Решение № 22257176, 20.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 р. Справа № 5010/2450/2011-1/58

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В., при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ,04116

до відповідача: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вул Б.Хмельницького, 59а, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 14 836 445 грн. 14 коп. основної заборгованості, 1 493 589 грн. 33 коп. пені, 979 336 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 463 827 грн. 88 коп. трьох відсотків річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №104/10 від 26.12.11р.)

Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 779-2/2011 від 12.10.11р.)

ВСТАНОВИВ:

Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі Позивач) подано позов (№ 4159 від 12.12.11) до Державного міського підприємства “Івано Франківськтеплокомуненерго” (далі Відповідач) про стягнення 14 836 445 грн. 14 коп. основної заборгованості, 1 493 589 грн. 33 коп. пені, 979 336 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 463 827 грн. 88 коп. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 14.12.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.01.2012 року.

Ухвалами суду від 11.01.2012, 24.01.2012 року розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів.

06.02.12 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх.№865/2012 свх. від 06.02.12 року) в якому відповідач визнає суму основної заборгованості в розмірі 14 836 445 грн. 14 коп., щодо методики нарахування позивачем 1 493 589 грн. 33 коп. пені, 979 336 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 463 827 грн. 88 коп. трьох відсотків річних заперечує та подає їх контррозрахунок (а.с. 76- 78).

Ухвалою суду від 07.02.2012 року, за клопотанням представника відповідача (вх. № 896/2012 свх. від 07.02.12), в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 28.02.12, розгляд справи відкладено на 28.02.12.

15.02.12 на адресу суду надійшло заперечення на відзив відповідача (вх.№1103/12-свх. від 15.02.12), в якому позивач з позицією відповідача не погоджується, просить суд позовні вимоги ДК “Газ України” задовольнити в повному обсязі.

28.02.12 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення стосовно контррозрахунку штрафних санкцій та банківські виписки на підтвердження часткової оплати заборгованості в сумі 25 723 187 грн. 56 коп.

28.02.2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.03.2012 року.

В судовому засіданні 20.03.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявленої вимоги як на докази посилається на Договір №06/10-2668БО 15 від 20.12.2010 року, Додаток №1 та Додаткові угоди №1 від 28.01.2011 року, № 2 від 31.03.2011 року, № 3 від 04.04.2011 року, №4 від 11.07.2011 року, № 5 від 30.08.2011 року, №6 від 03.10.2011 року до вказаного Договору, акти передачі-приймання природного газу від 31.01.11, від 28.02.11, від 31.03.11, від 30.04.11, 31.05.11, від 30.06.11, від 31.07.11, від 31.08.11 (а.с. 26-33), докази часткових оплат : платіжні доручення №884 від 11.02.11, №934 від 15.02.11, №79154 від 28.04.11, листи про зміну призначення платежу №3-1/197 від 14.02.11, №3-1/352 від 18.03.11, №3-1/585 від 29.04.11, №3-1/712 від 31.05.11, №3-1/853 від 30.06.11, №3-1/957 від 22.07.11, №3-1/1000 від 29.07.11, №3-1/1097 від 16.08.11, №3-1/1160 від 31.08.11, №3-1/1224 від 20.09.11, №3-1/1281 від 30.09.11, виписку по рахунку від 26.04.11 (а.с. 51-65), розрахунок суми основного боргу (а.с. 24), розрахунки пені, 3 % річних, інфляційних втрат (а.с.4, 5), акт звірки розрахунків станом на 31.10.11 підписаний позивачем (а.с.25).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення викладені у відзиві на позов (вх.№865/2012 свх. від 06.02.12 року) підтримав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

20.12.11 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - постачальник) та Державним міським підприємством “Івано Франківськтеплокомуненерго” (далі покупець) укладено Договір №06/10-2668БО 15 від 20.12.2010 року про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с. 10-14) з додатком до нього за № 1 від 20.12.2010 р. ( а.с.15-17), Додаткові угоди № 1 від 28.01.2011 р. (а.с. 18), № 2 від 31.03.2011р. (а.с. 19), № 3 від 04.04.2011р. (а.с. 20), № 4 від 11.07.2011(а.с. 21), №5 від 30.08.2011(а.с. 22), №6 від 03.10.2011(а.с. 123), (далі за текстом Договір).

Зазначений Договір укладений у письмовій формі, скріплений підписами та засвідчений печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природній газ на умовах даного Договору, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природній газ в повному обсязі, відповідно до п. 1.2. Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору позивач у січні - серпні 2011 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 40 559 632 грн. 70 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с 26-33), за який останній розрахувався частково (а.с.51-65), тим самим заборгувавши позивачу, на час пред'явлення позову 14 836 445 грн. 14 коп.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново - господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписами ст.33 ГПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 526 ЦК України встановлюються загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 14 836 445 грн. 14 коп. за отриманий ним природний газ, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнана відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 14 836 445 грн. 14 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені, а саме: не з часу коли зобов'язання мало бути виконано, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Вимоги про стягнення пені заявлені за період з 08.06.11 по 08.12.11, тобто, за шість місяців, що передують моменту звернення з даним позовом.

Між тим, до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 ЦК України).

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування штрафних санкцій не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що постачання природного газу здійснювалось протягом січня - серпня 2011 року, а вимоги про стягнення пені заявлені за період з 08.06.11 по 08.12.11, тобто в межах строку позовної давності для звернення з даними вимогами.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що позивачем при здійсненні нарахувань пені, 3 % річних, інфляційних втрат не враховані оплати за поставлений газ у періоди, в якому вони здійснювались. Посилається на те, що згідно ст.1 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2008 р. "1082", суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану із постачанням теплової енергії відкривають поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги теплопостачання. У відповідності із цим Порядком, між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” та ДМП “Івано Франківськтеплокомуненерго” від 21.08.09 укладено договір банківського рахунку. Згідно п.2.1.5. “до 10 та 16 години кожного банківського дня банк зобов'язаний розподіляти кошти, що надійшли на рахунок як плата за послуги теплопостачання від споживачів усіх категорій відповідно до нормативних перерахувань”, а також списувати кошти на рахунок постачальника газу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.

Згідно п. 2.14 Постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” банк платника на всіх примірниках розрахункових документів обов'язково заповнює реквізити “дата надходження” і “дата виконання”. У розрахункових документах дата, вказана на штампі банку, є датою перерахування коштів на рахунок отримувача, тобто позивача. Таким чином, відповідач стверджує, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат після проведених оплат суперечить чинному законодавству і є незаконним.

В своїх письмових поясненнях, позивач вказує на те, що відповідач в платіжних дорученнях в графі “призначення платежу” зазначав два договори, а саме Договори №06/10-2668 БО 15, № 06/10-2667 ТЕ-15 від 20.12.2010 року по яким існує заборгованість (а.с. 98 - 161). Відповідачем до ДК “Газ України” було направлено листи для конкретизації призначення здійснених оплат, на вхідному штемпелю яких вказується вхідний номер та дата надходження. Оскільки до надходження вказаних листів Позивачу не було відомо по якому договору здійснюється оплата, то саме з дати отримання Компанією листа про зміну призначення платежу, вказані кошти були зараховані в погашення спірного правочину, а саме договору №06/10-2668 БО -15.

Суд виходить з того, що відповідно до п.4.3 Договору №06/10-2668 БО 15 у платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. Ч.1 статті 1089 ЦК України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч.2 ст. 1090 ЦК України банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Відповідно до п. 3.8. Постанови правління НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.04 №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, позивачем дотриманий порядок нарахування пені, який відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Позивачем нарахована пеня за період з 08.06.11 по 08.12.11, на суму 1 493 589 грн. 33 коп. (а.с. 4).

Судом проведено власний розрахунок пені (а.с. 174-175) в межах вказаного періоду на суму 1 495 905 грн. 58 коп. Враховуючи, що сума пені заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення 1 493 589 грн. 33 коп. пені.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 4), ним здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 979 336 грн. 27 коп. Суд перевірив правильність їх нарахування та встановив, що розрахунок здійснено з урахуванням визначеного договором періоду виникнення заборгованості та у відповідності до вимог чинного законодавства.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що позивач просить стягнути суд інфляційні втрати з лютого по червень 2011 року, чим порушено ст. 625 ЦК України, оскільки періодом прострочення є лютий жовтень 2011 року. Внаслідок того, що період з липня по серпень 2011 року за даними Державного комітету статистики України розмір інфляції становить менше 100 %, що свідчить про дефляцію у вказаний період, незаконно та необґрунтовано збільшено суму, на яку зріс борг внаслідок інфляційних процесів.

Судом не приймається дане твердження відповідача. Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Пунктом 2 коментованої статті господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Втім у цьому контексті суд звертає увагу на п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", який передбачає, що у відповідності до пункту 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивачем не заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог, а відтак у суду не має законних підстав для прийняття рішення за незаявленою позовною вимогою.

Відповідно до ст. 625 позивачем здійснено нарахування 3 % річних на суму 463 827 грн. 88 коп.

Судом проведено власний розрахунок 3 % річних (а.с. 176-177) на суму 464 912 грн. 67 коп. Враховуючи, що сума заявлена позивачем, менша за суму розраховану судом, до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення 463 827 грн. 88 коп. 3 % річних.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, задоволенню підлягають: основний борг 14 836 445 грн. 14 коп., 1 493 589 грн. 33 коп. пені, 463 827 грн. 88 коп. відсотків річних, 979 336 грн. 27 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Державного міського підприємства “Івано Франківськтеплокомуненерго” про стягнення заборгованості в сумі 14 836 445 грн. 14 коп. основної заборгованості, 1 493 589 грн. 33 коп. пені, 979 336 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 463 827 грн. 88 коп. трьох відсотків річних - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного міського підприємства “Івано Франківськтеплокомуненерго”, 76007, м. Івано Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59 А (код ЄДРПОУ 03346058) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ31301827) 14 836 445 ( чотирнадцять мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 14 коп. основної заборгованості, 1 493 589 (один мільйон чотириста дев'яносто три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять ) грн. 33 коп. пені, 979 336 ( дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 463 827 (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 88 коп. трьох відсотків річних, 56 460 (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Соботник В. В.

Повне рішення складено 26.03.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Лоза В.В. 26.03.12