Постановление суда № 22042657, 13.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р.Справа № 2а-7993/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.09.2011р. по справі№2а-7993/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПО”, звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0002022302/0 від 17.11.2010 р., № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р., № 0003861702/0 від 17.11.2010 р., № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011р., № 0000122302/1 від 31.01.2011р. № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р., № 0000582302/0 від 11.04.2011 р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від22.09.2011р. по справі№2а-7993/11/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова винесені відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО", а саме: № 0002022302/0 від 17.11.2010р., № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р., № 0003861702/0 від 17.11.2010р., № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011р., № 0000122302/1 від 31.01.2011р., № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р., № 0000582302/0 від 11.04.2011р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан Плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207. ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України. Вказує, що операції з ТОВ “Едан Плюс”, ПП “Амфорасервіс”, ПП “Реалтексервіс” та ТОВ “Сайгар Опт” не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Компанія “СПО” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 16.04.2009 р. по 30.06.2010 р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.11.2010р. №9563/23/36372211.

17.11.2010 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова були прийняті:

податкове повідомлення - рішення № 0002012302/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2394165,9 грн. (в т.ч. основний платіж 1321 243 грн., штрафні санкції 1072922,9 грн.);

податкове повідомлення - рішення № 0002022302/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1002031,5 грн. (в т.ч. основний платіж 668 021 грн., штрафні санкції 334010,5 грн.);

податкове повідомлення - рішення № 0003861702/0 від 17.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14062,5 грн. (в т.ч. основний платіж 4687,5 грн., штрафні санкції 9375 грн.).

Позивач відповідно до ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскаржив рішення контролюючого органу в адміністративному порядку. Сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0003861702/1 від 31.01.2011р., № 0003861702/2 від 11.04.2011р., № 0003861702/3 від 01.07.2011 р. Сума податкового зобовязання з податку на прибуток була зменшена на загальну суму 660621,4 грн. та складено податкові повідомлення рішення № 0000582302/0 від 11.04.2011 р., № 0000582302/3 від 04.07.2011р. яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1733544,5 грн. (в т.ч. основний платіж 1321 243 грн., штрафні санкції 412301,5 грн.). Сума податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0002022302/1 від 31.01.2011р., № 0002022302/2 від 11.04.2011р., № 0002022302/3 від 04.07.2011р.

Крім того сума податкового зобовязання з ПДВ була збільшена згідно податкових повідомлень-рішень № 0000122302/1 від 31.01.2011р. № 0000122302/2 від 11.04.2011р., № 0000122302/3 від 04.07.2011р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57291,33 грн. (в т.ч. основний платіж 45833 грн., штрафні санкції 11458,33 грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті від 04.11.2010 р. №9563/23/36372211 висновки ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ТОВ “Компанія “СПО” пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищення суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок віднесення до складу валових витрат та на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, понесених у звязку із укладанням нікчемних угод з ТОВ “Едан Плюс”, ПП “Амфорасервіс”, ПП “Реалтексервіс” та ТОВ “Сайгар Опт”.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок органу податкової служби про нікчемність правочинів не знайшов свого підтвердження при розгляді справи та спростовується наданими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп. 5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже для встановлення факту порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи 02.09.2009 р. між ТОВ “Компанія “СПО”та ТОВ “Едан Плюс” було укладено договір поставки № ДГ-02/09, предметом якого була поставка пиномийної машини та комплектуючих до неї. З посиланням на договір ТОВ Едан Плюс” на адресу ТОВ “Компанія СПО” були виписані видаткова та податкова накладні на загальну суму 313128,24 (в т. ч. ПДВ 52188,04 грн). Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ “Компанія “СПО” на користь ТОВ “Едан Плюс” було оплачено всього на загальну суму 313128,24 грн.

Також між ТОВ “Компанія “СПО” та ПП “Амфорасервіс” був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на договір в вересні-грудні 2009 року ПП “Амфорасерівс” на адресу ТОВ “Компанія СПО” були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт. Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ “Компанія “СПО” на користь ПП “Амфорасервіс” було оплачено всього на загальну суму 2910000 грн. (в т.ч. ПДВ 485000 грн.)

Між ТОВ “Компанія “СПО” та ПП “Реалтексервіс” був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на згаданий договір в лютому-квітні 2010 року ПП “Реалтексервіс” на адресу ТОВ “Компанія СПО” були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт. Згідно з приєднаними до справи копіями виписок банківської установи ТОВ “Компанія “СПО” на користь ПП “Реалтексервіс” були видані прості векселі на загальну суму 1960000 грн. Між ТОВ “Компанія “СПО” та ТОВ “Сайгар Опт” був укладений договір про надання послуг з генерального прибирання станцій Харківського метрополітену. З посиланням на згаданий договір в травні 2010 року ТОВ “Сайгар Опт” на адресу ТОВ “Компанія СПО” були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 1395000 грн. (в т.ч. ПДВ 232500 грн.).

До матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Едан Плюс”, ПП “Амфорасервіс”, ПП “Реалтексервіс” та ТОВ “Сайгар Опт”, а саме: договір поставки № 02/09 від 02.09.2009 року (а.с. 125, т. 1), договори про надання послуг з додатковими угодами та графіками генерального прибирання (а.с. 127 - 146, т. 1), акти здачі прийняття виконаних робіт, податкові накладні (а.с. 67-143, т.5, а.с. 221 250, т. 4,) та наявні достатні підстави для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках, що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Факт виконання позивачем зобовязань з оплати вартості товарів, робіт за вказаними договорами підтверджується наданими до матеріалів справи доказами (банківські виписки за 2009 рік (а.с. 34-180, т. 2), банківські виписки за 2010 рік, (а.с. 181-250, т. 2, а.с. 1-75, т. 3), та не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними (а.с. 71 74, а.с. 125 143, т.5, а.с. 221 250, т. 4, ), які видані платниками ПДВ ТОВ “Едан Плюс”, ПП “Амфорасервіс”, ПП “Реалтексервіс” та ТОВ “Сайгар Опт” містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Використання результатів за спірними операціями у господарській діяльності позивача підтверджується наданими доказами, а саме договорами позивача з КП «Харківський метрополітен»про надання послуг з прибирання, навчання користування автоматами, актами виконаних робіт, податковими накладними (а.с. 158 250, т.1, а.с. 1 33, т.2).

Щодо висновків суду про відсутність порушення позивачем ст.ст. 8, 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб»та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003861702/0 від 17.11.2010 р. колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

При перевірці встановлено, що при формуванні статутного фонду позивача у період, що перевірявся, засновник позивача ОСОБА_1 передав у власність підприємства позивача майно на загальну суму 31250 грн. Посилаючись на вимоги п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, п. 1.28. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”та ст.ст. 715, 716 ЦК України, відповідач дійшов висновку, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого так і рухомого) є з боку такої особи відчуженням майна. Відповідач зазначає, що майно, яке передано у власність позивача при формуванні статутного фонду підприємства позивача на суму 31250 грн. засновником ОСОБА_1 в квітні 2009 року є рухомим майном, та доход, отриманий даною особою від продажу (обміну) рухомого майна обкладається податком за ставкою, встановленою п. 7.1. ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в розмірі 15 %.

За наведених обставин відповідач, враховуючи положення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який визначає, що податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону, дійшов висновку, що при передачі до статутного фонду позивача рухомого майна ОСОБА_1, позивач є податковим агентом. Таким чином позивач мав утримати в даному випадку податок з доходів фізичних осіб, але цього не зробив.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1, як засновником підприємства - позивача було здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права шляхом внесення рухомого майна.

Відповідно до абз.3 п. 9.6.2. ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій. Інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (пп. 9.6.2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”).

При формуванні статутного капіталу фізична особа отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.

Проте, корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб. Відповідно до листа ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16-1515-26, вартість інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Така ж позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009 р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009 р. Тобто, засновником позивача ОСОБА_1, понесені витрати, у зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).

Доходи в розумінні Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” така фізична особа отримує в момент реалізації корпоративних прав, порядок оподаткування яких визначений Законом (пп. 9.6.2).

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Отже, об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути виключно доходи фізичної особи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість застосування відповідачем статей 11 та 12 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб”, які регулюють порядок визначення бази оподаткування при відчуженні рухомого та нерухомого майна.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі норм чинного законодавства та необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від22.09.2011р. по справі№2а-7993/11/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.09.2011р. по справі№2а-7993/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2011 р.