№ 2204864, 23.09.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2008 р.

14:20

Справа № 6/374/08

23.09.2008 р. 14 год. 20 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

за позовом

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24.

до відповідача

Військової частини А-3767, м. Миколаїв, вул. Урицького, 2.

про

Стягнення податкової заборгованості в сумі 8015,50 грн.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача

Кравченко О.С., довіреність № 3882/9/10-011 від 06.08.2008 року.

Від відповідача

Салтиков О.Є., довіреність від 15.09.2008 року.

Предмет спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 8015,50 грн.

Відповідач згідно відзиву від 09.09.2008 року № 816 проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що згідно Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Крім того, відповідач посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»не передбачено кошторисних призначень для сплати зазначеного податку бюджетним установам Міністерства оборони України та на даний час поточне фінансування військової частини для сплати цього податку не здійснювалось.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає у додаткових поясненнях, що законами з питань оподаткування військові частини не звільнені від сплати податку з власників транспортних засобів.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача,

встановив:

Відповідач, згідно довідки, взятий на облік до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 02.03.1999 року.

На підставі ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII відповідач є платником податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів та має заборгованість перед бюджетом зі сплати податку з власників транспортних засобів в загальному розмірі 8015,50 грн.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів виникла у зв’язку з несплатою нарахованого відповідачем у розрахунку податку з власників транспортних засобів податкового зобов’язання за перший та другий квартали 2008 року в загальному розмірі 8015,50 грн.

Виходячи з встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-XII Державні податкові інспекції мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову

енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Посилання відповідача на норми Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України»не приймаються судом до уваги, оскільки згідно ст. 14 вказаного Закону України (в редакції з 01.01.2008 року) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Тоді як, до передбаченого статтею 4 Закону України від 11.12.1991 № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, військові частини не включені. Таким чином, ніякого неоднозначного трактування прав і обов’язків з цих нормативних актів, про яке наголошувалось у запереченнях відповідача, суд не вбачає.

Враховуючи, що заборгованість відповідачем залишилась несплаченою, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-3767, м. Миколаїв, вул. Урицького, 2, ід. код 07913732 на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 8015,50 грн.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко