№ 21790799, 20.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/185/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача : Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ СПД ОСОБА_4 за лютий 2010 року ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006151750/0 від 31.08.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції. Позивач вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки, є помилковими, в наслідок чого податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі, мотивуючи це обставинами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, згідно поданих письмових заперечень. Крім того, зазначили, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 року "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, начальником відділу адміністрування та контрольно-перевірочної роботи з ПДВ ОСОБА_5 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СПД ОСОБА_4 за лютий 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення СПД ОСОБА_4 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у лютому 2010 року на суму 322509,17 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці складено акт № 00140/НОМЕР_1 від 31.08.2010 року "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість СПД ОСОБА_4 за лютий 2010 року", на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0006151750/0 від 31.08.2010 року.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, податковий орган після проведеної перевірки дійшов до висновку завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування на 518844,17 гр. за рахунок чого занижено податкові зобовязання по сплаті податку до бюджету на суму 322509,17 грн. та завищено відємне значення ПДВ що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного місяця на суму 196335 грн.

Перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_4 з податку на додану вартість в податковій декларації за лютий 2010 року відобразила наступні показники:

- загальна сума реалізації товарів (робіт, послуг) становить 3795229 грн. (без ПДВ), ПДВ 759046 грн.;

- податкове зобовязання сформоване за рахунок операцій з контрагентами на митній території України, рядок 1 становить 759046 грн., відповідає відображеній у додатку № 5;

- податковий кредит задекларовано у сумі 955381 грн., відповідає сумі відображеній у додатку № 5, коригування податкового кредиту до зменшення задекларовано на суму ПДВ 153117 грн., згідно додатку 1 підставою для проведення коригування є отримання податкових накладних з запізненням;

- різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду відємне значення (-) становить 196335 грн.;

- залишок відємного значення (рядок 23) не задекларовано;

- зарахування відємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2) становить 196335 грн.;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, не задекларовано.

За результатами співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що СПД ОСОБА_4 в Додаток № 5 до декларації за лютий місяць 2010 року в рядку 4 до загальної суми податкового кредиту віднесені операції по придбанню товарів, робіт (послуг) у ПП "Ротсен-Інвест", зареєстроване в ДПІ у м. Херсон на загальну суму 2594221 грн. (без ПДВ), ПДВ складає 518844,17 грн.

В результаті аналізу та співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість СПД ОСОБА_4 встановлено, що ПП "Ротсен-Інвест" не відображено податкових зобовязань по даному контрагенту за лютий 2010 року.

Відділом адміністрування та контрольно-перевірочної роботи з ПДВ 25.03.2010 року за № 14060/7/17 на адресу ДПІ у м. Херсон надіслано запит щодо включення суми ПДВ ПП "Ротсен-Інвест" у розмірі 518844,17 грн. до податкових зобовязань по декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

Згідно отриманої відповіді з ДПІ у м. Херсон за № 6876/7/15-211 від 30.08.2010 року встановлено, що ПП "Ротсен-Інвест" складено акт від 23.06.2010 року № 2934/23-2/36672285 з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, за результатами якого угоди підприємства "Ротсен-Інвест" визначено нікчемними, у тому числі і по взаємовідносинам з ФОМ ОСОБА_4 у лютому 2010 року на загальну суму ПДВ 518844,17 грн.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість визначено в п. 1.8 ст. 1 цього ж Закону суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону № 168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за спірний період, на час формування податкового кредиту за спірний період, податкові накладні були оформлені належним чином, підприємства контрагентів були належним чином зареєстровані як платники ПДВ на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних.

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним, оскільки існує прямий взаємозвязок між сплатою, надходження до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, тобто під час перевірки не підтверджено факт надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету. Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону № 168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки перевіряючим жодних іншого порушення позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування. Крім того, як вбачається з акту перевірки перевіряючим питання товарності зазначеної операції не досліджувалось та не спростовується.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо завищення обсягів придбання в декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 2594221 грн. та завищення податкового кредиту на суму 518844,17 грн., за рахунок чого занижено податкові зобовязання по сплаті податку до бюджету в сумі 322509,17 грн. та завищення відємного значення ПДВ, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного місяця на суму 196335 грн., є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0006151750/0 від 31.08.2010 року про визначення ФОП ОСОБА_4 податку на додану вартість в сумі 483 673, 50 грн. (в тому числі 322 509 грн. за основним платежем та 161 254,50 грн. за штрафними санкціями) є безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при поданні позовної заяви понесені витрати по сплаті судового збору, а також те, що його позов до субєкта владних повноважень задоволено, то сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0006151750/0 від 31.08.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 2146 грн. судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяАльчук Максим Петрович