№ 2193990, 13.06.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

13 червня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-3151/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчак Володимир Юрійович,

Суддів:    Федчук Віталій Володимирович  

                 Загороднюк Андрій Григорович

При секретарі судового засідання:   Гонті Інні Олександрівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Томенко Р.В.

відповідача :   Супрун М.І., Заскіна І.П., Нікітіна Н.Є., Вознюк В.В.

прокуратури: Олексюк В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест", м.Вінниця  

до:   Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця, 

про: визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ :

ТОВ “Барлінек Інвест” (надалі –позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі –відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (надалі –відповідач 2) про визнання протиправною дії відповідача 1 щодо відмови позивачу у зміні напрямку бюджетного відшкодування і ненаданню висновку відповідачу 2 про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4082753 грн., стягнення цих сум бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Позов мотивовано наступним.

Позивачем подані відповідачу 1 декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року та липень 2007 року, якими заявлено суми бюджетного відшкодування відповідно в розмірі 6523094 грн. та 4149087 грн.

Відповідачем 1 в результаті виїзних позапланових перевірок підтверджені суми бюджетного відшкодування  відповідно в розмірі 6523094 грн. та 4082753 грн., з чим позивач погодився.

За рішенням позивача ці суми були зараховані у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

З цих сум позивач зміг використати шляхом погашення податкових векселів 2345503 грн. Інші суми не були використані позивачем в зв’язку з відсутністю податкових зобов’язань, а також в зв’язку з тим, що органи Державної митної служби України перестали приймати податкові векселі під час митного оформлення товарів згідно листа Державної митної служби України від 16.01.2008 року №11/1-15/352-ЕП.

Позивач подав заяву відповідачу 1 про зміну напрямку бюджетного відшкодування за червень 2007  та липень 2007 року відповідно в розмірі 4177591 грн. та 4082753 грн. та просив направити висновки про відшкодування цих сум відповідачу 2.

Листом від 12.02.2008 року №4830/10/15 відповідач 1 відмовив у задоволенні заяви.

Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки, на його думку, відповідачем 1 порушено вимоги ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.8.2 розділу 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72.

Також вважає, що відповідач 1 такими діями порушив право власності позивача на зазначені грошові кошти, гарантоване відповідними статтями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог, оскільки відповідач 1 надав відповідачу 2 висновок №165 від 20.02.2008 року про відшкодування податку на додану вартість в сумі 15001 грн. по декларації за липень 2007 року, а відповідачем 2 проведено зазначене відшкодування. Вважає такі дії відповідачів фактичним визнанням ними обґрунтованості позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити, додатково пославшись на практику Європейського Суду з прав людини та ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач 1 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

В ході проведення позапланових виїзних документальних перевірок відповідач 1 направив запити основним постачальникам позивача, як безпосереднім, так і по ланцюгу постачання, органам державної податкової служби за їх місцезнаходженням про проведення зустрічних перевірок з метою підтвердження правильності формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На момент судового розгляду справи відповіді на запити повністю не отримані, зустрічні перевірки не закінчені, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що сформовані за рахунок постачальників, які не відпрацьовані в повному обсязі, можуть суттєво вплинути на суми бюджетного відшкодування в бік їх зменшення.

Також головним відділом податкової міліції ДПІ у м. Вінниці надано заперечення на відшкодування сум податку на додану вартість, що виникли в результаті відносин позивача з ТОВ “Гранд Монтаж”. З метою перевірки легітимності формування податкового кредиту ГВПМ ДПІ у м. Вінниці направлено запит до ТОВ “Гранд Монтаж”.

Крім того, відповідач вважає, що позивач прийняв рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у майбутніх податкових періодах, що відображено в поданих ним деклараціях за червень 2007 року та липень 2007 року.

Законом України “Про податок на додану вартість”не передбачено, що суми, зараховані платником податку в рахунок майбутніх платежів, в подальшому відшкодовуються на поточний рахунок платника податку. Норми Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, після внесення змін та доповнень до цього Закону діють в частині, що не суперечать його нормам.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали та просили в позові відмовити повністю.

Відповідач 2 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкові органи є контролюючими стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”та п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, органи Державного казначейства України мають право проводити бюджетне відшкодування виключно за наявності висновку податкового органу.

Згідно висновку відповідача 1 №165 від 20.02.2008 року позивачу проведено відшкодування податку на додану вартість в сумі 15001 грн. по декларації за липень 2007 року, інших висновків до відповідача 2 від відповідача 1 не надходило.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2007 року. В додатку №3 до декларації “Розрахунок суми бюджетного відшкодування”зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 6523094 грн. В розділі ІІІ декларації “Розрахунки з бюджетом за звітний період”визначений напрямок бюджетного відшкодування цієї суми –у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2007 року. В додатку №3 до декларації “Розрахунок суми бюджетного відшкодування”зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 4149087 грн. В розділі ІІІ декларації “Розрахунки з бюджетом за звітний період”визначений напрямок бюджетного відшкодування цієї суми –у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Відповідач 1 провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 13.01.2006 року по 30.06.2007 року. Результати перевірки оформлені довідкою від 01.11.2007 року №1941/2330/34004579. Згідно пунктів 3.3 та 4.1 довідки підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 6523094 грн.

Відповідач 1 провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 01.07.2007 року по 01.08.2007 року та на рахунок платника у банку за період з 01.08.2007 року по 01.10.2007 року. Результати перевірки оформлені актом від 13.12.2007 року №2247/2330/34004579. Згідно пунктів 3.3 та 4.1 акту підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 4082753 грн. Відповідач 1 на підставі даного акту прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 року №0000832330/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування на 66334 грн. за липень 2007 року. Позивач з даним податковим повідомленням-рішенням погодився і в адміністративному та судовому порядку не оскаржував.

Таким чином, позивач та відповідач 1 узгодили суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 6523094 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4082753 грн.

Сума бюджетного відшкодування за червень 2007 року була зменшена в зв’язку з погашенням виданих позивачем податкових векселів на 2345233 грн., що підтверджується копіями погашених податкових векселів.

Інших доказів зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року та липень 2007 року сторонами не надано.

В деклараціях з податку на додану вартість позивачем декларувалось від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду за серпень 2007 року в розмірі 4533146 грн., за вересень 2007 року в розмірі 7022770 грн.,  за жовтень 2007 року в розмірі 3556090 грн., за листопад 2007 року в розмірі 4150175 грн., за грудень 2007 року в розмірі 3194847 грн.

Таким чином, позивач на протязі наступних п’яти звітних податкових періодів зміг використати в погашення податкових зобов’язань 2345233 грн. бюджетного відшкодування за червень 2007 року. Інші суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року та липень 2007 року не були використані в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю.

Згідно п.8.2 розділу 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, в редакції наказу від 21.05.2001 року №200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства.

Суд не приймає заперечень відповідача 1 щодо невідповідності норм даного Порядку вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”Державна податкова адміністрація України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню.

Згідно п.п.13 п.4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1232, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Порядок відшкодування податку на додану вартість виданий ДПА України та Державним казначейством України в межах своє компетенції, не суперечить вимогам Конституції і законів України, відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”зареєстрований Міністерством юстиції України, є чинним.

Згідно ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про податок на додану вартість”не містить заборон на зміну напрямку бюджетного відшкодування.

Згідно п.1.8 ст.1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, дана норма Закону забороняє врахування цієї суми при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, а не зміну напрямку бюджетного відшкодування.

Згідно п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Позивач не є особою, яка не має права на бюджетне відшкодування, його право на бюджетне відшкодування та розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року та липень 2007 року підтвердженні перевірками відповідача 1.

Заперечення відповідача 1 щодо неодержання відповідей на запити постачальникам позивача, як безпосереднім, так і по ланцюгу, незакінчення  зустрічних перевірок цих постачальників, заперечення органів податкової міліції щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування позивачу за червень 2007 року та липень 2007 року, що може вплинути на розмір бюджетного відшкодування в бік зменшення його розміру, суд не приймає до уваги, оскільки такі заперечення не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема, суперечать вимогам п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, оскільки суми бюджетного відшкодування згідно п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”є сумами, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, право позивача на повернення цих сум з бюджету гарантоване п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено судом, позивач в межах зазначеного строку та в порядку, визначеному п.8.2 розділу 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, подав відповідачу 1 заяву про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4082753 грн.

Право на бюджетне відшкодування від’ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”Суд зазначив наступне.

В п.30 рішення зазначено, що Суд вказує на те, що поняття “майно”у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. В п.32 рішення визначено, що заявник мав майновий інтерес, закріплений у законодавстві України та захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в п.33 рішення –що затримки у відшкодуванні податку на додану вартість заявнику можна вважати втручанням у його право на мирне володіння майном.

Таким чином, на суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість поширюється право власності позивача, яке має бути захищене відповідно до норм законодавства.

Крім зазначеної вище ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, захист права власності будь-якої фізичної чи юридичної особи гарантується ч.4 ст.13, ч.ч. 1, 4 ст.41 Конституції України, ч.ч.1, 3, 6 ст.319, ч.ч. 1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст.147 Господарського кодексу України.

Неправомірна відмова у поверненні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушило право юридичної особи, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватись своєю власністю, використовувати цю власність у своїй господарській діяльності, отримати очікувані прибутки тощо.

Також судом врахований той факт, що після звернення позивача до суду відповідач 1 надав відповідачу 2 висновок №165 від 20.02.2008 року про відшкодування податку на додану вартість в сумі 15001 грн. по декларації за липень 2007 року, а відповідачем 2 проведено зазначене відшкодування, що підтверджується випискою АКБ “Правекс-Банк”за 22.02.2008 року, листом Управління Державного казначейства України у м. Вінниці Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області від 17.04.2008 року №11-70/501 та висновком відповідача 1 №165 від 20.02.2008 року.

Зазначене, на думку суду, свідчить про визнання відповідачами обґрунтованості позовних вимог і права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року та липень 2007 року шляхом повернення з Державного бюджету України.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності відмови позивачу у зміні напрямку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і ненаданню відповідачу 2 висновків про повернення сум бюджетного відшкодування з цього податку за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4067752 грн. відповідач 1 суду не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону дії відповідача 1.

Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд прийшов до висновку про необхідність захисту прав позивача від порушень з боку суб’єктів владних повноважень шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4067752 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною дію Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”у зміні напрямку бюджетного відшкодування і ненаданню висновків Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн. та за липень 2007 року в розмірі 4067752 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в розмірі 4177591 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 4067752 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”(код ЗКПО 34004579, р/р 2600905690746 в ВОД АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) 3 грн. 40 коп. державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  17.06.08 

Суддя                                                                     Сторчак Володимир Юрійович

Суддів:    Федчук Віталій Володимирович  

             Загороднюк Андрій Григорович