Решение № 21971069, 02.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/6/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.12 Справа № 13/5009/5616/11-33/5009/5616/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (61050, м. Харків, пр. Московський, 60; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-А; 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б)

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1358 від 30.12.2011р.;

від відповідача 1: ОСОБА_2 довіреність б/н від 25.05.2009р.;

від відповідача 2: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

20.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” , м. Харків про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” 2773457 грн. 07 коп. заборгованості за кредитним договором № 11356908000 від 06.06.2008 р.

Ухвалою суду від 22.09.2011 р. (суддя Серкіз В.Г.) позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 13/5009/5616/11. Розгляд справи було призначено на 14.11.2011 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., через перебування судді Серкіза В.Г. на лікарняному, справу № 13/5009/5616/11 було передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2011 р. суддею Мірошниченко М.В. було прийнято до свого провадження справу № 13/5009/5616/11, справі було присвоєно № 13/5009/5616/11-33/5009/5616/11, судове засідання було призначено на 06.12.2011 р.

На підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 10.01.2012 р.

10.01.2012 р. відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., через перебування судді Мірошниченка М.В. на лікарняному, справу № 13/5009/5616/11-33/5009/5616/11 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою суду від 10.01.2012р. справу № 13/5009/5616/11-33/5009/5616/11 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2012р.

У судовому засіданні 09.02.2012р. судом розпочато розгляд справи 13/5009/5616/11-33/5009/5616/11 по суті, розяснено присутньому представнику позивача його права та обовязки, зясовано наявність відводів складу суду, здійснено розгляд інших клопотань та заяв, передбачених ст. 22 ГПК України.

У звязку з неявкою представників відповідачів та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи було відкладено на 02.03.2012 року.

01.03.2012р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про розірвання кредитного договору №11356908000 від 06.06.2008р.

Ухвалою від 01.03.2012 року зустрічну позовну заяву було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” без розгляду.

В судовому засіданні 02.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на ст. ст. 14, 526, 530, 546, 549, 550, 553, 554, 610, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, положення договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11356908000 від 06.06.2008р. та договору поруки №11356908000/П від 06.06.2008 р. Вказує, що відповідач-1 недобросовісно виконував умови договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11356908000 від 06.06.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту в сумі 1787456 грн. 32 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 801339 грн. 16 коп. За неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобовязання зі сплати кредиту та процентів за користування ним, позивачем були нараховані пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 137389 грн. 28 коп. та пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі 47272 грн. 31 коп. Вимогу про стягнення вказаних сум з відповідачів солідарно, позивач обґрунтовує приписами договору поруки № 11356908000/П від 06.06.2008р., укладеного з відповідачем-2 в забезпечення виконання всіх грошових зобовязань відповідача-1 за кредитним договором. За умовами вказаного договору поруки відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1 (позичальник за договором кредиту). Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Також. відповідачем було надано додаткові пояснення до розрахунку суми пені та суми процентів.

Пояснення позивача залучені до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” відповідач-1 надав суду заперечення на позовну заяву, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначав наступне: 1) із змісту позовних вимог слідує, що їх підставами є зобовязання відповідача-1 щодо виконання умов кредитного договору №11356908000 від 06.06.2008 р. про надання грошових коштів у вигляді кредитної лінії (надалі кредитний договір). В той же час, умови розділу 1, п. п. 1.1. кредитного договору, на думку відповідача-1, суперечать ст.. 203 Цивільного кодексу України, а саме: валюта кредиту - долари США, в той час як єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня. Згідно ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України. Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що кредитування здійснюється у будь-якій валюті шляхом надання окремих частин кредитних коштів, на підставі письмової заяви відповідача-1 з датою видачі та бажаною сумою в межах ліміту, що є підставою для видачі позивачем такого траншу. Така заява в матеріалах справи відсутня, а дослідивши наданий позивачем Зразок форми заяви про надання кредитних коштів, підписаний повноважними особами сторін по кредитному договору, можна, як вказує відповідач-1, дійти висновку, що вказана заява не має необхідних для цього умов, а саме: відсутня інформація щодо дати кредитування, розмірів кредиту та підпис погодження з уповноваженою особою банку. 2) Укладаючи договір, сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте, в ході виконання договору виявились обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін: фінансова криза у світовій економіці та Україні і, як наслідок, значне скорочення прибутковості господарської діяльності відповідача-1. Також, відповідач-1 посилається на положення ст. 652 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений, або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не впливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки що, якщо б сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або укладали б його на інших умовах. Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. З моменту укладення кредитного договору істотно змінився курс гривні відносно долара США. При укладенні договору відповідач-1 виходив з того, що такої зміни обставин не настане. Істотна зміна курсу гривні, відносно долара США не може бути усунена відповідачем-1, тому, що ці обставини не залежать від його волі, а повязані з обєктивними причинами змінення ситуації на валютному ринку країни. Подальше виконання договору в умовах падіння курсу гривні відносно долара США призведе до явного порушення майнових інтересів сторін та позбавляє відповідача-1 того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме - видатки відповідача-1 на виконання обовязків по зазначеному кредитному договору значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час його укладання. 3) Також, на сьогодні в законодавчому порядку передбачено порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву. Так, відповідно до ст. 159.4 Податкового кодексу України, за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України. Таким чином, із аналізу зазначеної вище статті Податкового кодексу України спливає, що окрім виконання боргових зобовязань, у випадку повернення кредитних коштів позивач отримує додаткову вигоду, тобто отримує значно більшу вигоду порівняно з боржником, отже взаємовідносини позивача та відповідача-1 по цій справі суперечать засадам цивільного законодавства України. 4) Відповідач-1 вказує на арифметичні, на його думку, невідповідності в тексті позовної заяви, і у нього викликає сумнів правильність розрахунку пені, оскільки в позовній заяві, що наявна у відповідача-1, такий розрахунок відсутній. До матеріалів позову відповідачу-1 не було надано також Довідку-розрахунок заборгованості за кредитом від 26.05.2011р.

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоком” - процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Від відповідач-2 надійшли письмові заперечення на позовну заяву про стягнення боргу за кредитним договором, в яких зазначено наступне: укладаючи договір, сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте, в ході виконання договору виявились обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін: фінансова криза у світовій економіці та Україні і, як наслідок, значне скорочення прибутковості господарської діяльності Відповідача. Приписами ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений, або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не впливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки що, якщо б сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягни згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або до його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони». Стаття 653 Цивільного кодексу України передбачає можливість припинення зобовязань у разі розірвання договору. Згідно ст. 652 ЦК України, учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, в тому числі укладаючи кредитні договори. У разі зміни цих обставин, що були наявними при укладанні договору та погодженню його змісту, названі особи не мають бути заручниками, вибраних же ними засобів реалізації своїх інтересів, таким чином, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин. Відповідач-2 зазначає, що на цей час існують одночасно чотири умови, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні спірного договору, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. В той же час, зміна обставин відбулася повільно, але їх кінцевий результат може привести до ситуації ускладнення і навіть не можливості виконання договору, адже його виконання порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного відповідачем за договором і ця суттєва зміна цінності або повна втрата цінності отримуваного стороною за договором відбулася в результаті серйозних змін у кредитних взаємовідносинах в Україні. В той же час, в цьому випадку, ризик зміни обставин несе виключно відповідач. Також, з моменту укладення кредитного договору істотно змінився курс гривні відносно долара США. При укладенні договору відповідач виходив з того, що такої зміни обставин не настане. Істотна зміна курсу гривні, відносно долара США не може бути усунена відповідачем, тому, що ці обставини не залежать від його волі, а повязані з обєктивними причинами змінення ситуації на валютному ринку країни. Подальше виконання договору в умовах падіння курсу гривні відносно долара США призведе до явного порушення майнових інтересів сторін та позбавляє відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме - видатки відповідача на виконання обовязків по зазначеному кредитному договору значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час його укладання. Зобовязання відповідача-2 як поручителя по кредитному договору змінилися на стільки суттєво, що його виконання не є доцільним з точки зору господарської діяльності відповідача, який на цей час знаходиться в стадії припинення.

За клопотанням представників позивача та відповідача-1 розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 02.03.2012р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд

В С Т А Н О В И В :

06.06.2008 року між позивачем (банк по договору) та відповідачем-1 (позивальник по договору) був укладений кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11356908000, з додатками (надалі кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, позивач зобовязується надавати відповідачу-1, а останній зобовязується прийняти належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у валютах, вказаних й цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 435643, 56 доларів США у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Вказані сума ліміту дорівнює еквіваленту 2114613,84 грн. по курсу Національного банку України на день укладання цього договору. Також, вказаний пункт договору передбачає, що кредитування відповідача-1 здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим договором, в межах ліміту кредитної лінії. При цьому сторони визначили, що валютою кредиту можуть бути долари США, гривня України та євро, а базовою валютою за цим договором є долар США (п. 1.1 кредитного договору).

10.06.2008 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода (ар.с. 22).

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.06.2008р., відповідач-1 у будь-якому випадку зобовязаний був повернути кредиту повному обсязі не пізніше 05.06.2009р.

10.06.2008 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода (ар.с. 23).

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.06.2008р., за використання кредитних коштів за кредитним договором встановлюється процентна ставка у розмірі 14,5 % річних за кредитами в доларах США.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється у розмірі 29 % річних за кредитами у доларах США (п. 1.3.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 10.06.2008р.).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 2112435,62 грн., що підтверджується копіює платіжного доручення № 14204 від 10.06.2008р. (ар. с. 30).

30.09.2009 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою було змінено п. 1.3.2 кредитного договору в частині визначені розміру процентних ставок у період з 06.06.2009 року по 30.09.2009р. (ар. с. 24).

Також, 30.09.2009 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою сторони внесли зміни до основного кредитного договору (ар. с. 25).

Відповідно п. 2.1 додаткової угоди від 30.09.2009р., позивач та відповідач змінили форму кредитування за кредитним договором без права отримання відповідачем-1 нових траншів, і встановили суму кредиту у розмірі 263721,48 доларів США, яку позивач надав відповідачу-1, а відповідач-1 прийняв належним чином використав та зобовязався повернути позивачу у строки, передбачені кредитним договором. Вказана сума грошових коштів дорівнює еквіваленту 2112409, 05 грн. за курсом Національного банку України на день укладання цієї додатковою угоди. При цьому, в п. 2.1 додаткової угоди від 30.09.2009 року сторони вказали, що станом на день підписання додаткової угоди (30.09.2009р.) заборгованість відповідача-1 по кредиту становить 1971000,00 грн., останній підтвердив свої зобовязання по поверненню суми кредиту у розмірі 1971000, 00 грн., а також по сплаті плати за кредит та інших платежів за кредитним договором (зокрема, комісій, штрафних санкцій).

Згідно з п. 2.2 додаткової угоди від 30.09.2009р. визначено, що відповідач-1 не має права на отримання нових траншів за кредитним договором, а п. 2.3 було встановлено графік погашення кредиту, а саме відповідач-1 мав провести девять платежів, 10.05.2010 року проводиться останній платіж, і станом на 04.06.2010 року заборгованість по кредиту має становити 0,00 грн.

Таким чином, кінцевий термін погашення кредиту, з урахуванням додаткової угоди від 30.09.2009 року, сторони визначили 04.06.2010р.

30.12.2009 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою було змінено графік погашення кредиту (ар. с. 27, 28).

З урахування додаткової угоди від 30.12.2009 року, з 30.12.2009 року відповідач-1 мав провести чотири платежі для повного погашення заборгованості по кредиту, останній 04.06.2010 року.

09.04.2010 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, якою було змінено графік погашення кредиту, а саме: відповідач-1 мав провести три платежі, 25.05.2010 року проводиться останній платіж, і станом на 04.06.2010 року заборгованість по кредиту має становити 0,00 грн. (ар. с. 29).

Відповідно до п.4.1 кредитного договору, відповідач-1 зобовязався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення кредиту і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплати нарахованих процентів та комісії у встановлені договором терміни.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав умови договору належним чином, 10.06.2008 року надав відповідачу на визначених договором умовах кредит у розмірі 2112435,62 грн.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконував належним чином, кошти, згідно графіка погашення заборгованості у повному обсязі не сплачував. Докази проведення відповідачем-1 часткової оплати по кредитному договору (копії платіжних доручень) залучені до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать, що станом на 04.06.2010 року заборгованість по кредиту становила 1787456,32 грн.

Доказів оплати вказаної суми сторони не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктами 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4 кредитного договору (з урахуванням додаткових угод про зміни) сторони визначили, що за використання кредитних коштів за кредитним договором встановлюється процентна ставка у розмірі 14,5 % річних за кредитами в доларах США, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється у розмірі 29 % річних за кредитами у доларах США. Нарахування процентів за кредитним договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця методом „факт/360” відповідно до вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ.

Позивач, відповідно до вимог кредитного договору, нарахував відсотки за період фактичного користування відповідачем 1- кредитними коштами, за період з 10.07.2008 року по 02.07.2010 року в сумі 965718,59 грн.

Відповідач-1 частково виконав свої зобовязання зі сплати процентів, а саме сплатив позивачу 164379,43 грн., про що вказано в розрахунку заборгованості по процентам.

З урахуванням викладеного, станом на 02.07.2010 року залишок заборгованості по процентам за користування кредитом становить 801339,16 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони визначили, що за порушення відповідачем-1 термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, позивач має право вимагати від відповідача-1 додаткової сплати позивачу пені у наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але у будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Позивач надав відповідачу кредит в гривні, заборгованість відповідача також виражена у гривнях.

В кредитному договорі період нарахування пені не обмежено, фактично закріплено, що пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Позивачем було проведено розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 27.11.2010 року по 26.05.2011 року в сумі 137389,28 грн., та пені за несплату процентів за користування кредитом за період з 27.11.2010р. по 26.05.2011 року в сумі 47272,31 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що пеню нараховано за 6 (шість) місяців до дня звернення до суду з позовом, тобто в межах річного терміну спеціальної позовної давності, встановленої частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення пені.

На підставі викладено, суд знаходить розрахунок пені обґрунтованим та правомірним.

06.06.2008 року між позивачем (кредитор по договору) та відповідачем-2 (поручитель по договору) було укладено договір поруки № 11356908000/П (надалі договір поруки).

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За умовами п. 1.1 договору поруки, відповідач-2 зобовязується перед позивачем відповідати за невиконання відповідачем-1 усіх його зобовязань перед позивачем, що виникли з кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В п. 1.3 договору поруки сторони передбачили, що відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором (кредитний договір), включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що відповідальність відповідача-2 та відповідач-1 є солідарною.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі взяті на себе зобовязання перед позивачем не виконують належним чином.

Зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення відповідачами заборгованості по кредитному договору суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту в сумі 1787456 грн. 32 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 801339 грн. 16 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 137389 грн. 28 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 47272 грн. 31 коп. суд знаходить обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідачів не приймаються судом до уваги на підставі вищевикладеного, а також з огляду на наступне:

Відповідач-1 вказує, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства, а саме надання кредиту в іноземній валюті резиденту для розрахунків на території України.

Вказане твердження спростовуються, зокрема, наступним: стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.12.2011 року у справі № 16/23пн/2011.

Стосовно посилань відповідача-1 та відповідача-2 на наявність обставин, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін: фінансова криза в світовій економіці та Україні і, як наслідок, значне скорочення прибутковості господарської діяльності відповідачів, суд вважає за необхідне вказати наступне:

Відповідно до умов ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Жодних виключень, у т.ч. наявність економічно кризи, вказана стаття Цивільного кодексу України не містить.

Крім того, економічна криза почалась ще у 2008 році, а позивач звернувся з даним позовом до суду тільки в осені 2011 року.

За вказаний період, відповідачі мали достатньо часу для здійснення можливості позасудового врегулювання спору, у т.ч. шляхом укладення договорі про внесення змін до кредитного договору та договору поруки, як то передбачено ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідачами не було надано суду жодного доказу на підтвердження свої заперечень на позову, у т.ч. щодо значного перевищення видатків відповідачів на виконання обовязків по зазначеному кредитному договору розмірам видатків, на які було розраховано під час його укладання.

Також, якщо відповідачі з будь-яких причини не мали можливості на виконання умов договорів, укладених з позивачем, вони не були позбавлені можливості звернутися до останнього з пропозицією щодо зміни або розірвання договорів.

Суду не було надано доказів того, що відповідачі зверталися до позивача щодо вирішення питання про внесення змін або розірвання кредитного договору або договору поруки.

Відповідач-1 також вказує, що прострочення виконання зобовязання за кредитним договором становить понад 180 днів, а тому позивач, на підставі ст. 159.4 Податкового кодексу України та постанови НБУ від 01.06.2011 року № 172 мав можливість відшкодувати заборгованість по кредитному договору за рахунок резервних фондів.

Проте, як зазначалось вище, зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязань за кредитним договором та договором поруки є сплата відповідачами сум кредиту, процентів те пені, а не відшкодування цих сум.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів, оскільки спір виник внаслідок їх неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (м. Харків, м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” (м. Запоріжжя) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” (м. Запоріжжя) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноцентр „Навігатор” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А; код ЄДРПОУ 32372548; п/р № 26001055874900 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005; р/р № 26003301220702 в філії „Лівобережне відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі”, МФО 313786) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд 131-А; 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37-Б; код ЄДРПОУ 32889833; п/р № 260070504185900 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005; р/р № 26003004007001 в ФЗДАТ „Індексбанк”, МФО 313861) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (61050, м. Харків, пр. Московський, 60; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23; код ЄДРПОУ 09870750) заборгованість по кредиту в сумі 1787456 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч чотириста пятдесят шість) грн. 32 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 801339 (вісімсот одна тисяча триста тридцять девять) грн. 16 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 137389 (сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят девять) грн. 28 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 47272 (сорок сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.03.2012р.