Постановление суда № 22309175, 08.08.2011, Апеляційний суд Одеської області

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Андрєєвій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, про визнання права власності на домоволодіння та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила, як назначено в рішенні суду, змінити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_1, площею 969 кв. м., розподілити між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначену земельну ділянку, а також визнати за нею право власності на вищевказане домоволодіння з урахуванням розділу земельної ділянки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також звернулися з вищевказаним позовом до суду, в якому просили, як зазначено в рішенні суду, змінити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_1, площею 969 кв. м. та розподілити між ними і ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Ухвалою суду від 02.11.2010 року дані позови були обєднані в одне провадження.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 відмовилася від частини позовних вимог (а. с. 115-116), яка прийнята судом (а. с. 119).

В судовому засіданні, в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, зустрічний позов визнали, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, первісний позов визнав, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримав, просив позови задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Змінено існуючий порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, встановлено новий порядок землекористування, за яким площа земельної ділянки особистого користування ОСОБА_2, складає 544 кв. м., площа земельної ділянки особистого користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка зайнята їх будівлею складає 290,52 кв. м., площа земельної ділянки спільного користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 складає 134,48 кв. м., з визначенням меж вищевказаних ділянок, які відображені у схематичному плані земельної ділянки.

Розподілено (закріплено) між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з другого боку, земельну ділянку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, площею 969 кв. м., яка була виділена під домоволодіння згідно рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 949 від 05.08.1955 року, наступним шляхом:

- виділено (закріплено) за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 544 кв. м. відповідно до границь, встановлених вищевказаним порядком землекористування, відображеному у схематичному плані земельної ділянки, що додається;

- виділено (закріплено) за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 290,52 кв. м., яка зайнята їхньою будівлею АДРЕСА_1, відповідно до границь, встановлених вищевказаним порядком землекористування, відображеному у схематичному плані земельної ділянки, що додається;

- виділено (закріплено) за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільне користування земельну ділянку площею 134,48 кв. м., відповідно до границь, встановлених вищевказаним порядком землекористування, відображеному у схематичному плані земельної ділянки, що додається.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що в цілому складається з камяного житлового будинку загальною площею 141,1 кв. м., житловою площею 83,8 кв. м. та навісу, які розташовані на земельній ділянці площею 544 кв. м. При цьому, вищевказана земельна ділянка площею 544 кв. м. залишається в особистому користуванні ОСОБА_2

Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року, в якій просить рішення суду від 02.10.2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2, в частині визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що в цілому складається з камяного житлового будинку загальною площею 141,1 кв. м., житловою площею 83,8 кв. м. та навісу, які розташовані на земельній ділянці площею 544 кв. м., відмовити, посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення суду, прийняття рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права при недоведеності та неповному зясуванні судом обставин, що мають суттєве значення для справи, порушення права Одеської міської ради, в частині повноважень введення в експлуатацію обєкту самочинного будівництва, яку не було залучено до участі у справі.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційної скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як розяснено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обовязки якої суд першої інстанції питання не вирішував, якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Оскаржуючи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року, яке відповідно до апеляційної скарги, оскаржується, в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, Одеська міська рада вважає, що порушено її право, в частині повноважень введення в експлуатацію обєкту самочинного будівництва та не залучення її до участі у справі.

Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, про визнання права власності на домоволодіння та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки (а. с. 119-120), не вирішував питання про права та обовязки Одеської міської ради.

Оскільки, оскаржуючи рішення суду, Одеська міська рада обґрунтовувала апеляційну скаргу, зокрема здійсненням реконструкції спірного домоволодіння без затвердженої, в установленому законом порядку, проектної документації і відповідних дозволів, неприйняттям реконструйованого будинку в експлуатацію.

Проте відповідно до ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено повноваження в галузі будівництва виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та делеговані їм повноваження, а не повноваження міської ради.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є, зокрема їх виконавчі комітети.

Рада, як представницький орган місцевого самоврядування та Виконавчий комітет, як виконавчий орган ради є різними органами з відповідними повноваженнями.

Однак, Виконавчий комітет Одеської міської ради, не оскаржив рішення суду з підстав вказаних в апеляційній скарзі, щодо здійсненням реконструкції спірного домоволодіння без затвердженої, в установленому законом порядку, проектної документації і відповідних дозволів, неприйняття реконструйованого будинку в експлуатацію, а до компетенції Одеської міської ради, яка оскаржила рішення, зокрема з цих підстав, ці питання не відносяться.

Таким чином, судова колегія вважає, що з підстав зазначених в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення суду не порушує права Одеської міської ради.

За таких обставин, враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги те, що ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено повноваження в галузі будівництва виконавчих органів, судова колегія вважає, що Одеська міська рада, в даному випадку не є органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних відносинах, щодо оскаржуваної частини рішення суду, і суд при ухваленні рішення, в цій частині, не вирішував питання про права та обовязки Одеської міської ради.

Тому Одеська міська рада, яка не залучалася та не брала участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, про визнання права власності на домоволодіння та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Таким чином, на підставі викладеного апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, про визнання права власності на домоволодіння та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки необхідно закрити, що не позбавляє Виконавчий комітет Одеської міської ради подати апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Керуючись п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” ст. ст. 292, 304, 313, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки, про визнання права власності на домоволодіння та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну порядку користування земельною ділянкою, про розподіл земельної ділянки закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Андрєєвій М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 13.12.2010 року по справі за позовом ПАТ „УкрСиббанк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, який уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за договором кредиту № 11216365000 від 14.09.2007 року в загальній сумі 624067,78 грн., за договором кредит № 11213460000 від 11.09.2007 року в загальній сумі 222 308, 37 грн., стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за договором кредиту № 11199827000 від 28.08.2007 року в загальній сумі 353632, 64 грн. Також просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку понесені ним судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги, як зазначено в рішенні суду, позивач обґрунтовував ти, що відповідачі протягом тривалого часу ухиляються від виконання умов вищезазначених кредитних договорів, зокрема не сплачують банку кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами та інші передбачені кредитними договорами платежі, що і стало підставою для звернення ПАТ „УкрСиббанк” з позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, ОСОБА_7

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, відповідачі та представник ОСОБА_6, як зазначено в рішенні суду, позов визнали частково.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 13.12.2010 року позовні вимоги ПАТ „УкрСиббанк” задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 27.04.1998 року Теплодарським МВ УМВС України в Одеській області) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (пр. Московский, 60, м. Харків, 61050, код ЄДРІІОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором № 11216365000 від 14.09.2007 року в загальній сумі 624 067 грн. 78 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 27.04.1998 року Теплодарським МВ УМВС України в Одеській області) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (пр. Московский, 60, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором № 11213460000 від 11.09.2007 року в загальній сумі 222 308 грн. 37 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 27.04.1998 року Теплодарським МВ УМВС України в Одеській області) та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий 09.10.1998 року Теплодарським МВ УМВС Україн в Одеській області) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (пр. Московский, 60, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитний договором № 11199827000 від 28.08.2007 року в загальній сумі 353 632 грн. 64 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” понесені останнім судові витрати в сумі 1 516 грн. 67 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” понесені останнім судові витрати в сумі 303 грн. 33 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 13.12.2010 року, в яких просять рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність рішення суду, так як справа не повністю розглянута, не зясовані всі питання та ненадана банком повна інформація суду, по виданим і нарахованим коштам по кредитам, підробленому підпису на квитанції видачі, розрахунку, що є порушенням ЦПК України та Закону України „Про інформацію”, на порушення прав.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6, її представник, ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги, представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційних скарг. При цьому ОСОБА_6 та її представник зазначили, що видавши кредити в іноземній валюті, позивач не мав індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів, доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.09.2007 року було укладено кредитний договір № 11216365000 (далі - Договір 1) між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, з однієї сторони, та ОСОБА_6 з іншої сторони, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 59 615 доларів США, що еквівалентно 301 055, 75 грн., строком з 14 вересня 2007 року по 14 вересня 2014 року з оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% річних, у випадку простроченої заборгованості за кредитом нараховуються підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 0,2%. Відповідно до положень зазначеного Договору та графіку погашення кредиту, відповідачка зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. Виконання зобовязань позичальника за Договором 1 забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки від 14.09.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_8

11.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, з однієї сторони, та ОСОБА_6, з іншої сторони, було укладено кредитний договір № 11213460000 (далі Договір 2), за яким банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 21 515 доларів США, що еквівалентно 108 650, 75 грн., строком з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2012 року з оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11 % річних. Відповідно до положень зазначеного Договору та графіку погашення кредиту, відповідачка зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. Виконання зобовязань позичальника за Договором 2 забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме нежилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Договором іпотеки від 11.09.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_8 Як встановлено в судовому засіданні та проти цього не заперечували представник позивача та ОСОБА_6, цей кредитний договір був підписаний сторонами 11.09.2007 року, а кредитні кошти були отримані вказаним відповідачем 12.09.2007 року.

28.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, з однієї сторони, та ОСОБА_6, з іншої сторони, було укладено кредитний договір № 11199827000 (далі Договір 3), за яким банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 33 594 доларів США, що еквівалентно 169 650 грн., строком з 28 серпня 2007 року по 28 серпня 2014 року з оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,5% річних. Відповідно до положень зазначеного Договору та графіку погашення кредиту, відповідачrка зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки. Виконання зобовязань позичальника за Договором 3 забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки від 28.08.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_8 Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобовязань за вказаним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 13699 від 28.08.2007 року, відповідно до умов якого, у випадку невиконання позичальником ОСОБА_6 взятих на себе зобовязань за даним договором, поручитель ОСОБА_9 і ОСОБА_6 несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості (п. п. 1.3-1.4 договору поруки).

В порушення вимог п. п. 1.2, 4.2 зазначених кредитних договорів, відповідач не здійснювала часткового погашення заборгованості за кредитами, відповідно до встановленого графіку погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась прострочена заборгованість по кредитам. Згідно розрахунку загальної заборгованості ОСОБА_6 за Договором 1, станом ка 11.10.2010 року загальна сума її заборгованості перед банком по кредиту складає 624 067, 78 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 467 685,73 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 135 756, 59 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 20 625, 46 грн.; за Договором 2, станом на 11.10.2010 року 222 308, 37 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 163596, 11 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 50 774, 60 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 7 937, 66 грн.; за Договором 3, станом на 11.10.2010 року 353 632, 64 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 261 364, 69 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 80015, 52 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 12252, 43 коп.

Відповідно до п. 4.6 кредитних договорів, позичальник зобовязаний достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, у випадку порушення істотних умов договору, зокрема не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу, в установлений договором строк сплати ануїтетного платежу, більше ніж на один місяць.

Відповідно до п.1.1, п.1.3 договору поруки № 13699 від 28.08.2007 року поручитель ОСОБА_7 зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх її зобовязань перед кредитором, що виникли за кредитним договором № 11199827000 від 28.08.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_6, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Згідно з матеріалами справи, відповідно до п.12.1 Договорів 1-3 та згідно повідомлень № 138/22-016/535 від 04.04.2008 року, № 138/22-016/536 від 04.04.2008 року, № 138/22-016/534 від 04.04.2008 року, № 138/26-82/68 від 01.07.2009 року, № 138/22-016/539 від 04.04.2008 року, № 138/22-016/537 від 04.04.2008 року, № 138/22-016/538 від 04.04.2008 року, надісланих позивачем на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо погашення простроченої заборгованості за договорами та процентами відповідно до кредитних договорів № 11216365000 від 14.09.2007 року, № 11213460000 від 11.09.2007 року, № 11199827000 від 28.08.2007 року, останні повідомлялися про заборгованість та необхідність її погашення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, нове повне найменування Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” - Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”, код за ЄДРПОУ 09807750.

Як вбачається з заявок на видачу готівки: № 45 від 28.08.2007 року, № 47 від 12.09.2007 року, № 50 від 14.09.2007 року, ОСОБА_6 отримала від позивача відповідно 33 594 долара США, 21 515 доларів США, 59 615 доларів США (т. 1 а. с. 120-122). це ж підтверджується також виписками та кредитними документами по рахунку № 26206141029000 ОСОБА_6 з 01.01.2007 року по 08.11.2010 року (т. 2).

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції керуючись ст. ст. 526, 553, 554, 559, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України вважав можливим задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитними договорами № 11216365000 від 14.09.2007 року в загальній сумі 624 067, 78 грн., № 11213460000 від 11.09.2007 року в загальній сумі 222308, 37 грн., а також стягну з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як з поручителя, в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11199827000 від 28.08.2007 року в загальній сумі 353 632, 64 грн. та пропорційно задоволеним позовним вимогам судові витрати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон який їх регулює та прийшов до правильного висновку на підставі наданих і досліджених доказів, частково задовольнивши позовні вимоги ПАТ „УкрСиббанк”.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачами, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено кредитні договори № 11216365000 від 14.09.2007 року, № 11213460000 від 11.09.2007 року, № 11199827000 від 28.08.2007 року (а. с. 12-43 т. 1).

В забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобовязань за кредитним договором № 11199827000 від 28.08.2007 року, між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 13699 від 28.08.2007 року (а. с. 40 т. 1), відповідно до умов якого, відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.4 договору поруки).

Відповідно до зазначених укладених кредитних договорів ОСОБА_6 отримала від позивача відповідно 33 594 долара США, 21 515 доларів США, 59 615 доларів США ( а. с. 120-122 т. 1, а. с. 188-189 т. 2).

В результаті не виконання відповідачкою ОСОБА_6 умов кредитних договорів, щодо погашення заборгованості за кредитами, відповідно до встановленого графіку погашення кредиту, у неї утворилась прострочена заборгованість по кредитам, яка станом на 11.10.2010 року склала: за кредитним договором № 11216365000 від 14.09.2007 року 624 067, 78 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 467 685,73 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 135 756, 59 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 20 625, 46 грн.; за кредитним договором № 11213460000 від 11.09.2007 року 222 308, 37 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 163596, 11 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 50 774, 60 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 7 937, 66 грн.; за договором № 11199827000 від 28.08.2007 року 353 632, 64 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 261 364, 69 грн., по процентам за користування кредитом в сумі 80015, 52 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 12252, 43 коп. (а. с. 140-169 т. 2).

Відповідно до п. 4.6 вказаних кредитних договорів, позичальник зобовязаний достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, у випадку порушення істотних умов договору, зокрема не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу, в установлений договором строк сплати ануїтетного платежу, більше ніж на один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи ОСОБА_6 та її представника з приводу того, що позивач не має індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі Декрет) операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету. Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч. 4 ст. 5 Декрету, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на теперішній час терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. Тому, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету є наявність у банку дозволу, тобто генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Позивачем представлено суду генеральну ліцензію (а. с. 288-290 т. 2), відповідачі проти неї не заперечують.

Також судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо не зясування всіх питань в ході розгляду справи, ненадання банком повної інформації суду по виданим і нарахованим коштам по кредитам, підробленому підпису на квитанції видачі, розрахунку, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Щодо підробки підпису на квитанції видачі, то ОСОБА_6 не представила будь-яких доказів на підтвердження підробки підпису на квитанції видачі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, на які посилається ОСОБА_6

Крім того, її доводи, в цій частині, спростовуються договорами іпотеки.

Інші доводи апеляційних скарг судова колегія також не може прийняти до уваги, так як вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та оскільки, вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно відхилити, а рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 13.12.2010 року залишити без змін.

Крім того, з апелянток необхідно стягнути, не сплачені при подачі апеляційних скарг на користь держави судовий збір по 850 грн. з кожної та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 120 грн. з кожної.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 13.12.2010 року по справі за позовом ПАТ „УкрСиббанк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір по 850 грн. з кожної та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 120 грн. з кожної.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич