Постановление суда № 21987001, 27.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2012 р. м. КиївК-38205/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників сторін

позивача:Рубаненко Л.В.,

Лучка А.В,

відповідачів:Шилова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агроресурс «Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р.

у справі №2а-44075/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства «Агроресурс «Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський»

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Агроресурс «Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі відповідач) та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі відповідач) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 р. №0000091610/0 у частині суми зменшення бюджетного відшкодування на суму 854.043,00 грн., стягнуто з бюджету на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету за серпень 2006 року, за листопад 2006 року, за грудень 2006 року, за квітень 2007 року, за червень 2007 року, грудень 2007 року та відображене у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у загальній сумі 854.043,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму сплачених судових витрат судовий збір у сумі 1.703,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду попередньої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР).

Податковою інспекцією надано письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості, просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 850.043,00 грн. стали висновки податкового органу, викладені у акті перевірки від 12.08.2009 р. №864/2311/31293146 про результати виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р. Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме підприємством завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість по операціях з продажу молока та мяса в живій вазі, реалізованих переробним підприємствам, та реалізації продукції не власного виробництва (Загальна декларація) за вересень 2008 на суму 771.012,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 879.067,00 грн., в тому числі по декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 25.024,00 грн., по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 854.043,00 грн.

Доводи податкового органу, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, про порушення підприємством вказаних законодавчих норм ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за серпень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року, квітень 2007 року, червень 2007 року, грудень 2007 року, оскільки підприємством своєчасно не було заявлено до відшкодування податок на додану вартість, а фактично податкові накладні було повторно включено до складу податкового кредиту вересня 2008 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

Між тим, судова колегія вважає такі висновки контролюючого органу та суду апеляційної інстанції передчасними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював у перевіряємих періодах податковий облік по окремих видах діяльності, по яких передбачено подання окремої звітності по видам реалізованої продукції, а саме:

- по операціях з продажу молока, худоби, птиці, вовни, молочної продукції та мясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах («Декларація №1») - визначається п.11.21. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»- розрахунки з бюджетом не проводяться.

- по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, худоби, мяса живою вагою («Декларація №2») визначається п. 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»- розрахунки з бюджетом не проводяться.

- по операціях з продажу молока та мяса у живій вазі, реалізованих переробним підприємствам, та реалізації продукції не власного виробництва («Декларація №3»або «Загальна декларація») здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судовими інстанціями встановлено, що позивачем на виконання приписів пп.7.7.2., пп.7.7.3, пп.7.7.4 пп.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,як платником податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, своєчасно надано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2008 року, в якій визначено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за серпень 2006 року, за листопад 2006 року, за грудень 2006 року, за квітень 2007 року, за червень 2007 року, за грудень 2007 року, визначені платником податку на додану вартість у відповідності до уточнюючих розрахунків податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідні податкові періоди, а також надано заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка була відображена у відповідній податковій декларації.

Судовими інстанціями також встановлено, що дані, наведені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, підтверджені наданими податковими накладними (податкове зобовязання) та отриманими податковими накладними (податковий кредит).

Контролюючий орган, доводи якого було визнано обґрунтованими судом апеляційної інстанції, зазначив про те, що підприємством заявлено суму до бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року по податковим накладним, які були зняті з податкового кредиту вересня 2008 року, у звязку з неправомірним, на думку податкової інспекції, поданням уточнюючих розрахунків податкового кредиту з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму 771.580,00 грн., оскільки позивачем не було своєчасно прийнято рішення щодо отримання бюджетного відшкодування за наслідками звітного періоду, в якому виникло таке відємне значення.

Між тим, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції якими зазначені доводи контролюючого органу було відхилено, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією не заперечується факт повної оплати позивачем вказаних у декларації за жовтень 2008 року сум податку на додану вартість, належних до відшкодування позивачу на загальну суму 854.043,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції цілком обґрунтовано встановлено, що позивач у повній відповідності до законодавчих приписів скористався своїм правом на подання уточнюючих розрахунків податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2006 року, за листопад 2006 року, за грудень 2006 року, за квітень 2007 року, за червень 2007року, за грудень 2007 року.

Нормами п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Зважаючи на викладені законодавчі норми, а також враховуючи те, що судовими інстанціями встановлено правомірність подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок, а також встановлення факту повної оплати підприємством вказаних у декларації за жовтень 2008 року сум податку на додану вартість у попередніх податкових періодах, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції було встановлено, що податковою інспекцією окремо проведено документальну невиїзну (камеральна) перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за результатами якої був складений акт від 01.12.2008 р. №1169/160/31293146.

У зазначеному акті перевірки контролюючим органом було підтверджено, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 854.043,00 грн., задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеного за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Агроресурс «Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р. у справі №2а-44075/09/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. у справі №2а-44075/09/2070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.