№ 22102946, 17.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2806/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Стеценко О.О.

суддів - Левчук О.А.,

- Завальнюк І.В.,

при секретарі- Колотовічевій Г.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс»до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2011 року № 000448, № 000449,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «АКВАВІНТЕКС» (далі позивач) з позовом (т.1 а.с.4-9) до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі відповідач або Департамент САТ), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2011 року № 000448 та № 000449, якими відповідач застосував до позивача фінансові санкції у розмірі 11228787,78 грн. та 112725,36 грн. відповідно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у податкового органу були відсутні обставини за наявності яких було можливим проведення фактичної перевірки позивача. Так, пп. 80.2.3. п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України, відповідно до якого була проведена фактична перевірка визначає як обовязкову, наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. В той же час громадянин ОСОБА_2, на підставі звернення якого була проведена перевірка позивача, виступав як власник патенту, а не як покупець (споживач). При формуванні питань програми перевірки та проведенні фактичної перевірки за заявою громадянина ОСОБА_2 щодо встановлення фактів використання позивачем патенту на корисну модель №46455 «спосіб закупорки вина в скляну тару»відповідач вийшов за межі встановлення фактів щодо порушення позивачем прав громадянина ОСОБА_2 на винаходи та корисні моделі і здійснив фактичну перевірку виробництва підакцизних товарів без наявності обставин, зазначених у п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначив, що відповідно до оскарженого ним рішення №000448, до нього були застосовані фінансові санкції за порушення ст.ст. 2 і 3 Закону України Закон №481/95-ВР від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі «Закон №481/95»), а саме за виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, на підставі абз.3 ч.1 ст.17 Закону №481/95. Позивач вказує на те, що абз.3 ч.1 ст.17 цього Закону передбачає відповідальність виключно за виробництво алкогольних напоїв, в тому числі виноробної продукції, без наявності ліцензії, яка у нього малась, тобто, на думку позивача, фінансові санкції за виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії, застосовані до нього безпідставно, адже Закон №481/95 не передбачає відповідальності за виробництво алкогольних напоїв при наявності ліцензії, у додатку до якої не перелічені знаки для товарів та послуг, під якими така продукція вироблялась. Позивач також вважає необґрунтованим рішення № 000449, яким на підставі абз.15 ч.2 ст. 17 Закону №481/95 на нього накладено фінансову санкцію в розмірі 112725,36 грн. за реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв. Позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви (т.1 а.с. 122-128) в яких, зокрема, вказав, що відповідачем не вказується спосіб здійснення фальсифікації згідно статті 12 закону України «Про виноград та виноградне вино». Як стверджує позивач висновок про фальсифікацію ним алкогольних напоїв є необґрунтованим з огляду на те, що в самому Акті перевірки вказується, що перевіряючим не було надано доступу до лабораторії, цеху по переробці винограду, купажного цеху та інших виробничих приміщень, в звязку з чим на думку позивача було неможливо обєктивно встановити наявність порушень технології виробництва алкогольних напоїв.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача вважала позов необґрунтованим, прийняті рішення про застосування фінансових санкцій правомірними, просила в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у запереченні на адміністративний позов (т.2 а.с. 22-28) та додаткових письмових поясненнях (т.2 а.с. 43-46).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «АКВАВІНТЕКС» зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 01.10.1997 року (т.1 а.с.10).

З 18 по 28 січня 2011 року, відповідно до наказу № 3 від 17.01.2011 року регіонального управління департаменту САТ в Одеській області та направлення № 2 від 17.01.2011 року регіонального управління департаменту САТ в Одеській області на підставі п.80.2.3. ст.80 Податкового кодексу України, було проведено фактичну перевірку позивача з питань незаконного виготовлення підакцизної продукції та інших питань провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв за період з 01.03.2010 року по 01.01.2011року (т.1 а.с. 34-35).

Результати перевірки оформлені Актом № 5/03-25040503 «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс»з питань законності виробництва вин виноградних за період з 01.03.2010 року по 01.01.2011 року», складеного 31 січня 2011 року (т.1 а.с. 11-29) (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки (т.1 а.с. 27-28), перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог ч.2 ст.7 Закону України №2662-IV «Про виноград та виноградне вино» та п. 1.5. КД У 00011050-15.93.12-02:2008 «Основні правила виробництва та зберігання тихих вин», а саме встановлено факт переводу виноматеріалів солодких десертних у міцні кріплені;

- встановлено факт виготовлення та реалізації вин «Біле міцне»та «Червоне міцне»із знаком для товарів та послуг «Старий монах»із ознаками фальсифікації загальною вартістю 181523,48 грн.;

- вимог статті 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: встановлено факт виготовлення вин виноградних із знаками для товарів і послуг, не внесеними у додаток до ліцензії у кількості 186072 пляшок місткістю 0,7 л. (знак для товарів та послуг «Старий монах») та 345208 пляшок місткістю 1,0 л. (знак для товарів та послуг «ГРААЛЬ») на загальну суму 4892717,72 грн.; встановлено факт виготовлення вин виноградних, не внесених у додаток до ліцензії, та реалізованих на експорт, загальною вартістю 91091,4 доларів США.

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивач 04.02.2011 року за №51 надав заперечення до нього Начальнику РУ Департаменту САТ ДПА України в Одеській області. (т.1. а.с. 30-33).

На підставі висновків Акту перевірки, відповідач 23.03.2011 року прийняв наступні рішення про застосування фінансових санкцій до позивача:

- № 000448, яким до позивача за порушення ст.ст. 2, 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме за виробництво алкогольних напоїв зі знаками для товарів і послуг, які не внесені у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв на підставі абзацу 3 ч.2 ст.17 даного закону застосовано фінансові санкції у розмірі 11228787,78 грн. (т.1 а.с. 39).

- № 000449, яким до позивача за порушення ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме за реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв на підставі абзацу 15 ч.2 ст.17 даного Закону застосовано фінансові санкції у розмірі 112725,36 грн. (т.1. а.с. 37).

Відповідачем надано до суду розрахунок суми фінансових санкцій, застосованих до позивача (т.2 а.с. 40-41).

Як зазначено у рішенні № 000448, підставою для його прийняття є встановлене, згідно Акту перевірки, порушення позивачем ст.ст. 2, 3 Закону №481/95, відповідно до яких виробництво алкогольних напоїв здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії, а саме виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

У Акті перевірки працівники регіонального управління департаменту САТ в Одеській області зробили висновок про порушення відповідачем ч.8 ст.3 Закону України №481/95, яке вбачається у використанні позивачем знаків для товарів та послуг, не внесених у додаток до ліцензії. Зокрема, згідно Акту перевірки, позивачем виготовлено вин виноградних, маркованих етикетками з використанням знаків для товарів і послуг «Старий монах», «ГРААЛЬ»та «ГРААЛЬ Тамянка», не внесеними у додаток до ліцензії на загальну суму 4892717,72 грн., чим порушено вимоги статті 3 Закону України № №481/95. Крім цього, у період з 01.03.2010 року по 01.01.2011 року позивачем вироблено та реалізовано на експорт вина столові полусолодкі під торговими марками Токай «Фурминт», Токай «Харшевелю», Токай «Дьендь Мушкоталь», Токай «Кюве», Токай «Регі Варош», Токай «Корменет», які також не внесені у додаток до ліцензії, на загальну суму 91091,4 доларів США.

Відповідно до ст.16 Закону України № 481/95, Постанови Кабінету міністрів України № 940 від 07.08.2001 року «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору», «Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 71 від 10.02.2007 року, у відповідача відсутні повноваження з контролю за порядком використання знаків для товарів та послуг.

В оскарженому рішенні №000448, підставою для накладення штрафу відповідач зазначає порушення позивачем ст.ст. 2, 3 Закону України № 481/95, а саме виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України № 481/95, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії. Згідно з п.14.1.99. Податкового кодексу України, ст.14 Господарського кодексу України, ст.1 Закону №481/95, ліцензія документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку. Відповідач вважає, що додаток до ліцензії є її невід'ємною частиною, а тому випуск позивачем продукції, на якій міститься маркування знаками для товарів та послуг, які (знаки) не внесені у додаток до ліцензії, можна ототожнити з випуском продукції без наявності ліцензії. Такий довід відповідача суд не приймає до уваги у звязку з тим, що ліцензія і додаток до неї виконують різні функції та є різними за своєю правовою природою документами: ліцензія засвідчує право на здійснення певного виду господарської діяльності у даному випадку здійснювати виробництво алкогольної продукції, у той час як додаток до ліцензій визначає види алкогольних напоїв, які має право виробляти ліцензіат та закріплює перелік знаків для товарів і послуг, які можуть використовуватись при маркуванні продукції, тобто виконує посвідчувальну функцію, а тому ототожнювати ці документи, як це робить відповідач, немає підстав.

Позивач надав суду копію ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (виноробної продукції) серії АВ № 730635 з додатками на 6 аркушах, реєстраційний номер 374 (далі ліцензія № 374), з терміном дії з 18.03.2008 року до 18.03.2013 року (т.1 а.с.71-77). Про наявність вказаної ліцензії у позивача вказано в Акті перевірки (т.1 а.с.14), тобто з приводу наявності у позивача ліцензії спір між сторонами відсутній. Абзацом 2 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії. Як вбачається з наведеної норми, Закон пов'язує можливість застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за виробництво алкогольних напоїв лише з відсутністю ліцензії у виробника такої продукції. Відповідач розширено тлумачить наведену норму та у своєму рішенні про застосування фінансових санкцій доповнює законодавче формулювання таким доповненням, як "виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв".

Суд вважає, що правова норма, яка встановлює вид та міру відповідальності, якою є абзац 3 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95, не підлягає розширеному тлумаченню і її зміст слід розуміти буквально, тобто так, що відповідальність настає виключно за виробництво алкогольних напоїв за відсутності ліцензії. Такий висновок суду підтверджується й аналізом п.2.12. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого до основних завдань відповідача відноситься застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, тобто відповідач має право застосовувати фінансові санкції лише у випадках, які прямо передбачені законодавством.

Посилання відповідача на ч.8 ст.3 Закону України № 481/95 суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до вказаної норми одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку. Таким чином, у додатку до ліцензії вказується перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які має право виробляти суб'єкт господарювання, а також міститься перелік знаків для товарів і послуг, які можуть використовуватись суб'єктом господарювання при маркуванні вироблених алкогольних напоїв.

Як зазначено у рішенні № 000449, підставою для його прийняття є встановлене Актом перевірки порушення позивачем ст.1 Закону України № 481/95, а саме реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв. Так, згідно Акту перевірки у травні 2010 року позивачем було переведено 258 дал виноматеріалу десертного солодкого червоного «Соборне»у виноматеріал ординарний міцний червоний «Сузіря осяйне»(ТІ У 18.8808-2001). В травні 2010 року в цех розливу поступило на розлив 258 дал виноматеріалу кріпленого міцного червоного, з якого вироблено та передано на склад готової продукції 3672 пляшки місткістю 0,7 л вина «Кріплене червоне»із знаком для товарів та послуг «Старий монах»вартістю 34737,12 грн. Також у травні 2010 року позивачем було переведено 253 дал виноматеріалу ординарного десертного солодкого білого «Чорне море»у виноматеріал ординарний міцний білий «Сузіря осяйне»(ТІ У 18.8808-2001). В травні 2010 року в цех розливу поступило на розлив 253 дал виноматеріалу кріпленого міцного білого, з якого вироблено та передано на склад готової продукції 3600 пляшок місткістю 0,7 л вина «Кріплене біле»із знаком для товарів та послуг «Старий монах»вартістю 34056 грн. У звязку з цим в Акті перевірки робиться висновок про встановлення факту переводу виноматеріалів кріплених десертних солодких у кріплені міцні ординарні, чим, нібито, порушено вимоги ч.2 ст.7 Закону України «Про виноград та виноградне вино»та п.1.5. КД У №2662 00011050-15.93.12-02:2008 «Основні правила виробництва та зберігання тихих вин», а саме: вина міцні виготовляються з частково збродженого сусла, в якому вміст спирту природного бродіння становить не менше 4,2 відсотка об'ємних. Вина десертні солодкі та десертні лікерні виготовляються з частково збродженого сусла, в якому вміст спирту природного бродіння становить не менш як 1,2 відсотка об'ємних. В Акті перевірки зроблено висновок про те, що чинними нормативними документами не передбачено виготовлення кріплених міцних вин шляхом переводу десертних виноматеріалів у кріплені міцні. Крім того, згідно Акту перевірки, у червні 2010 року позивач придбав у ЗАТ «Вікторія»500,2 дал виноматеріалу кріпленого міцного білого «Приморський»та 300,5 дал виноматеріалу кріпленого міцного червоного «Приморський». Даний виноматеріал було оприбутковано як Білий міцний та Червоний міцний. Далі вказані партії виноматеріалів були направлені в купаж як виноматеріали «Сузіря осяйне»біле та «Сузіря осяйне»червоне. В подальшому з вказаних виноматеріалів були виготовлені вина під назвою «Біле міцне»із знаком для товарів та послуг «Старий монах»та «Червоне міцне» із знаком для товарів та послуг «Старий монах». Згідно Акту перевірки (т.1 а.с.18-19) у цех розливу готової продукції поступило виноматеріалу білого міцного на 20 дал більше, а червоного міцного на 20 дал менше, ніж відпущено з купажного цеху. На думку перевіряючих, наведені вище факти свідчать про умисне, з корисливою метою, виготовлення алкогольних напоїв з порушенням технології та з неправомірним використанням знака для товарів та послуг, що, згідно з абзацом 17 ст.1 Закону №481/95, повинно кваліфікуватися як фальсифікація.

На підставі викладеного, перевіряючими зроблено висновок про фальсифікацію позивачем вина на загальну суму 181523,48 грн. Однак, враховуючи вартість реалізації позивачем вина «Старий монах»згідно прайс-листу від 20.12.2010 року (т.2 а.с.190) в рішенні про накладення фінансових санкцій № 000449 вказано, що позивач здійснив фальсифікацію алкогольних напоїв на загальну суму 112725,36 гривень.

Суд вважає висновки Акту перевірки щодо фальсифікації позивачем алкогольних напоїв на суму 181523,48 грн. і рішення №000449 про накладення фінансових санкцій, необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно абз.17 ст.1 Закону України № 481/95 фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. Даний закон містить тільки загальне визначення фальсифікації. Способи фальсифікації вин описані в Законі України №2662-IV від 16.06.2005 року «Про виноград та виноградне вино»(далі Закон №2662). Згідно п.32 ст.1 Закону №2662 фальсифікація вин, вермутів, коньяків України і бренді умисна з корисливою метою підробка вин, вермутів, коньяків України, бренді за походженням (місцем виробництва) або їх складом шляхом додавання нешкідливих чи шкідливих для здоров'я людини речовин, а також виготовлення винних і коньячних сурогатів у процесі виробництва, транспортування, зберігання та продажу.

Стаття 12 цього ж Закону містить детальний перелік способів фальсифікації виноробної продукції: нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що містять цукор, у тому числі виноградного походження, для штучного підвищення вмісту спирту у винах, підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних і коньяків України; додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витяжок і відварів з плодів і ягід; підробка дешевих вин, вермутів, коньяків України та бренді під кращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрактивності, імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; штучна ароматизація рослинними екстрактами чи запашними речовинами органічного синтезу; додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подібних штучних речовин); виготовлення сурогатів вин і коньяків України шляхом використання виноматеріалів, вироблених екстракцією водою виноградних вичавок або ізюму; виготовлення сурогатів вин за відсутності продуктів переробки винограду; підробка вина за походженням, місцем виробництва, сортовим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого асортименту; етикетування, що не відповідає вимогам законодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин, вермутів, коньяків України і бренді; вироблення фальсифікованих коньяків України з коньячного спирту, який витримано менш як 3 роки, або з коньячного спирту, термін витримки якого менше, ніж передбачено технологічною інструкцією на виробництво цього найменування коньяку; збільшення екстрактивності коньячних спиртів та коньяків шляхом додавання дубового екстракту та інших подібних речовин, а також додавання ефірних масел, есенцій, ароматизаторів та інших подібних речовин.

Перевіряючими зроблено висновок про фальсифікацію позивачем вин на загальну суму 181523,48 грн. без посилання на ст.12 Закону №2662 і без вказівки яким саме з перелічених в Законі № 2662 способом позивач здійснював вказану фальсифікацію.

Суд не приймає до уваги доводи Акту перевірки щодо порушення позивачем технології виробництва кріплених міцних вин внаслідок використання кріпленого десертного виноматеріалу. В ч.2. ст.7 Закону України №2662, на яку посилається податковий орган в Акті перевірки, відсутня пряма заборона виготовлення міцних вин з використанням виноматеріалів десертних солодких. Така заборона відсутня і в ст.5 Закону №2662 (Загальні вимоги до виноматеріалів, вин і коньяків, умов їх виробництва), технологічній інструкції з виробництва вина ординарного міцного білого, рожевого, червоного «Сузіря осяйне»(ТІ У 18.8808-2001) (т.2 а.с.131-141) на порушення якої вказано в Акті перевірки (т.1 а.с.17).

Висновки Акту перевірки щодо фальсифікації та неналежної якості виноматеріалу «Сузіря осяйне»спростовуються сертифікатом відповідності № UA1.033.Х009256-10, виданого позивачу Державним підприємством «Одесастандартметрологія»на продукцію «вино виноградне ординарне кріплене міцне (біле,червоне) «Сузіря осяйне»терміном дії з 20.05.2010 року до 20.05.2012 року (т.2 а.с.130).

Також суд зазначає, що висновки про фальсифікацію позивачем вин є фактично необґрунтованими і суперечать іншим даним, які містяться в Акті перевірки. Так, в Акті перевірки вказано, що перевіряючим не було надано доступу до виробничої лабораторії підприємства, до огляду цеху по переробці винограду, до виносховища закритого типу (купажного цеху), до відділення водопідготовки, до місця зберігання спирту коньячного та коньяків у незавершеному виробництві, до цеху перекурки виноматеріалів на спирт коньячний, що не дає можливості зробити висновки стосовно відповідності умов виробництва вимогам нормативно-правових актів та нормативної документації, наявності повного технологічного циклу виробництва вин виноградних (т.1 а.с. 14). На підставі викладеного, за умов відсутності доступу до лабораторії і виробничих потужностей підприємства, суд вважає неможливим встановлення перевіряючими факту порушення позивачем технології виробництва вин виноградних.

Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності обставин, що зумовили проведення фактичної перевірки позивача. Згідно Наказу РУ Департаменту САТ в Одеській області №3 від 17.01.2011 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ СП «Аквавінтекс», вона була проведена на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2. ст.80 Податкового Кодексу України. Відповідно до п.п. 80.2.3. п. 80.2. ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівникаоргану податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженомупредставникупід розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявностіписьмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій,патентуванняаболіцензування.

Судом встановлено, що підставою для здійснення фактичної перевірки позивача стало звернення 08.12.2010 року громадянина ОСОБА_2 із заявою до Державної податкової адміністрації України (т.2 .а.с.53). В своїй заяві ОСОБА_2, посилаючись на порушення ТОВ «СП «Аквавінтекс»його прав на корисний винахід спосіб закупорки вина в скляну тару за допомогою гвинтової кришки «Твіст-Офф», просив провести перевірку діяльності ТОВ «СП «Аквавінтекс»щодо незаконного виготовлення підакцизної продукції, запакованої способом «Твист-офф», встановити обсяги виготовленої таким образом продукції, заборонити її виготовлення й реалізацію. Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. В звязку з цим суд приходить до висновку, що громадянин ОСОБА_2 у правовідносинах з позивачем не виступав в якості споживача або покупця продукції, отже його звернення до податкового органу не могло бути підставою для проведення фактичної перевірки позивача згідно з пп. 80.2.3. п. 80.2. ст.80 ПК України.

Згідно п.п. 20.1.6. п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової службимають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби. В звязку з цим суд вважає, що факти, викладені в заяві громадянина ОСОБА_2 могли бути перевірені органами державної податкової служби шляхом витребування відповідної інформації від позивача без проведення перевірки.

Відповідно до п.81.1. Податкового кодексу України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Таким чином, у випадку, якщо субєкт господарювання не згоден з направленням на проведення перевірки та, зокрема, з підставами, які визначені у даному направленні, це є підставою для недопущення посадових осіб до проведення перевірки, але не підставою для позбавлення акту, складеного за наслідками проведення такої перевірки, доказового значення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості винесених ним спірних рішень про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 23 березня 2011 року № 000448, № 000449 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 23 березня 2011 року № 000449 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 112725,36 гривень.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 23 березня 2011 року № 000448 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 11228787,78 гривень.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Стеценко О.О.

Суддя Левчук О.А.

Суддя Завальнюк І.В.

17 лютого 2012 року.