№ 22104309, 14.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/10062/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сітек»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 31/23-80/30281784 від 01.11.2011 року в частині визнання рядку правочинів між ПП «Сітек»та ТОВ «Мілегрі»недійсними; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0005682301, 0005692301 від 16.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, позивач зважає на товарність операцій, що підтверджується первинними документами актами виконаних робіт. Зважаючи на правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським операціям із ТОВ «Мілегрі», позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 12 березня 2012 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог про визнання неправомірними висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 31/23-80/30281784 від 01.11.2011 року в частині визнання ряду правочинів між ПП «Сітек»та ТОВ «Мілегрі»недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в суді позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, зазначивши, що ПП «Сітек»до складу валових витрат та податкового кредиту у 4 кварталі 2008 року та 1 кварталі 2009 року віднесло суми по договорам, актам виконаних робіт, податкових накладних, що не мають юридичної сили. Зокрема, на документах первинного бухгалтерського обліку відсутній підпис відповідальної особи, так як директор контрагента позивача ТОВ «Мілегрі»на допиті показав, що жодних підписів не вчиняв та фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався. Отже операції між двома підприємствами мали безтоварний характер та вчинялися з метою ухилення від оподаткування.

В останнє судове засідання представника відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.10.2011 року № 2319, виданого ДПА в Одеській області, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, ч.5 ст.114 КПК України, співробітниками податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Сітек»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Мілегрі»за весь період діяльності, за результатами якої складений акт № 31/23-80/302817154 від 04.11.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Сітек»пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 126935 гривень; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 158669 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесені податкові повідомлення рішення від 16 листопада 2011 року № 0005692301, яким ПП «Сітек»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 126935 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 31734 гривень; № 0005682301, яким ПП «Сітек»збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 158669 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 39667 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, між ПП «Сітек» та ТОВ «Мілегрі»було укладено ряд договорів (а.с.22-36), зі змісту яких убачається, що ПП «Сітек»(Замовник) доручило ТОВ «Мілегрі»(Підрядник) комплекс субпідрядних робіт з антикорозійного захисту та фарбуванню металоконструкцій портальних кранів та резервуарів, очистки трюмів суден. Підприємством «Сітек»на виконання укладених з ТОВ «Мілегрі»угод протягом періоду, що перевірявся, було отримано виконаних робіт на загальну суму 761612 гривень, у тому числі ПДВ 126935,33 гривень, які в бухгалтерському обліку оприбутковані на підставі актів виконаних робіт (а.с.59-83).

Розрахунки між субєктами господарювання за виконані роботи проводились у безготівковій формі. Згідно з актом перевірки, дебіторська/кредиторська заборгованість ПП «Сітек»за отримані послуги за розрахунками з ТОВ «Мілегрі»відсутня.

Підприємством «Сітек» до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року та 1 кварталі 2009 року до складу валових витрат віднесено витрати по вищевказаним послугам у розмірі 634677 гривень. Суми податку на додану вартість за податковими накладеними, виписаними ТОВ «Мілегрі»(а.с.38-58), включено до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ПП «Сітек»та включено до декларації з ПДВ за жовтень 2008 року в сумі 44941 гривень, листопад 2008 року 19487 гривень, грудень 2008 року 27187 гривень, січень 2009 року 15120 гривень, лютий 2009 року 13800 гривень та березень 2009 року 6400 гривень.

Крім того, судом встановлено, що згідно протоколу допиту свідка (проведеного слідчим по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Балахтіним І.М.) від 01.04.2011 року, а саме посадової особи ТОВ «Мілегрі»ОСОБА_2, останній показав, що фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Мілегрі» не займався, ніяких бухгалтерських документів цього підприємства, у тому числі договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, рахунків, податкових декларацій він не складав та не підписував; розрахунковими рахунками підприємства «Мілегрі»не керував, кредитів у банках не брав, банківських документів не підписував, грошових коштів не знімав та нікому цього не доручав.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником обєкта оподаткування (податкових зобовязань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній звязок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити їх фактичне надання; не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

З огляду на вищевикладене та враховуючи покази директора ТОВ «Мілегрі»ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що документи, складені ТОВ «Мілегрі»не мають юридичної сили та доказовості, оскільки не містять підписи особи, відповідальної за здійснення господарських операцій та складання первинних документів, зокрема ОСОБА_2 При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на той факт, що підприємство «Сітек»безпосередньо із директором ТОВ «Мілегрі»не контактувало, а господарська діяльність здійснювалась через бухгалтерію цього підприємства, так як ОСОБА_2 одночасно являвся і головним бухгалтером ТОВ «Мілегрі».

З аналізу Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», чинних на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність у платника податку покупця належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів і податкових накладних, які оформлюється платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Положення вказаних законів повязують виникнення права у платника податків права на віднесення сплачених ним сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі за позовом ПП «Фірма «Асоль»до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд враховує положення ч.2 ст.161 КАС України, згідно з якою при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд враховує, що згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки. Так, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування. Зазначені позивачем документи (акти виконаних робіт) мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному звязку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби позивачем були надані такі докази.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси діяла на підставі; у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно; своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року №№ 0005682301, 0005692301, підстави для їх скасування відсутні, у звязку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Сітек» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 14 березня 2012 року.

Суддя /ПІДПИС/І.В. Завальнюк

.