№ 22103288, 05.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7897/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Одесавинпром»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Одесавинпром»(далі ПрАТ «Одесавинпром») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), в якій позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомленнярішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 17.06.2011 року № 0000771620.

У своєму позові позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань достовірності визначення обєкту оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Глассрайз»за період грудень 2010 року складено акт від 08.06.2011 року № 245/16-2/00412027/38, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1. п.7.2., пп.7.4.5. п. 7.4. , пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період грудень 2010 року у розмірі 119598 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 08.04.2011 року № 96/23-214/37223949, в якому вказано про відсутність у ТОВ «Глассрайз»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, підприємство не знаходилось за своїм місцезнаходженням, у звязку з чим угоди, Укладені цим підприємством, мають ознаки нікчемності. Позивач незгоден з такою позицією податкового органу, та на підтвердження своєї думки вказує на обставини господарських операцій з зазначеною юридичною особою та документи, якими це підтверджується, в тому числі договір, видаткові накладні, податкові накладні, копії платіжних доручень. Також позивач у своєму позові спростовує інформацію щодо незнаходження його контрагента за своїм місцезнаходженням та вказує на довідку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ТОВ про результати зустрічної перевірки «Глассрайз»щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПрАТ «Одесавинпром»за грудень 2010 року, в якій не встановлено будь-яких розбіжностей з відомостями, отриманими від позивача. Посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість»позивач стверджує, що ним дотримано всіх його вимог під час формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 56-58), в яких зазначив, що під час проведення перевірки ПрАТ «Одесавинпром»було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року за господарськими взаємовідносинами позивача з ТОВ «Глассрайз». Відповідно до акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 08.04.2011 року № 96/23-214/37223949 у ТОВ «Глассрайз»були відсутні необхідні умови для вчинення ним господарської діяльності, воно не знаходилось за своїм місцезнаходженням, у звязку з чим угоди, укладені ним, мають ознаки нікчемності. Відповідно до інформаційної бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТОВ «Глассрайз»сформовано податкові зобовязання з ПрАТ «Одесавинпром»на загальну суму 717590,64 грн., в тому числі ПДВ 119598,44 грн. Посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи наявність ознак нікчемності угод, укладених ТОВ «Глассрайз», відповідач вказує на неналежне оформлення податкових накладних та безпідставного віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту ПрАт «Одесавинпром»за грудень 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обґрунтування, викладені в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 06.06.2011 року по 07.06.2011 року співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Одесавинпром»(код за ЄДРПОУ 00412027) з питання достовірності визначення обєкту оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Глассрайз»(код за ЄДРПОУ 37223949), за період грудень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 08.06.2011 року № 245/16-2/00412027 (а.с. 10-20)

Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення ПрАТ «Одесавинпром»пп. 7.2.1. п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4., пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет, за період грудень 2010 року у розмірі 119598 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки 17.06.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000771620, яким ПрАТ «Одесавинпром»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 179397,00 грн., в тому числі за основним платежем 119598,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями 59799,00 грн. (а.с. 21).

Не погодившись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до ДПА в Одеській області , за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13.07.2011 року № 24429/10/25-0007, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняте податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 22-26).

ПрАТ «Одесавинпром»звернувся з повторної скаргою до ДПА України, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 26.09.2011 року № 2114/6/10-2115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняте податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА України в Одеській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги без змін.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у звязку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обовязковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року позивач задекларував суму податкового кредиту за рахунок придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операція, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою (р. 10.1) у сумі 5820733 грн., в тому числі 119598,44 грн. за сплачені суми ПДВ під час придбання товару у ТОВ «Глассрайз»(а.с. 148-155).

Судом встановлено, що ПрАТ «Одесавинпром»здійснює діяльність із вироблення алкогольних напоїв відповідно до ліцензії серії АБ № 108324 № 367 від 26.04.2011 року (а.с. 190).

Між ЗАТ «Одесавинпром»(покупець) та ТОВ «Глассрайз»(постачальник) було укладено договір поставки від 22.11.2010 року № 22-110, згідно із яким постачальник зобовязується поставити стекло пляшку (товар) згідно з ДСТУ, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (а.с. 78-80). Умовами вказаного договору також передбачено, що поставка товару здійснюється у транспортних палетах автомобільним транспортом на умовах DDU склад покупця відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2000. Згідно зі специфікацією до цього договору товар поставляється на склад покупця, розташований за адресою: Одеська область, с. Розівка, вул. Привокзальна, 1а.

На підставі договору поставки від 22.11.2010 року № 22-110 протягом грудня 2010 року здійснювалась поставка товару, що підтверджується видатковими накладними від 06.12.2010 року № РН-0000022 (сума ПДВ 51371,84 грн.) (а.с. 86), від 06.12.2010 року № 0000023 (а.с. 88), від 07.12.2010 року № 0000024 (сума ПДВ 12842,96 грн.) (а.с. 93), від 07.12.2010 року № РН-0000025 (а.с. 95), від 27.12.2010 року № РН-0000059 (сума ПДВ 10433,28 грн.) (а.с. 97), від 27.12.2010 року № 0000060 (а.с. 99), від 27.12.2010 року № РН-0000061 (сума ПДВ 38528,88 грн.) (а.с. 101), від 27.12.2010 року № РН-0000062 (а.с. 103), від 30.12.2010 року № РН-0000063 (сума ПДВ 6421,48 грн. ) (а.с. 107), від 30.12.2010 року № РН-0000064 (а.с. 109).

Протягом грудня 2010 року за вищевказаним договором ТОВ «Глассрайз», яке відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.10.2010 року № 100304912 (а.с. 72) зареєстровано платником податку на додану вартість, видавало позивачеві податкові накладні на загальну суму ПДВ 119598,44 від 06.12.2010 року № 68 на суму ПДВ 51371,84 грн. (а.с. 87), від 07.12.2010 року № 69 на суму ПДВ 12842,96 грн. (а.с. 94), від 27.12.2010 року № 105 на суму ПДВ 10433,28 грн. (а.с. 98), від 27.12.2010 року № 106 - на суму ПДВ 38528,88 грн. (а.с. 102), від 30.12.2010 року № 107 на суму ПДВ 6421,48 грн. (а.с. 108). Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що відомості, викладені у видаткових накладних та податкових накладних, відповідають одна одній.

Крім того, на підтвердження здійснення доставки відповідно до умов зазначеного договору, до суду надані копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що поставка товару відбувалась на замовлення ТОВ «Глассрайз»від вантажовідправника ТОВ «Глассрайз»до вантажоодержувача ЗАТ «Одесавинпром»з пункту навантаження, розташованого у пгт Ракитне до пункту розвантаження, розташованого за адресою: Одеська область, с. Розовка (а.с. 138-147). Також до суду надані прибуткові ордери щодо отримання поставленого товару та рух отриманого товару по складу позивача (а.с. 156-165). Оренда позивачем складських приміщень, на адресу яких відбувалась поставка товару, підтверджується договором оренди від 27.12.2007 року № 27/юр, а також актом приймання-передачі зазначеного приміщення від орендодавця за вказаним договором від 27.12.2007 року (а.с. 191-197).

Факт оплати постачальнику товару, в тому числі сум ПДВ, підтверджується виписками по рахунку позивача, відкритому у ООДАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»м. Одеса (а.с. 112-116) та відповідними копіями платіжних доручень (а.с. 117-123).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, первинними документами, що підтверджують господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Глассрайз», є видаткові накладні, в яких фіксуються всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки про виявлені порушення ґрунтуються на відомостях, викладених в акті про неможливість проведення документальної виїзної перевірки одного із постачальників позивача ТОВ «Глассрайз», складеному ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, в якому, зокрема, йдеться про відсутність у «Глассрайз»необхідних умов для ведення господарської діяльності, власних основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, технічного персоналу, фахівців, виробничих активів, а також про відсутність контрагента позивача за його місцезнаходженням.

Судом також досліджена копія акта про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Глассрайз»щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року від 07.04.2011 року № 96/23-214/37223949, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (а.с. 124-131), в якому відсутні необхідні підписи посадових осіб податкового органу, що склав такий акт, та директора підприємства, яке перевірялось, тобто, зазначений доказ не містить у собі належним чином оформлених фактичних даних, у звязку з чим не може розглядатися судом як належний та допустимий доказ у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Натомість, всупереч вищезазначеним нормам права відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки від 08.06.2011 року № 245/16-2/00412027, складеному за результатом перевірки ВАТ «Одесавинпром», та акті перевірки від 08.04.2011 року № 96/23-214/37223949, складеному за результатом перевірки ТОВ «Глассрайз». Сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Поряд з цим, судом встановлено, що ТОВ «Глассрайз»не виступає виробником продукції, яка поставлялась ним позивачеві, а закупало зазначену продукцію у ВАТ «Рокитнівський скляний завод»відповідно до договору поставки від 16.11.2010 року № 095/04 (а.с. 38-40), у звязку з чим у постачальника позивача відсутня необхідність мати відповідних фахівців та виробничі активи, тоді як на підприємстві працює 6 осіб, про що зазначено відповідачем в акті перевірки, складеному відносно позивача. Також судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Глассрайз»є орендарем нежитлового приміщення площею 22,9 кв. м у вигляді офісного приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Мельницька, 29, що підтверджується відповідним договором оренди від 31.08.2010 року (а.с. 34-37).

При цьому чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у звязку з чим висновок щодо відсутності таких умов у певного підприємства має оціночний характер, що базується на припущенні, у звязку з чим такий висновок не відповідає вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 02.03.2011 року № 190/16-2/37223949/21 про результати зустрічної звірки ТОВ «Глассрайз»щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ЗАТ «Одесавинпром»за грудень 2010 року, складена СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, якою не встановлено будь-яких порушень вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у звязку з чим така угода не є нікчемною, а може бути оспорюваним правочином. Крім того, відповідачем не доведена наявність хоча б однієї з перелічених у ст. 203 обставин, яка б свідчила про те, що відповідний правочин не може вважатися чинним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Однак відповідачем належним чином не доведений ані факт самого порушення публічного порядку з боку позивача, ані факт наявності у нього відповідного умислу, у звязку з чим необґрунтованим є посилання відповідача на вищезазначені норми права як підстави вважати договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ «Глассрайз, нікчемним.

Надані до суду первинні документи відповідають вимогам, встановленим вищевказаними положеннями Закону, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення правочину з придбання позивачем товару у ТОВ «Глассрайз», що повністю спростовує висновки перевірки щодо виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача, в тому числі щодо нікчемності укладеного з ТОВ «Глассрайз»договору поставки.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач у своєму акті перевірки та запереченнях, субєктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності вищезгаданого правочину, суд вважає безпідставними висновки СДПІ по роботі з ВПП про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за період грудень 2010 року у сумі 119598 грн.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Одесавинпром»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі 17.06.2011 року № 0000771620, яким приватному акціонерному товариству «Одесавинпром» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 179397,00 грн., в тому числі за основним платежем 119598,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями 59799,00 грн.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 05.03.2012 року.

Суддя С.М.Корой

05 березня 2012 року.