№ 22104009, 07.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/5843/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Комп’ютерна академія»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного підприємства «Портал Ком»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162334 від 01.07.2011р, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комп’ютерна академія «ШАГ»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162334 від 01.07.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №1370/23-34/31502159/49 від 10.06.2011 року, згідно з якими укладений позивачем з ПП «Портал Ком»договір відповідно до ч.ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності і не спричиняє реального настання правових наслідків, в зв’язку з чим підприємством безпідставно включено по складу податкового кредиту суму ПДВ, що призвело до завищення значення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 161967, 22 грн. Позивач зазначив, що не погоджується з висновком відповідача про нікчемність угоди між ним та ПП «Портал Ком», оскільки зазначені висновки відповідача не відповідають існуючим фактам, є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання угод недійсними, тому сумніви перевіряючого органу щодо товарності та реальності правочинів не можуть бути покладені у підставу прийнятого акту та податкового повідомлення-рішення. Окрім того, позивачем в підтвердження виконання зазначених договорів надано оформлені належним чином у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»всі документи, підтверджуючі факт виконання господарських зобов’язань (податкові та видаткові накладні), актом перевірки не встановлено невідповідність податкових та видаткових накладних приписам вищезазначеного закону, факти безтоварності операцій, невикористання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства. Таким чином, позивач вважає, що висновок про нікчемність угоди укладеної між Позивачем та ПП «Портал Ком» зроблено з перевищенням повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що згідно акту перевірки №1370/23-34/31502159/49 від 10.06.2011 року встановлено, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит в лютому 2011 року в сумі 161967, 22 грн. за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП «Портал-Ком», оскільки остані складені за наслідками операцій, які не мають реального характеру, що свідчить про здійснення операцій, пов’язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов’язань. Окрім того, відповідач зазначив, що надані під час проведення перевірки документи, не дають можливості встановити вид товару, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням можливості проведення таких робіт контрагентом, натомість наявність податкових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбувалась реальна продажа та передача товару від продавця покупцю, оскільки під час перевірки встановлено відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів та свідчить про відсутність у ПП «Портал-Ком»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій, тому формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних цього контрагента є безпідставним. У зв’язку з відсутністю економічно необхідних умов для здійснення господарських операцій угоди поставки є нікчемними і не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з її недійсністю, у зв’язку з чим ДПІ у Київському районі міста Одеси правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000162334 від 01.07.2011р. та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 16 грудня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПП «Портал Ком».

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином та завчасно, 23.02.2011 року від нього надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

На підставі наказу №535-п від 08.06.2011 року, виданого ДПІ у Київському районі міста Одеси посадовою особою ДПІ у Київському районі міста Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Комп’ютерна академія «ШАГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Портал Ком»за лютий 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №1370/23-34/31502159/49 від 10.06.2011 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ст. 203, 215,228, 875, 877, 882 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року про обсяги наданих товарів, виконання робіт є недійсними по правочинах, укладених з постачальником ПП «Портал Ком» на суму ПДВ 744338, 0 грн. та наступним покупцем ПП «Комп’ютерна академія «ШАГ»на суму 161967, 22 грн.; відсутність об’єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року з відповідним додатками про обсяги придбання та податкового кредиту, а отже і про обсяги продажу є недійсними; п.п. 198. 3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. в частині завищення суми податкового кредиту –161967, 22 грн.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Київському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162334 від 01.07.2011року про збільшення суми грошового зобов’язання в розмірі 161 968 грн. (а.с.27).

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов’язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Портал Ком» до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, суд виходить з наступного.

Приватне підприємство «Комп’ютерна академія «ШАГ» надало до ДПІ у Київському районі міста Одеси податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, в якій зазначено 420 974 грн. податкового зобов’язання; 373 401 грн. податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, за результатами аналізу БД «Бест-Звіт» та БД «Автоматизоване співставлення ПК та ПЗ в розрізі контрагентів»встановлено наявність взаємовідносин ПП «Комп’ютерна академія «ШАГ» з підприємствами «транзитерами фінансових потоків»ДПІ у Малиновському та Приморському районі міста Одеси.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Портал Ком» було укладено договори поставки №1702 від 17.02.2011 року та №2202 від 22.02.2011 року, згідно з якими ПП «Портал Ком»зобов’язується за завданням замовника постачати оргтехніку, комплектуючі та меблі (товар). Згідно п.2 Договорів поставка відбувається на умовах EXW, СPT, DDP згідно ІНКОТЕРМС 2000. Товар поставляється на підставі накладних, підписання накладних і наступна оплата товару покупцем свідчать про досягнення сторонами згоди по кількості, номенклатурі та ціні товару.

ПП «Портал Ком» надало позивачу податкові накладні №170204 від 17.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 17692, 92 грн.; №220203 від 22.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 23438, 40 грн.; № 250208 від 25.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 4200, 00 грн.; №280203 від 28.02.2011 року на загальну суму з ПДВ 926472,00 грн. (а.с.34-35).

Вищевказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту в лютому 2011 року всього в сумі 161967,22 грн. та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач зазначає, що факт виконання робіт за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом видатковими накладними №170204 від 17.02.2011 року; № 220203 від 22.02.2011 року; № 250208 від 25.02.2011 року; №280203 від 28.02.2011 року (а.с.36-39).

На виконання умов договору позивач здійснив оплату за виконані роботи та в підтвердження зазначеного надав акт прийому-передачі векселю від 01.12.2011 року, згідно з яким позивач передав вексель номіналом 2157314, 70 грн. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011 року між позивачем та ПП «Портал Ком»(а.с.161-162).

Окрім того, як вбачається з Статуту приватного підприємства фірми «Комп’ютерна академія»основними видами діяльності позивача є: науково-освітня діяльність у галузі комп’ютерних технологій та комп’ютерного програмного забезпечення; діяльність у сфері освіти та інші види діяльності, що свідчить про те, що отримані за договором товари (оргтехніка, комплектуючі та меблі (товар) призначені для використання у господарській діяльності підприємства.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов’язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов’язання за договорами поставки, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договори поставки №1702 від 17.02.2011 року та №2202 від 22.02.2011 року укладені позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові та видаткові накладні виписані ПП «Портал Ком»містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі 161967,22 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Відповідно до п. 185.1 «б»ст. 185 ПК України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ПП «Портал-Ком», судом встановлено, що відповідач посилався на висновки акта перевірки ДПІ у Приморському районі міста Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки суб’єкта господарювання ПП «Портал-Ком»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Рем буд»наведеними за січень-лютий 2011року», згідно з яким встановлено відсутність у платника податків ПП «Портал-Ком»основних засобів, кількість працюючих на підприємстві у 2010 році 1 особа, декларація з податку на прибуток за 2010 рік не надана, не знаходиться за юридичною адресою, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, в зв’язку з чим зроблено висновок щодо відсутності у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені з покупцями ПП «Портал-Ком»за січень-лютий 2011 року мають ознаки нікчемності: податкові зобов’язання січень:659174 грн., лютий 744338 грн. та актів перевірки ДПІ у Малиновському районі міста Одеси «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ПП «Рем буд»щодо правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень 2011 року»№51/23-214/30353570 від 22.03.2011 року; «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ПП «Рем буд»щодо правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за лютий 2011 року»№135/23-214/30353570 від 12.04.2011 року, якими встановлено, що у зв’язку з тим, що у ПП «Рем буд»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходилось за місцезнаходженням, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини за період січень-лютий 2011 року мають ознаки нікчемності.

Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договорами.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпункти 16.1.2 - 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, а також за подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Портал - Ком», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами.

Податковий кодекс України не має відповідних норм, які б покупця товару зобов’язували слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку постачальника.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Разом з тим, у наданому до суду акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для виконання договору поставки, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення з цього приводу, тому суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність факту виконаних робіт недоведеною.

Окрім того, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача стосовно того, що наявність видаткових накладних не є доказом того, що відбулася реальна продажа та передача товару від продавця покупцю.

Згідно ст.ст. 627-628 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно п. п.2.2 Договорів товар поставляється покупцю на підставі накладних та відповідно позивачем надано належним чином оформлені відповідно вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкові та видаткові накладні, які підписані повноважними особами, скріплені печатками.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також видаткових та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов’язання за договорами між Позивачем та ПП «Портал-Ком»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов’язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну, а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобов’язань, податкового кредиту, чистої суми зобов’язань, тому конкретний платник податку може нести відповідальність у тому числі й фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого суб’єкта господарської діяльності.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси №0000162334 від 01.07.2011р є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.           

          Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства фірми «Комп’ютерна академія» підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України в особі суб’єкта владних повноважень відповідача.

          Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства фірми «Комп’ютерна академія» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного підприємства «Портал Ком», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0000162334 від 01.07.2011р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 березня 2012 року.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: