№ 22239021, 19.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2012 року Справа № 15/5005/17407/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача),

суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність №197 від 19.12.11; ОСОБА_2, представник, довіреність №210 від 23.12.11;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №2085 від 29.12.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”м.Орджонікідзе на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12р. у справі № 15/5005/17407/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м.Орджонікідзе

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” м.Мелітополь

про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»(заявник, позивач у третейському спорі) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою відносно Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма»(відповідач у третейському спорі) про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції від 23.09.2011р. по справі №20-06/11-23-а.

Заявник просив винести ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про видачу наказу про стягнення з відповідача у третейському спорі на користь заявника 32520,00 грн. штрафу, 3000,00 грн. сплаченого третейського збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012р. по справі №15/5005/17407/2011 (суддя Петренко Н.Е.) заявнику було відмовлено у задоволенні заяви про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції від 23.09.2011р. по справі №20-06/11-23-а.

Ухвала суду мотивована тим, що третейський суд прийшов до невірних висновків про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, тому підстав для його поновлення немає. Також на думку суду першої інстанції, третейський суд здійснив захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спосіб, який не передбачений законодавством України, тобто шляхом стягнення поза межами позовної давності всупереч чинному законодавству, тим самим порушивши права та охоронювані законом інтереси відповідача, відхиливши клопотання останнього про застосування строків позовної давності.

Не погодившись з ухвалою суду, заявник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012р., винести ухвалу про видачу наказу про стягнення з відповідача у третейському спорі на користь заявника 32520,00 грн. штрафу, 3000,00 грн. сплаченого третейського збору.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки господарський суд в порушення вимог процесуального законодавства вийшов за межі своєї компетенції, та необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають дійсності, тому, відповідно, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідач у третейському спорі проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу без змін. У поданому відзиві представник відповідача у третейському спорі зазначає, що господарський суд першої інстанції не переглядав по суті спірне рішення третейського суду, а лише вивчив процесуальний спосіб захисту порушених прав позивача у третейському спорі, який застосував третейський суд при вирішенні справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 05.03.2012р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. розгляд справи відкладено до 19.03.2012р., строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 20.03.12р.

В судовому засіданні 19.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 23.09.2011р. Постійно діючим третейським судом при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції (далі - третейський суд) у складі третейського судді Мороза М.В. було прийнято рішення по справі №20-06/11-23-а, резолютивна частина якого викладена в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», 72301, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Профінтерна, 15, р/р № 26008211194001 в Мелітопольській філії ПАТ «ПриватБанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 00217857 на користь Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», 53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, р/р №26006057007376 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 00190928:

- 32 520, 00 грн. штрафу за договором поставки № Т152/05 від 28.01.2010 року;

- 3 000,00 грн. сплаченого третейського збору»(а.с. 6-9).

Заявник звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить суд видати виконавчий документ (наказ) на виконання вищенаведеного рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про третейські суди»компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 56 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

Порядок та умови видачі виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів визначені ст.ст 1227-12211 ГПК України.

Так, на підставі ч. 2 ст. 1229 ГПК України господарським судом було витребувано з Постійно діючого третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції справу №20-06/11-23-а.

На підставі матеріалів вказаної справи господарський суд Дніпропетровської області дійшов до висновків про те, що:

- третейський суд прийшов до невірних висновків про те, що третейським судом не може бути поновлений строк позовної давності, у звязку з тим, що позивач його не пропустив, оскільки при поданні ще першого позову, у справі № 29-11/10-19, строк позовної давності вже був пропущений, крім того рішення третейського суду по справі № 29-11/10-19 було скасоване;

- третейський суд здійснив захист прав та охоронюваних інтересів позивача у спосіб, який не передбачений законодавством України, тобто шляхом стягнення поза межами позовної давності всупереч чинному законодавству, тим самим порушивши права та охоронювані законом інтереси відповідача, відхиливши клопотання останнього про застосування позовної давності.

З огляду на вказане, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документа.

Але з таким висновком неможна погодитись, враховуючи наступне.

Статтею 12210 ГПК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Судова колегія виходить з того, що у розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін.

При винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд послався на п. 7 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якої компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України.

Цій нормі кореспондує положення п. 7 ст. 12210 ГПК України, відповідно до якої господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом.

Способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів визначені ч. 2 ст. 20 ГК України, відповідно до якої, способом захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання може, зокрема, бути застосування штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі №20-06/11-23-а, що розглядалась третейським судом, було стягнення штрафу за постачання неякісного товару у відповідності до договору поставки №Т152/05 від 28.01.2010р. та стягнення суми сплаченого третейського збору, тобто штрафних санкцій та реальних збитків позивача у третейському спорі. Таким чином, висновок господарського суду про те, що третейський суд здійснив захист прав та охоронюваних інтересів позивача у спосіб, який не передбачений законодавством України, є необґрунтованим та не відповідає дійсності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія п. 7 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди»та п. 7 ст. 12210 ГПК України.

Крім того, на думку судової колегії, при винесенні спірної ухвали господарський суд фактично переглянув рішення третейського суду від 23.09.2011р. по справі №20-06/11-23-а, в той час як для оскарження рішення третейського суду, в межах якого здійснюється його перегляд, передбачений окремий порядок, визначений ст.ст. 1221-1226 ГПК України.

З наведеного вбачається, що питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 12210 ГПК, не можуть вирішуватися господарським судом при розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що виконання рішення третейського суду вимагає вчинення дій або утримання від дій, які не передбачені чинним законодавством України, зачіпають закріплені законодавчо права та інтереси осіб, суперечать моральним засадам суспільства. З наведеного судова колегія підходить до висновку про безпідставність посилання господарського суду на узагальнену Практику застосування судами Закону України «Про третейські суди»Верховного суду України.

За таких обставин, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності відмови заявнику у видачі наказів про стягнення з відповідача у третейському спорі 32520,00 грн. штрафу, 3000,00 грн. сплаченого третейського збору.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена у повному обсязі, ухвала господарського суду має бути скасована.

Керуючись ст. ст. 101-105,106, 122-9 - 122-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”м.Орджонікідзе на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12р. у справі № 15/5005/17407/2011 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12р. у справі № 15/5005/17407/2011 - скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м.Орджонікідзе про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції від 23.09.2011р. по справі №20-06/11-23-а задовольнити.

Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції від 23.09.2011р. по справі №20-06/11-23-а про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», 72301, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Профінтерна, 15, р/р № 26008211194001 в Мелітопольській філії ПАТ «ПриватБанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 00217857 на користь Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», 53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, р/р №26006057007376 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 00190928: - 32 520, 00 грн. штрафу за договором поставки № Т152/05 від 28.01.2010 року; - 3 000,00 грн. сплаченого третейського збору». Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.Г. Стрелець

СуддяВ.Г. Головко

Суддя А.О.Логвиненко

Постанову виготовлено в повному обсязі 26.03.12р.