№ 22103000, 24.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7326/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року           Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стройінжсервіс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 29.06.2011 року по 30.06.2011 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена невиїзна документальна перевірка ПП щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №187/23-213/20958886 від 30.06.2011 року, на підставі якого ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003752301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365363 грн., в тому числі 292290 грн. за основним платежем, та 73073 грн. за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456705 грн., в тому числі 365364 грн. за основним платежем, та 91341 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 3-14, 70-75).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.3 а.с. 72-76).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване 29.05.1996 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.1 а.с. 16).

В період з 29.06.2011 року по 30.06.2011 року ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ПП щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №187/23-213/20958886 від 30.06.2011 року, в якому зазначено про порушення ПП вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 365364 грн., та вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 292290 грн..

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем що у 2008 році було віднесено до складу валових витрати по операціям з ТОВ «Інсайд-Груп»в сумі 1461456 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 292290 грн. до свого податкового кредиту. Разом з тим, в межах розслідування кримінальної справи №20120110006, порушеної у відношенні невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.3, 212 ч.2 КК України, було допитано в якості свідка засновника та директора ТОВ «Інсайд-Груп» ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував зазначене підприємство без мети здійснення господарської діяльності на прохання невстановлених осіб, після реєстрації підприємства таку діяльність не здійснював, бухгалтерські документи не складав та не підписував. Вказане свідчить про безтоварність операцій ТОВ «Інсайд-Груп»з його контрагентами, в тому числі і ПП, яке в свою чергу не мало право відносити витрати по таким операціям до складу валових, та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту, оскільки усі правочини між ПП та ТОВ «Інсайд-Груп»є фіктивними та не були направлені на створення реальних наслідків (т.1 а.с.17-37).

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003752301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365363 грн., в тому числі 292290 грн. за основним платежем, та 73073 грн. за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456705 грн., в тому числі 365364 грн. за основним платежем, та 91341 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 38-40).

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки та протиправними спірні податкові повідомлення-рішення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що основними видами діяльності ПП є будівництво будівель та інших споруд, доріг, діяльність у сфері інжинірингу та виробництво будівельних металевих конструкцій (т.1 а.с.16).

З метою здійснення цієї діяльності у перевіряємому періоді ПП придбавало у ТОВ «Інсайд-Груп»будівельні матеріали, фурнітуру, витратні матеріали та обладнання, що оформлювалося видатковими накладними (т.1 а.с.76-110).

          Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

          На підставі зазначених норм витрати по оплаті придбаних у ТОВ «Інсайд-Груп» товарів були включені ПП до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ПП податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді (т.1 а.с.111-145).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ), право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач та його контрагент ТОВ «Інсайд-Груп» на момент здійснення вказаних господарських операцій, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ПП податкових накладних від ТОВ «Інсайд-Груп»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаних витрат по операціям з ТОВ «Інсайд-Груп»до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що угоди між ПП та цим контрагентом були фіктивними, укладеними без наміру настання реальних наслідків, тобто безтоварними, а тому ці угоди відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України визнані нікчемними.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ПП та ТОВ «Інсайд-Груп»у встановленому законом порядку недійсними.

Зазначені висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме доказами перевезення придбаних будівельних матеріалів відповідно до договору оренди транспортних засобів з ТОВ «Санта»№С0108 від 01.01.2008 року, договорами на виконання будівельних та ремонтних робіт з ВАТ «Одеський припортовий завод»та ТОВ «Санта», актами виконаних робіт за цими договорами та відомостями ресурсів, що підтверджують використання придбаних у ТОВ «Інсайд-Груп»матеріалів в господарській діяльності (т.1 а.с. 146-245, т.2, т.3 а.с.24-36).

Також ці висновки суперечать і самому акту спірної перевірки від 30.06.2011 року, та акту планової виїзної перевірки ПП від 29.01.2009 року за той же період діяльності, відповідно до яких перевіряючими не було встановлено порушень податкового законодавства в частині визначення скоригованого валового доходу ПП, який було сформовано в тому числі за рахунок використання позивачем у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Інсайд-Груп»будівельних матеріалів (т.1 а.с.24-25, т.3 а.с.37-71).

Крім цього, в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень рішень ДПІ посилалася на факт порушення стосовно ТОВ «Інсайд-Груп»кримінальної справи №20120110006 у відношенні невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.3, 212 ч.2 КК України (т.3 а.с. 85-88).

З акту спірної перевірки вбачається, що вона була призначена на виконання постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області, винесеної 11.02.2011 року в межах вказаної кримінальної справи (т.1 а.с. 17)

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно п.86.9. ст.86 Податкового Кодексу України, який діяв на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи відсутність вироку по вказаній кримінальній справі, що набрав законної сили, суд вважає, що ДПІ не мала повноважень на прийняття спірних повідомлень-рішень.

Крім цього, на думку суду, сам по собі факт порушення кримінальної справи, не може бути безперечним доказом нікчемності будь-якої угоди, в тому числі в даному випадку угод між ПП та ТОВ «Інсайд-Груп», виконання яких підтверджується вказаними вище доказами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення №0003752301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365363 грн., в тому числі 292290 грн. за основним платежем, та 73073 грн. за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14.07.2011 року, яким ПП було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456705 грн., в тому числі 365364 грн. за основним платежем, та 91341 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП про визнання протиправними та скасування цих рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ЦК України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Стройінжсервіс» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 14 липня 2011 року №0003732301/0 про збільшення Приватному підприємству «Стройінжсервіс»суми грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 365364 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 91341 грн., та від 14 липня 2011 року №0003752301/0 про збільшення Приватному підприємству «Стройінжсервіс»суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 292290 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 73073 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик                                                                                          

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 14 липня 2011 року №0003732301/0 про збільшення Приватному підприємству «Стройінжсервіс» суми грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 365364 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 91341 грн., та від 14 липня 2011 року №0003752301/0 про збільшення Приватному підприємству «Стройінжсервіс» суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 292290 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 73073 грн..

24 лютого 2012 року.