№ 2193985, 16.07.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

16 липня 2008 р.                                                                                     Справа № 2а-1732/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

При секретарі судового засідання:   Гонті Інні Олександрівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Томенко Р.В.

відповідача :   Мазур Р.М

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Україна"  

до:   Державної податкової інспекції у м.Вінниці 

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

ТОВ “Барлінек Україна”(надалі –позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0006621530/0.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, про що складений акт від 28.08.2007 року №215/15-212, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0006621530/0, яким нараховано 3693 грн. податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

Позивач вважає, що в акті перевірки не викладено суть порушення, не вказано, чому відповідач дійшов такого висновку.

Крім того, в уточнюючому розрахунку в рядку 8.2. “зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету”вказано 0 грн., а сума 3693 грн. була зазначена в рядку 8.5. “збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”.

Посилання в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні на вимоги Законів України “Про податок на додану вартість”та “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”вважає необгрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Позивачем 19.07.2007 року подано декларацію з податку на додану вартість з додатками до ДПІ у м. Вінниці, в якій було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк в розмірі 822288 гривень.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”позивачем було подано засобами електронного зв'язку два уточнених розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2007 року.

31 липня 2007 року за реєстраційним №121391 поданий уточнений  розрахунок, у якому платником було відображено значення рядків 8.2 “зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету”в сумі 3693 грн.; значення рядка 8.5 “збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”в сумі 3693 грн.; також значення рядка 8.8 “зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк”в сумі 3818 грн.

01 серпня 2007 року за реєстраційним №121879 поданий уточнений розрахунок, у якому платником було відображено значення рядка 8.5 “збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”в сумі 3693 грн.

При проведенні невиїзної документальної (камеральної) перевірки вищевказаних уточнених розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивача встановлено, що уточнений розрахунок за №121391 від 31.07.2007 року містить методологічні та логічні помилки.

Позивачем зазначено в рядку 8.2 “зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету”3693 грн., при цьому позивачем у декларації за червень місяць 2007 року визначено суму бюджетного відшкодування в сумі 822288 грн., з урахуванням уточненого розрахунку дана сума складає 818470 грн., а не суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього податкового звітного періоду. В результаті даної помилки в обліковій картці позивача утворилася недостовірна (завищена) переплата в сумі 3693 грн.

Відділом адміністрування податку на додану вартість складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за №215/15-212 від 28.08.2007 року відповідно до якого було винесене податкове повідомлення-рішення за №0006621530/0 від 28.08.2007 року про нарахування податкового зобов'язання в сумі 3693 грн.

Відповідно до п.7.1 ст.7 наказу ДПА України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість”від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054, в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Згідно п.7.2 ст.7 цього наказу зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Також у відповідності до п.7.3 ст.7 наказу за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п.4.4.2 п.4.4 розділу 4 зазначеного вище наказу ДПА України, оскільки в перевіряємому періоді сума податку на додану вартість за червень місяць 2007 року підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк, при чому позивачем поданий уточнюючий розрахунок, в якому зазначено зменшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету.

Позивач по результатах звітного періоду, на який поданий даний уточнений розрахунок, згідно якого проведена камеральна перевірка, не подавав позитивні нарахування, які підлягають до сплати, при цьому позивач зменшив суму, яка підлягає сплаті до бюджету.

Крім того, зазначив, що адміністративний позов позивача містить відомості, які не відповідають дійсності, оскільки в поданому позивачем уточнюючому розрахунку, зареєстрованому в ДПІ у м. Вінниці за вхідним №121391 від 31.07.2007 року в р.8.2 вказано зменшення суми, яка підлягає сплаті, на 3693 грн., що доводиться самим поданим розрахунком. Вказаний показник містить логічну помилку, яка полягає в тому, що позивачем не було показане нарахування до сплати суми податку на додану вартість і тому була нарахована за наслідками камеральної перевірки.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

З огляду на зазначене та п.п. “в”п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”сума податкового зобов'язання визначена за наслідками камеральної перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали та просили в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, а саме уточнюючого розрахунку з цього податку до декларації за червень 2007 року (дата реєстрації в податковому органі 31.07.2007 року за вхідним №121391).

Даною перевіркою встановлено, що позивач допустив методологічну помилку, а саме платником невірно відображено значення р.8.2, а саме за даними платника вказано зменшення суми, яка підлягає сплаті, на 3693 грн., а за даними перевірки 0 грн., що суперечить вимогам п.п.4.4.2 розділу 4 наказу ДПА України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість”від 05.06.2005 року №213.

Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2007 року №215/15-212.

Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.08.2008 року №0006621530/0, яким визначив суму податкового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 3693 грн. в зв’язку з порушенням позивачем п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Проте, в акті перевірки не зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно даної норми Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З заперечень та доказів, наданих відповідачем, не вбачається порушення позивачем даної норми Закону.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.4.4.2 п.4.4 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, суд прийшов до висновку, що вимоги даної норми Порядку не поширюються на ці правовідносини.

Так, згідно даної норми Порядку не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача податковими органами приймались рішення про повне або часткове списання податкового боргу, а також про наявність податкових зобов’язань, які не були сплачені в минулих податкових періодах.

Право на подання уточнюючих розрахунків в зв’язку з самостійним виявленням помилок в раніше поданій податковій декларації передбачено абзацом 2 п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, як встановлено судом, під час складання акту перевірки відповідач порушив вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року №925/11205.

Всупереч вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 цього Порядку акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства; в акті перевірки факти порушень податкового законодавства не викладені чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; чітко не викладено зміст порушення із посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

 Всупереч вимог Додатку №2 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на підставі акту перевірки №00215/15-212/33088794 від 28.08.2007 року, хоча сторонами надано суду акт перевірки №215/15-212 від 28.08.2007 року.

Відповідачем не надано доказів складання акту перевірки за №00215/15-212/33088794 від 28.08.2007 року.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності свого податкового повідомлення-рішення відповідач суду не надав.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону податкового повідомлення-рішення відповідача, його необґрунтованість, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі, визнання протиправним і скасування цього рішення.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Україна”задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 28.08.2007 року №0006621530/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Україна”(код ЗКПО 34004579, р/р 2600905690746 в ВОД АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) 3 грн. 40 коп. державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  21.07.08 

Суддя                                                                     Сторчак Володимир Юрійович