Постановление суда № 21836688, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-49213/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Тобако-Груп-Д»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р.

у справі №2-а-4488/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Тобако-Груп-Д»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Тобако-Груп-Д»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 р. (суддя В.М. Шарапа) позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення від 01.09.2008 р. №0002562342/1/23-171 та №0002122342/1/23-121.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя І.О. Яворський, судді С.П. Нос, В.П. Любашевський) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити останню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судовими інстанціями було встановлено наступні обставини справи.

Працівниками податкового органу було проведено планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 04.07.2008 р. №926/23-100/33723844. Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за І квартал 2008 р. у сумі 25500,00 грн.

Податковим органом було здійснено повторну перевірку позивача, результати якої викладені у акті перевірки від 27.08.2008 р. №1168/23-100/33723844. Даною перевіркою було встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податку на прибуток за І квартал 2008 р. у сумі 45788,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2008 р. №0002562342/1/23-171, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24344,70 грн. (у т.ч. основний платіж 20287,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4057,45 грн.) та №0002122342/1/23-121, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30600,00 грн. (у т.ч. основний платіж 25500,00 грн. та 5100,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для таких висновків відповідача стало неправомірне, на думку податкового органу, віднесення до складу валових витрат за І квартал 2008 р. відсотків за користування кредитом у банку, сплачених позивачем у 2006 році.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7 цієї статті визначено, що складу валових витрат також включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно ч. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами.

Між тим, питання здійснення позивачем сплати за користування кредитом у банку у 2006 році взагалі не було предметом дослідження при розгляді даної справи судами попередніх інстанції, таким чином не було встановлено жодних фактичних даних, які б свідчили про перерахування таких коштів позивачем.

Суди обмежились виключно даними наведеними в акті перевірки, в якому зазначено про включення позивачем до складу валових витрат за І квартал 2008 року відсотки банку за користування кредитними коштами за 2 квартал 2006 року у сумі 162650,00 грн. та за грудень 2006 року у сумі 20500,00 грн.

Між тим, судовим інстанціям слід було взяти до уваги наведені законодавчі приписи та відповідно до них визначитися із висновками щодо правомірності включення до валових витрат сум витрат, понесених у 2006 році, дослідивши при цьому наявність у позивача документів, що підтверджують таку сплату.

Оскільки зазначені обставини справи, не були зясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог частини 4 та 5 статті 11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статтею 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Тобако-Груп-Д» задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 р. у справі №2-а-4488/08 скасувати.

Справу №2-а-4488/08 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.