№ 22103760, 06.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4554/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_1

представника відповідача(за довіреністю) не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агровіта» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси стосовно складання акту від 16.05.2011 року № 480/23-1/23991246 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ТД Агровіта»код ЄДРПОУ 23991246 з питання правомірності нарахувань податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року», визнання неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси щодо визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «ТД Агровіта», з контрагентами - постачальниками, покупцями у лютому 2011 року та визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених ТОВ «ТД Агровіта»у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що 02.06.2011 року, у приміщенні ДПІ в Суворовському районі м. Одеси, представнику ТОВ «Торговий дім Агровіта»було вручено для ознайомлення примірник акту від16.05.2011 року № 480/23-1/23991246 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Торговий дім Агровіта» код ЄДРПОУ 23991246 з питання правомірності нарахувань податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно звітів, наданих TOB «ТД Агровіта»до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих актів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1 ,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, усі операції купівлі - продажу за участю TOB «ТД Агровіта»підпадають під ознаки нікчемності.

На думку позивача висновки викладені в Акті не обґрунтовані, а дії посадових осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси по складанню акту № 480/23-1/23991246 від 16.05.2011 р. незаконні, з огляду на наступне.

TOB «ТД Агровіта»повідомив ДПІ у Суворовському районі м. Одеси листом від 22.04.2011 р. №2204/1 про зміну юридичної адреси підприємством та знаходження за фактичною адресою: м. Одеса, пров. Волжський, 3.

Крім того, TOB «ТД Агровіта»на запити ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 20.04.2011 р. № 12846/10/23-016 надавало документи щодо взаємовідносин TOB «ТД Агровіта»та ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат»(лист від 22.04.11вих.№2204/1 додатки копії документів підтверджуючих виконання угоди на адресу ОПМ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), а також щодо взаємовідносин TOB «ТД Агровіта»із «БСК-ЮГ»(лист від 28.04.11 №2804/1 додатки копії документів підтверджуючих виконання угоди на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та ОПМ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси).

Отже, ДПІ в Суворовському районі м. Одеси було передано вичерпний перелік документів необхідних для встановлення факту сплати сум ПДВ та віднесення до податкового кредиту. Письмового запиту по контрагентам ПП «Панкропс»та TOB «Пальміра Агро»на адресу TOB «ТД Агровіта»не надходило.

12.05.2011 року TOB «ТД Агровіта»була отримана виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої місцезнаходження юридичної особи: 65007 м. Одеса, провулок Волжський, будинок 3, з урахуванням чого, висновок відповідача відображений в акті перевірки не відповідає фактичним обставинам.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (а/с.50-52) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача послався на висновки акту перевірки № 480/23-1/23991246 від 16.05.2011 року, складеного за результатами проведеної перевірки дотримання TOB «ТД Агровіта»вимог щодо правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а/с. 19-26) зазначивши, що посадові особи діяли в межах наданих повноважень у відповідності до чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату судового засідання був повідомлений у встановленому порядку та строки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01557747, наявним в матеріалах справи.

Крім повідомлення відповідача /ДПІ в Суворовському районі м. Одеси/ безпосередньо судом направлялись листи до Державної податкової адміністрації в Одеській області з проханням забезпечити явку підпорядкованих посадових осіб до судового засідання для забезпечення належного захисту інтересів держави у судовому засіданні.

Частиною 4 статті 128 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними згідно із законом України від 17.11.2011 р. № 4054-VІ) визначено, що у разі не прибуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Невиїзною документальною перевіркою (камеральною) відповідно до абз.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року за №925/11205 (чинного на момент проведення перевірки), вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агровіта»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.05.1998 року ІК 23991246, за адресою: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 43.

12.05.2011 року внесено запис до ЄДР про місцезнаходження юридичної особи: 65007, Одеська область, м. Одеса, провулок Волжський, буд. 3 (а/с. 8)

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України на підставі наказу ДПІ від 16.05.2011р. № 998 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», було складено акт №480/23-1/23991246 від 16.05.2011р. про неможливість проведення документальної перевірки у висновку якого зазначено, що звітів наданих ТОВ «ТД Агровіта» до ДПІ в Суворовському районі м. Одеси неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до частини 1, 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 , ст. 228, ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що в зазначеному акті перевірки відображено, що за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. TOB «ТД Агровіта»задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету: від'ємне значення у сумі 90 880 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 01.02.2011 р. встановлено завищення податкового кредиту у сумі 248 152грн., в тому числі за лютий 2011 р. на суму 248 152грн., та заниження податкових зобов'язань всього на 157272 грн., у тому числі за лютий 2011 р. на суму 157 272грн.

Отже, відповідачем в ході перевіркою встановлено порушення TOB «ТД Агровіта»ч.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. №436-IV (із змінами та доповненнями), ч.2 ст.3 Закону України 16.07.1999 р. № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі нами та доповненнями, Закон №996), пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. 68/97-ВР , що відображено в акті перевірки.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Також суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч.ч 1, 2 ст.3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд не погоджується з висновками ДПІ в Суворовському районі м. Одесі щодо порушень ТОВ «ТД Агровіта»за правочинами, укладеними з ПП «БСК - ЮГ», ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» ПП «Панкропс»та TOB «Пальміра Агро» з огляду на таке.

Дослідивши відображені в Акті перевірки висновки, суд встановив , що ДПІ у Суворовському районі м. Одесі не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій.

З положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ПП «БСК - ЮГ», ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат», ПП «Панкропс»та TOB «Пальміра Агро»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд критично ставиться до висновків ДПІ у Суворовському районі щодо вчинення позивачем правочинів з ознакою нікчемності, оскільки в матеріалах справи наявна довідка № 351/23-2 від 16.09.2011 р. «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «ТД Агровіта»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «БСК - ЮГ»за період січень березень 2011 року, у якій зазначається, що документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «БСК - ЮГ»їх вид, обсяг, якість та розрахунки також встановлено, що TOB «ТД Агровіта»відображено в податковому обліку господарські операції та розрахунки із ПП «БСК - ЮГ»(а/с. 130-132).

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наданих первинних документів, у період взаємовідносин позивача з ПП «БСК - ЮГ», воно було належним чином зареєстроване.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В межах зазначених правочинів, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів, які наявні в матеріалах справи (а/с.76-129).

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що дослідження в ході перевірки первинних документів в підтвердження здійснення господарських операцій є правом та обовязком субєкта владних повноважень, а, отже, перешкоджання субєктом господарювання у вчиненні законних прав та обовязків субєкта владних повноважень, породжує законодавчо визначені процедури отримання необхідних документів та певні правові наслідки.

В ході розгляду справи представником відповідача не надано доказів в підтвердження вчинення дій, необхідних для отримання первинних документів в ході проведення перевірки, як і фактів перешкоджання субєкту господарювання в отриманні документів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як встановлено у судовому засіданні, висновки відповідача про те, що ТОВ «ТД Агровіта»порушено ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не знайшли свого підтвердження та не містять під собою правового підґрунтя.

Податковим органом в акті перевірки від 16 травня 2011 р. зроблено висновок про те, що позивачем був вчинений правочин, який не спрямований на настання правових наслідків та є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Копії платіжних документів наявні в матеріалах справи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання, в матеріалах справи немає.

Крім того, суд критично ставить до висновку ДПІ в Суворовському районі м. Одеси про те, що фактичне місце знаходження підприємства не встановлено (а/с. 20), з огляду на наступне.

22 квітня 2011 року генеральний директор Юрченко Р.О. листом № 2204/1 повідомив ДПІ в Суворовському районі м. Одеси про зміну адреси підприємства і вказав адресу: м. Одеси, пров. Волжський, 3.

Листом № 14111/10/29-203 від 04.05.2011 року відповідач по справі повідомив ТОВ «ТД Агровіта»про необхідність внесення змін до ЄДР про зміну адреси.

Із дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру від 12.05.2011 року вбачається, що станом на 12.05.2011 р. юридична адреса позивача: м. Одеса, пров. Волжський, 3, стан юридичної особи зареєстровано, керівник Юрченко Р.О. (а/с. 8).

Суд також вважає неправомірним посилання відповідача на повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 06.05.2011 року № 728/29-2, оскільки, згідно з пунктом 68.1 статті 68 розділу II Кодексу орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внесення будь-яких інших записів до ЄДР повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 розділу 2 «Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 07.12.2005 р. N 121/560/406 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2005 р. за N 1523/11803, Держпідприємництво України, державний реєстратор протягом дня, але не пізніше 10 год. 00 хв. наступного робочого дня, передає з бази даних ЄДР суб'єктам інформаційного обміну повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, що надходять до цієї бази від державних реєстраторів (у тому числі про внесення до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу).

Якщо запит формується засобами АІС «РПП», то до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб відповідного рівня автоматично вносяться дані про подання запиту (змінюється стан платника податків). Якщо запит формується без використання АІС «РПП», то копія запиту надається до підрозділу реєстрації та обліку платників податків для внесення відповідної відмітки до названих баз даних (змінюється стан платника податків).

Запити на встановлення місцезнаходження (місця проживання) оформлюються на кожного платника податків окремо.

Підрозділ реєстрації та обліку платників податків не пізніше наступного робочого дня після отримання від підрозділу податкової міліції інформації щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків готує та надає керівнику (заступнику керівника) органу державної податкової служби пропозиції щодо зміни стану платника податків у вигляді переліку для затвердження із зазначенням стану платника, який внесено до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб, та нового стану. До переліку додаються надані підрозділом податкової міліції матеріали щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків, зазначених у переліку.

На підставі затвердженого керівником (заступником керівника) переліку, підрозділ реєстрації та обліку платників податків вносить відповідні зміни щодо стану платника податків до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, структурні підрозділи органу державної податкової служби вносять пропозиції у вигляді висновку керівнику (заступнику керівника) органу державної податкової служби про доцільність/недоцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи її за місцезнаходженням.

У разі прийняття керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, підрозділ реєстрації та обліку платників податків формує та надсилає державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП.

Тоді як, в судовому засіданні встановлено, що інформацію від державного реєстратора органи податкової служби отримали 31.05.2011 р., згідно якої юридична адреса позивача: 65007, м. Одеса, провулок Волжський, 3. При цьому, відповідачем 16.05.2011 року був складений Акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ТД Агровіта»з питань правомірності нарахувань податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

З приписів зазначених вище нормативних актів вбачається, що субєктом владних повноважень /ДПІ у Суворовському районі м. Одеси / не дотримано передбаченого переліку дій, для встановлення правових підстав щодо складання висновку про відсутність юридичної особи ТОВ «ТД Агровіта»за місцезнаходженням та про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ТД Агровіта»з питань правомірності нарахувань податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси стосовно складання акту від 16.05.2011 року № 480/23-1/23991246 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ТД Агровіта»код ЄДРПОУ 23991246 з питання правомірності нарахувань податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року», суд відмовляє в її задоволенні.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильностінарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення,ата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведеної норми чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього повноважень надано право щодо проведення перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим Кодексом України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень не виносилось податкове повідомлення рішення, тоді як у висновку Акту № 480/23-1/23991246 від 16.05.2011 р. відображені висновки про встановлення порушень.

Статтею 58 ПК України встановлюють повноваження контролюючих органів щодо визначення ним грошових зобовязань, прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, суд приходить до висновку про порушення субєктом владних повноважень приписів чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агровіта»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ДПІ в Суворовському районі м. Одеси щодо визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «ТД Агровіта», з контрагентами - постачальниками, покупцями у лютому 2011 року.

Визнати неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених ТОВ «ТД Агровіта»у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агровіта»до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ДПІ в Суворовському районі м. Одеси щодо визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «ТД Агровіта», з контрагентами - постачальниками, покупцями у лютому 2011 року.

Визнати неправомірними дій ДПІ в Суворовському районі м. Одеси, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених ТОВ «ТД Агровіта»у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

06 березня 2012 року.