Постановление суда № 21799361, 15.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2012 р. м. КиївК-21059/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Харківвибухпром»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2008

у справі № 2а-3495/08

за позовом Державного підприємства «Харківвибухпром»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинним наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2008, у задоволенні позову відмовлено.

ДП «Харківвибухпром»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нове судове рішення. Посилається на порушення судами ст.19 Конституції України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДП «Харківвибухпром»звернулося до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з проханням провести документальну перевірку стану сплати підприємством податку з власників транспортних засобів.

18.02.2008 на підставі направлення на перевірку від 18.02.2008 № 90 та відповідного наказу від 18.02.2008 № 64 здійснено вихід на виїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з власників транспортних засобів за період з 01.01.2005 по 31.12.2007.

Направлення на перевірку та наказ отримано директором підприємства особисто під розписку, однак посадовим особам податкового органу не надано документів бухгалтерського та податкового обліку для перевірки, в наслідок чого складено акт відмови у наданні документів від 18.02.2008 № 190/172/00292184.

Правильно застосувавши до даних правовідносин положення ч. 13 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від04.12.1990 № 509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за якими обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться за зверненням такого платника податків, а також встановивши дотримання податковим органом вимоги ч. 1 ст.112 цього Закону щодо надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення даного позову, який був обґрунтований положеннями тієї частини ст. 111 цього Закону, якою передбачено здійснення позапланової перевірки лише на підставі рішення суду.

Суд касаційної інстанції також не може погодитися з позицією позивача про те, що позапланова перевірка може бути здійснена лише на підставі рішення суду, з огляду на таке.

Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV Закон «Про державну податкову службу в Україні»доповнено статтею 111.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Утім, Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV частину 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» викладено у редакції, за якою позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституцій Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох норм закону, які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахування дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Харківвибухпром»залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіО.В. Карась

Л.В. Ланченко