№ 22083513, 13.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/224/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Комара Павла Анатолійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області

до: фізичної особи-підприємцяОСОБА_1

про: стягнення боргу

ВСТАНОВИВ :

18.01.2012 р. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до фізичної особи-підприємцяОСОБА_1про стягнення боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1744,80 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. відкрито провадження по даній справі.

13.02.2012 р. представник позивача надіслав на адресу суду заяву, в якій просив суд провести судовий розгляд даної справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявилась, повноважного представника не направила, хоча про судові засідання повідомлялася завчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу внесену до державного реєстру, яку відповідач отримала 07.02.2012 р. про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Суд вважає, що вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, відповідно до положень ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Як вбачається із довідки управління Пенсійного фонду України у м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області №385 від 30.12.2011 р. ОСОБА_1 до 01.01.2011 р. є платником внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - платником єдиного внеску.

Судом встановлено, що протягом липня-грудня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення нею сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачених законодавством, відповідач не проводила.

З огляду на дані обставини, у відповідача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 р. в сумі 1744,80 грн.

17.11.2010 р. позивачем була сформована та надіслана відповідачеві вимога про сплату боргу №937, в якій було відображено наявність у відповідача заборгованості за 3 квартал 2010 р. в сумі 860,46 грн.

01.02.2011 р. позивачем була сформована та надіслана відповідачеві вимога про сплату боргу №1254, в якій було відображено наявність у відповідача заборгованості за 4 квартал 2010 р. в сумі 884,34 грн.

Однак, боржник у встановлений термін не сплатив зазначені у вищезгаданих вимогах суми, а тому позивач звернувся до суду за примусовим стягненням даної заборгованості.

Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступними нормами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, відповідач зобовязаний сплачувати внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

Фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Протягом липня-грудня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплату страхових внесків, у розмірі, передбаченому Законом, не проводила.

В звязку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1744,80 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідачу направлялися вимоги про сплату боргу №937 від 17.11.2010 р. та №1254 від 01.02.2011 р., однак відповідач не погасив зазначену в них заборгованість..

Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" зобовязання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати зарплати.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1744,80 грн.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на рахунок управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (р/р 25604323390203 в філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року на суму 1744,80 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович