Решение № 22035492, 01.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 26/312

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 17 від 03.01.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 06-03/6 від 03.01.2012 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”, м. Вишгород

про стягнення 9943, 72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Страхова компанія „Уніка” звернулось в господарський суд м. Києва із позовом до ТДВ „Страхова компанія „Провіта” про стягнення 9943, 72 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 12.05.2011 р. о 21 годині 35 хвилині при зїзді на Броварському проспекті у м. Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3 майнові інтереси якого, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно договору № 030117/4005/0000033 добровільного страхування наземного транспорту від 14.01.2011 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_3 та ПРАТ „Страхова компанія „Уніка”, та транспортного засобу - автомобіля „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав фізичній особі ОСОБА_4 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого як користувача вказаного транспортного засобу була застрахована згідно полісу № ВС/3302563 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.11.2010 р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 і ТДВ „Страхова компанія „Провіта”, і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2011 р. порушено провадження у справі № 26/312 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „Уніка” до ТДВ „Страхова компанія „Провіта” про стягнення 9943, 72 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2011 р. справу № 26/312 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 07300, вул. Набережна, 7, м. Вишгород, Київська область.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 р. прийнято до провадження справу № 26/312 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „Уніка” до ТДВ „Страхова компанія „Провіта” про стягнення 9943, 72 грн. та присвоєно їй № 26/312-14/183-11 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 21.12.2011 р.

21.12.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.01.2012 р.

28.12.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.12.2011 р. про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у якому він просить суд залучити до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4

18.01.2012 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача заявив про зменшення позовних вимог та надав суду відповідну заяву б/н від 18.01.2012 р. про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9433, 72 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Заява б/н від 18.01.2012 р. позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Також, у судовому засіданні представник позивача надав пояснення б/н від 18.01.2012 р. по справі № 26/312, що долучені судом до матеріалів справи.

18.01.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.02.2012 р.

30.01.2012 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 30.01.2012 р. по справі № 26/312, що долучені судом до матеріалів справи.

01.02.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову частково, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2011 р. о 21 годині 35 хвилині при зїзді на Броварському проспекті у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3 та транспортного засобу - автомобіля „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав фізичній особі ОСОБА_4 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_3 на транспортний засіб - автомобіль „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_5 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_3 внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2011 р. у справі № 3-4342/2011 року та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_3 повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно договору № 030117/4005/0000033 добровільного страхування наземного транспорту від 14.01.2011 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_3 та ПРАТ „Страхова компанія „Уніка”.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 12.05.2011 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3 склала 12117, 19 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу № 184/КВ1 від 28.05.2011 р., проведеним і складеним Україно-Німецьким підприємством „Декра експерт”, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 16.05.2011 р., страхового акту № 00066634 від 20.06.2011 р., наказу № 66634 від 23.06.2011 р., 25.06.2011 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_3 у розмірі 6643, 72 грн. (розмір франшизи згідно п. 1.3. договору 0, 5 %), що підтверджується платіжним дорученням № 021090 від 25.06.2011 р. на суму 6643, 72 грн., наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_5 як користувача транспортного засобу автомобіля „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № ВС/3302563 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.11.2010 р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 і ТДВ „Страхова компанія „Провіта”. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50000 грн., франшиза 510, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 19.11.2010 р. по 18.11.2011 р.

25.07.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою № 390 від 18.07.2011 р., у якій він просив відповідача сплатити 9943, 72 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування”, Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування”.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_3, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що у звязку із виплатою фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 6643, 72 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 6643, 72 грн. до фізичної особи ОСОБА_5, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Заперечення (твердження) позивача щодо того, що до нього перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 9943, 72 грн. до фізичної особи ОСОБА_5 є необґрунтованими виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, 14.01.2011 р. між фізичною особою ОСОБА_3 та ПРАТ „Страхова компанія „Уніка” було укладено договір № 030117/4005/0000033 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_3 повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Skoda Octavia”, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно умов договору страхування та пунктів 1.5., 5.3., 5.4. додаткової угоди № 1 від 14.01.2011 р. до нього страховий платіж сплачується на поточний рахунок страховика. Страховий платіж за кожний наступний період страхування сплачується на поточний рахунок страховика страхувальником не пізніше 20 календарних днів до закінчення поточного періоду страхування. Страховий платіж за перший період страхування складає 6600, 00 грн. та має бути сплачений рівними частинами в обсягах та у термін, вказані у п. 5.4. договору: 1-ша частина 3300, 00 грн. до 07.02.2011 р., 3300, 00 грн. до 07.08.2011 р.

За період дії договору страхування та на його виконання фізичною особою ОСОБА_3 було лише частково виконано свій обовязок по сплаті страхових платежів за перший період страхування та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3300, 00 грн., що підтверджується довідкою № 2012/11 від 20.12.2011 р., бухгалтерською довідкою № 005566 від 25.06.2011 р., наявними у матеріалах справи.

У встановлений договором страхування строк фізична особа ОСОБА_3 обовязок щодо сплати страхових платежів за перший період страхування у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складала 3 300, 00 грн., що підтверджується підтверджується довідкою № 2012/11 від 20.12.2011 р., бухгалтерською довідкою № 005566 від 25.06.2011 р., наявними у матеріалах справи.

У червні 2011 р. позивач звернувся до фізичної особи ОСОБА_3 із листом № 66634 від 17.06.2011 р., у якому повідомив останнього, що за вищевказаним страховим випадком згідно умов договору страхування виплата страхового відшкодування була розрахована у сумі 9943, 72 грн. наступним чином: 6643, 72 грн. згідно заяви страхувальника, 3300, 00 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Згідно наказу № 66634 від 23.06.2011 р. ПРАТ „Страхова компанія „Уніка” передбачено виплату страхового відшкодування фізичній особі ОСОБА_3 у розмірі 9943, 72 грн. наступним чином: 6643, 72 грн. згідно заяви страхувальника, 3300, 00 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

На виконання умов договору страхування позивачем 25.06.2011 р. було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_3 та перераховано грошові кошти фактично у розмірі 6643, 72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 021090 від 25.06.2011 р. на суму 6643, 72 грн., наявним у матеріалах справи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за умови б повної сплати фізичною особою ОСОБА_3 страхових платежів за перший період страхування за договором страхування на суму у розмірі 6600, 00 грн. позивач зобовязаний був би виплатити фізичній особі ОСОБА_3 за вищевказаним страховим випадком страхове відшкодування у розмірі 9943, 72 грн. Відповідно і за умови б виплати фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 9943, 72 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло б право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 9943, 72 грн. до фізичної особи ОСОБА_5, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

У даному випадку, позивач вважає, що за умови часткової сплати фізичною особою ОСОБА_3 страхових платежів за перший період страхування за договором страхування на суму у розмірі 3300, 00 грн. та подальшого утримання позивачем грошових коштів у розмірі 3300, 00 грн. з суми страхового відшкодування в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу (тобто, фактично позивачем було одержано від фізичної особи ОСОБА_3 страхових платежів за перший період страхування за договором страхування у повному обсязі - на суму у розмірі 6600, 00 грн.) та за умови виплати фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 6643, 72 грн. (фактичні витрати), до позивача також перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 9943, 72 грн. до фізичної особи ОСОБА_5, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Тобто, у даному випадку суд вважає, що за вищевказаним страховим випадком фактичні витрати позивача по виплаті фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування склали 6643, 72 грн., в межах яких до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування до фізичної особи ОСОБА_5, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за умови фактичної виплати фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 6643, 72 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача не може перейти право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування на суму у розмірі 9943, 72 грн. до фізичної особи ОСОБА_5, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Камаз 5320”, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна” до АТ „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4 526, 80 грн.).

Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі ОСОБА_3 шкоду у розмірі на суму 12117, 19 грн., у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № ВС/3302563 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.11.2010 р., на суму 50000, 00 грн. (франшиза 510, 00 грн.).

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування збитків у розмірі 6133, 72 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (ідентифікаційний код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (ідентифікаційний код 20033533) 6133 (шість тисяч сто тридцять три) грн. 72 (сімдесят дві) коп. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати 66 (шістдесят шість) грн. 30 (тридцять) коп. державного мита і 153 (сто пятдесят три) грн. 40 (сорок) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 березня 2012 р.