Решение № 22229713, 28.03.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р. Справа № 5016/332/2012(16/23)

м. Миколаїв

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), код ЄДРПОУ 19357325

до відповідача: підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв-Петрол” (54038, м. Миколаїв, вул. Крилова, 12, корпус А), код ЄДРПОУ 30680992

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство “Миколаївнафтопродукт” (54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1), код ЄДРПОУ 03482637

про: стягнення заборгованості в сумі 159000269,04 грн.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю

від відповідача:

від третьої особи:

в засіданні приймає участь:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв-Петрол” про задоволення вимог ТОВ “Український промисловий банк” на підставі Генерального договору № 227-07 від 11.07.2007 р. за кредитними договорами на відкриття відновлюваної кредитної лінії (№ 227-01/К-07 від 12.07.2007 р., (№ 227-02/К-08 від 28.02.2008 р., № 227-03/К-08 від 25.07.2008 р., № 227-04/К-08 від 19.08.2008 р., № 227-05/К-08 від 25.09.2008 р., № 227-06/К-08 від 29.09.2008 р., № 227-07/К-08 від 01.10.2008 р.) за рахунок предмета іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 227/Zin-07-1 від 18.07.2007 р. в сумі 159000269,04 грн. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача виступає відкрите акціонерне товариство “Миколаївнафтопродукт”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 328, 346, 509, 525, 526, 530, 546, 625, 349, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку", рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.11 у справі № 16/119/10, залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.11 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.11.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв-Петрол” у судове засідання вдруге не зявився, про причини неявки не повідомив, позов не заперечив..

Відкрите акціонерне товариство “Миколаївнафтопродукт” направило до суду заяву від 13.03.2012 р. № 12-01 про розгляд справи за відсутності представника та направлення на його адресу копії судового рішення у справі.

За таких обставин суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі - Позивач/Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Миколаївнафтопродукт" (надалі -Позичальник/Боржник) 11 липня 2007 року було укладено Генеральний договір № 227-07 про : тиснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (надалі - Генеральний договір).

В порядку п. 2.1. Генеральний договір визначає загальні принципи та порядок кредитування Позичальника та проведення Банком інших видів активних банківських операцій щодо Позичальника на умовах строковості, забезпеченості, цільового використання, обов'язкового повернення та здійснення плати за користування коштами, за умови додержання Позичальником внутрішніх вимог Банку до зазначених операцій, а також встановлює права та обов'язки, відповідальність Сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов'язковими для застосування потягом всього строку дії Генерального договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального договору та Договорах кредиту, укладених в межах Генерального договору.

Відповідно до п. 2.2. Генерального договору, Сторони (Банк та Позичальник) домовились, що кожна кредитна операція буде здійснюватись Банком за письмовою заявою Позичальника після виконання Позичальником всіх вимог Банку і проводитись на підставі Договорів кредиту, укладених Сторонами в межах встановленого Ліміту Генерального договору.

Згідно з п. 2.4 Генерального договору на момент укладання Генерального договору Ліміт кредитування становив 37 000 000,00 грн. (Тридцять сім мільйонів гривень 00 копійок) (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу національного банку України на дату укладення відповідного Договору кредиту).

В подальшому, відповідно до додаткових договорів про внесення змін та доповнень до Генерального договору розмір ліміту неодноразово змінювався, а в порядку Додаткового договору про внесення змін та доповнень від 01.10.2008р. до Генерального договору його було збільшено до 124 500 000,00 (Сто двадцять чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (доларах США, євро, російських рублях) по курсу Національного банку України на дату укладення відповідного Договору кредиту).

Враховуючи зазначене вище, Генеральний договір є визначальним та основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникають усі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

Розділом 3 Генерального договору визначено, що конкретні умови здійснення кредитування, в межах ліміту, строки користування кредитними коштами, розмір процентних ставок за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів, порядок їх нарахування та сплати встановлюються окремо для кожної кредитної операції та зазначаються в Договорах кредиту, укладених в межах Генерального договору.

Керуючись умовами Генерального договору та в його межах між Позичальником та Банком укладено наступні Договори кредиту:

1.Кредитний договір № 227-01/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12липня 2007 року (надалі - Кредитний договір-1).

За умовами Кредитного договору-1 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 37 000 000,00 грн. (Тридцять сім мільйонів гривень 00 копійок).

2.Кредитний договір № 227-02/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 28 лютого 2008 року (надалі - Кредитний договір-2).

За умовами Кредитного договору-2 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 35 500 000,00 грн. (Тридцять п'ять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).

3.Кредитний договір № 227-03/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 25 липня 2008 (надалі - Кредитний договір-3).

За умовами Кредитного договору-3 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 5 000 000,00 грн. (П'ять мільйонів гривень 00 копійок).

4.Кредитний договір № 227-04/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 19 серпня 2008 (надалі - Кредитний договір-4).

За умовами Кредитного договору-4 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 10 000 000,00 грн. (Десять мільйонів гривень 00 копійок).

5.Кредитний договір № 227-05/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 25 вересня 2008 (надалі - Кредитний договір-5).

За умовами Кредитного договору-5 (п.п.. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 30 000 000,00 грн. (Тридцять мільйонів гривень 00 копійок).

6.Кредитний договір № 227-06/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 29 вересня 2008 (надалі - Кредитний договір-6).

За умовами Кредитного договору-6 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 20 000 000,00 грн. (Двадцять мільйонів гривень 00 копійок).

7.Кредитний договір № 227-07/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 01 жовтня 2008 (надалі - Кредитний договір-7).

За умовами Кредитного договору-7 (п.п. 1.1, 1.2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 24 000 000,00 грн. (Двадцять чотири мільйони гривень 00 копійок).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, підстави виникнення зобов'язань передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України, а саме п. 1. ч. 2 ст. 11 передбачає таку підставу виникнення зобов'язань як "договори та інші правочини", а також стаття 174 Господарського кодексу України передбачає можливість виникнення зобов'язань з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загалом § 2 Глави 71 Цивільного кодексу України дає визначення та регулює відносити за кредитними договорами. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. А також ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України наголошує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Господарський кодекс України, а саме ст. 220 встановлює, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено поговором або законом, а ст. 188 Господарського кодексу України уточнює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами Генерального договору не передбачено право Позичальника відмовитись від зобов'язань або в односторонньому порядку змінити їх.

Зі змісту п. п. 2.2, 2.10. Генерального договору слідує, що зобов'язання, які виникли на підставі Договорів кредиту вважаються зобов'язанням за Генеральним договором, а Договори кредиту є його невід'ємними частинами.

Позивач виконав свої зобов'язання за Генеральним договором та укладеними в його межах Кредитними договорами 1-7 та надав Позичальнику кредит, натомість Позичальник порушив та продовжує порушувати свої зобов'язання за Генеральним договором - не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти за їх користування, не сплатив штрафні санкції в розмірі та строки, назначені Генеральним та укладеними в його межах Кредитними договорами.

05 липня 2010 року ТОВ "Український промисловий банк" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ "Миколаївнафтопродукт" про стягнення заборгованості за Генеральним договором № 227-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 11 липня 2007 року.

Суд задовольнив позов, в розмірі - 159 000 269,04 грн. (Сто п'ятдесят дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять) гривень 04 копійки, а також 25 500,00 грн. - витрат державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.08.11 у справі № 16/119/10 залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.11 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.11.

Таким чином, факт наявності заборгованості підтверджується рішенням від 04 серпня 2010 року, а згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, що встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводять знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2010 р. видано Наказ про примусове виконання рішення у справі № 16/119/10, яке набрало законної сидр 16.08.2010 року.

На дату пред'явлення цього позову заборгованість, яка виникла на підстав Генерального договору за договорами кредиту та підтверджена рішенням суду, що вступило в законну силу, не погашена.

Відповідно до п. 4.1 Генерального договору виконання Позичальником зобов'язань за цим договором та за кожним із укладених в його межах Договорів кредиту (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Генеральним договором та Договорами кредиту) забезпечується іпотекою нерухомого майна.

Пунктом 4.3 передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором забезпечується також всім належним Позичальнику майном та коштами, на які має бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором № 227-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій від 11.07.2007 р. між ТОВ "Український промисловий банк" та ПзП в формі ТОВ "Миколаїв-Петрол" (надалі Іпотекодавець/Відповідач), укладено Іпотечний договір № 227/Zіп-07-1 від 18 липня 2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2031 (надалі - Іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору Банку в іпотеку передано нерухоме майно, а саме:

-АЗС № 4 загальною площею 43,4 (сорок три цілих чотири десятих) квадратних метри, розташована за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, село Панкратове, вулиця Промислова зона, будинок 10 (десять), (надалі - Предмет іпотеки 1);

-нежитловий об'єкт, автозаправочна станція № 3, загальною площею 140,3 (сто сорок цілих три десятих) квадратних метри, що розташований за адресою: Миколаївська область Веселинівський район, селище міського типу Веселинове, вулиця Київська, будинок 31 (тридцять один), (надалі - Предмет іпотеки 2);

-автозаправочна станція № 1, загальною площею 71,3 (сімдесят одна ціла три десятих квадратних метри, що розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, селище міського типу Братське, вулиця Промислова, будинок 1 (один), (надалі - Предмет іпотеки 3).

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору Сторони цього Договору оцінили Предмет іпотеки 1, Предмет іпотеки 2, Предмет іпотеки 3 у 15 300 000,00 (п'ятнадцять мільйонів триста тисяч гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 5.2.11. Генерального договору при невиконанні Позичальником своїх зобов'язань за цим договором або за будь-яким з Договорів кредиту, укладених в його межах, Банк має право звернутися до Позичальника/Поручителів з вимогою погасити заборгованість Позичальника за Генеральним договором та/або звернути стягнення на Предмет іпотеки, на і майно Позичальника, та/або звернутися до суду з позовом та задовольнити свої вимоги, випливають з Генерального договору або за будь-яким з Договорів кредиту, укладених в межах, з будь-якого іншого майна Позичальника.

Керуючись ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі невиконанню неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. Таке право Іпотекодержателя також передбачено п. 4.1., 4.3. Іпотечного договору.

Крім того, як вбачається з п. 2.1.4, 2.1.6 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку»та цим договором, у випадку порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за Генеральним договором або будь-яких з договорів, укладених в його межах, в тому числі прострочення сплати чергових платежів по поверненню кредитних коштів, процентів, комісій, штрафів.

Відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору у випадку порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим та/або Генеральним договором Іпотекодержатель надсилає Ідотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

"08" липня 2009р. за вих. № 28390 та "28" жовтня 2010р. за вих. № 16485 Банком на адресу ВАТ "Миколаївнафтопродукт" та ТОВ "Миколаїв-Петрол" було направлено письмові вимоги про усунення порушення, в якіх даних суб'єктів було попереджено про те, що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язання перед Банком, буде розпочато звернення стягнення на заставлене майно в порядку, передбаченому Іпотечним договором.

Жодних дій по виконанню вимог ТОВ "Укрпромбанк" ні Позичальником, ні Іпотекодавцем здійснено не було. Жодної відповіді на лист не надійшло.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, вадо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Стаття. 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на тримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлений у зв'язку з існуючою заборгованістю за Генеральним договором та порушенням Позичальником строків погашення кредиту, тобто предметом позову є захист порушеного права Позивача на повернення боржником коштів.

Позивач повідомив суд, що згідно з п.п. 1, 2 постанови Правління Національного банку України від 21.01.10 № 19 21.01.10 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Український промисловий банк", ліквідатором призначено службовця Національного банку України Раєвського Костянтина Євгеновича.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду будь-яких пояснень чи доказів, які могли б служити підтвердженням виконання вказаних договірних зобовязань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про іпотеку”, у разі порушення боржником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Статтею 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.

У відповідності зі ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ст.173 Господарського кодексу України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Приписами частини 1 ст.7 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане положення також передбачено ст.590 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” та п.4.3 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених п. 4.4 цього договору

Суд може надати іпотекодержателю право продати предмет іпотеки третій особі - покупцеві шляхом укладення договору купівлі-продажу, відповідно до ст.38 Закону України “Про іпотеку”.

У звязку з наведеним, суд вважає за необхідне встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом надання позивачу права на їх продаж від свого імені будь-якій особі покупцю в порядку ст.38 Закону України “Про іпотеку” з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предметів іпотеки.

Приписами частини 1 ст.39 Закону України “Про іпотеку” визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону України “Про іпотеку”, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України “Про іпотеку” після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Статтею 38 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця”.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

3. В рахунок погашення заборгованості підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв-Петрол” (54038, м. Миколаїв, вул. Крилова, 12, корпус А, код ЄДРПОУ 30680992) перед товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) за Генеральним договором № 227-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій. від 11 липня 2007 року у загальному розмірі 159 000 269,04 грн. (Сто п'ятдесят дев'ять мільйонів двісті шістдесят девять гривень) гривень 04 копійки за рахунок коштів отриманих від реалізації на прилюдних торгах предмета іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 227/2ІП-07-1 від18.07.07, а саме: - АЗС №4, загальною площею 43,4 (сорок три цілих чотири десятих) квадратних метри, що розташована за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, село Панкратове, вулиця Промислова зона, будинок 10 (десять);

№гі/пЛітера № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудМатеріали стін, будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)

1.Абудівля АЗСцегла43,4

2.Бсклад-майстерняцегла 3.Ввбиральняцегла 4.Ггаражцегла - нежитловий об'єкт, автозаправочна станція №3, загальною площею 140,3 (сто сорок цілих три десятих) квадратних метри, що розташований за адресою: Миколаївська область, Веселинівський район, селище міського типу Веселинове, вулиця Київська, будинок 31 (тридцять один); №п/пЛітера № за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудМатеріали стін, будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)Відсоток зносу 1.Апобутова будівляцегла67,235

2.Воператорнакамінь73,10

3.2-14,1споруди - автозаправочна станція №1, загальною площею 71,3 (сімдесят одна ціла три десятих квадратних метри, що розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, селище міського типу Братське, вулиця Промислова, будинок 1 (один). №п/пЛітера за планом земельної ділянкиНазва будівель та спорудМатеріали стін, будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.) 1.А-1АЗС .цегла71,3

2.Б-1туалетцегла 3.В-1навіс 4.1споруда 5.1замощення 2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаїв-Петрол” (54038, м. Миколаїв, вул. Крилова, 12, корпус А, код ЄДРПОУ 30680992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) судовий збір у розмірі 64380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) Суддя В.Д.Фролов