Зокрема на підставі яких податковим органом встановлено нікчемність правочину ТОВ "Мангуст - альфа" з ПП Торгова фірма « Арт- Експопром», оскільки дані документи є не достатніми аби встановити факт сплати коштів покупцем постачальнику, та самої поставки товару.
Так, колегією суддів досліджено договір поставки №120 від 01.04.2009р., за яким ПП Торгова фірма « Арт- Експопром» (постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ "Мангуст - альфа" (покупець) зобовязується прийняти та оплатити товар, на виконання даного договору в матеріалах справи наявна специфікація №1 від 01.04.2009р., видаткові чи товарно-транспортні накладні та довіреності на перевезення за даним договором в матеріалах справи відсутні (а.с.64-68).
Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає.
У відповідності до договору зберігання від 09.06.2009р. ПП Торгова фірма «Арт- Експопром» (зберігач) безоплатно зберігає передане йому майно ТОВ "Мангуст - альфа" (поклажодавцем), і зобовязується повернути йому у цілісності, на виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні акт приймання передачі, видаткова накладна від 09.06.2009р. № 902601 та податкова накладна № 90601 від 09.06.2009р., судом по даному договору встановлено відсутність товаро-транспортних накладних та довіреностей (а.с.70-76).
Суд акцентує увагу на той факт, що вищезгаданий договір зберігання датований 09.06.2009р. та укладений у Луганську, однак акт передачі майна зі зберігання, що є додатком № 2 до договору зберігання складений у Луцьку, в ході судового розгляду справи представником позивача стосовно даного факту не надано жодних пояснень, тобто не зрозуміло яким чином повертався товар позивачу зі зберігання, адже договір укладений у Луганську, акт передачі майна зі зберігання у Луцьку, а видаткова накладна знову ж таки була видана у Луганську.
Крім того, представником позивача неодноразово зверталась увага на кредитний договір, за яким позивачу здійснювалась видача кредиту в сумі 17 500 000 грн., як свідчать матеріали справи, суд сприяв реалізації права позивача, щодо надання даного доказу, адже неодноразово задовольнялось клопотання представника позивача, щодо оголошення перерви в судовому засіданні для його надання, однак станом на день винесення судового рішення даний кредитний договір представником позивача не представлений.
Положенням статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
В ході судового розгляду справи представниками відповідача зазначено, нікчемність правочинів позивача з контрагентом ПП Торгова фірма «Арт- Експопром» встановлена на підставі відсутності товаро-транспортних накладних, видаткових накладних та довіреностей на перевезення чи отримання товару за договорами поставки №120 від 01.04.2009р. та договору зберігання від 09.06.2009р.
Так дійсно, стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до положення п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (надалі- правила), передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, що визначено п.п.11.5 -11.7 Правил.
Крім того, згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, вищезазначеними нормами встановлено, що первинними документами, які підтвреджують господарські операції є накладні, які ні в процесі перевірки, ні в ході судового розгляду справи не представленні представником позивача
Положенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
У відповідності до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із Сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)
Крім того, в ході проведення перевірки, податковим органом направлено лист на адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську по ланцюгу проходження ТМЦ, для підтвердження взаєморозрахунків позивача з ПП Торгова фірма «Арт- Експопром», на підставі чого на адресу ДПІ у м. Вінниці надійшов лист із зазначенням, що перевірку ПП Торгова фірма «Арт- Експопром» не можливо здійснити, адже останній не знаходиться за податковою адресою. Також при проведенні перевірки позивача, використано матеріали почеркознавчого дослідження підписів ОСОБА_6 керівника ПП Торгова фірма «Арт- Експопром», за наслідками даної експертизи визначено, що підписи на податкових накладних та договорах останньому не належать, дані обставини також підтвердженні представниками відповідача в ході здійснення судового розгляду справи.
З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку, щодо безпідставності заявлених позовних вимог, адже представниками відповідача в обовязок доказування правомірності свого рішення доведено правильність та правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 09.09.2011р. № 0000273500, оскільки порушення, які встановленні в акті перевірки від 09.08.2011р., знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів виходила з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.
Частиною 1 сатті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування
Суд акцентує увагу позивача, що відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А суд в свою чергу, згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, на виконання свого обовязку відповідачем доведено правомірність винесення свого рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Чернюк Алла Юріївна
Судді Томчук Андрій Валерійович
Загороднюк Андрій Григорович
Судебное решение № 22339045, Вінницький окружний адміністративний суд было принято 21.03.2012. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – . На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 2а/0270/5872/11. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: